Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Шевченка свого провідника, справжнього виразника дум і сподівань трудового українського народу. В Києві поет написав балади «Лілея» і «Русалка», присвячені гіркій долі жінки в країні кріпосного рабства. Твори Шевченка сприяли розвитку національної самосвідомості українського народу, єднанню і дружбі
народів.
Протягом десяти років (1849-1859) у Києві жив відомий російський письменник М. С. Лесков. Він добре знав українську мову, життя і побут українського народу, був знайомий з діячами української культури і літератури, зокрема з Т. Г. Шевченком, О. В. Марковичем. Лесков неодноразово з великою любов'ю писав про Київ.
У 1852 році до Києва приїздив І. С. Левицький (Нечуй). Він писав, що київські монастирі, церкви та всілякі гробниці навіяли сум. Але нові будинки і величний Дніпро справили на нього глибоке враження.
Двічі до Києва приїжджала у 50-х роках талановита українська письменниця Марко Вовчок. Вона підтримувала дружні зв'язки з передовими діячами й письменниками міста. Кілька разів був у Києві французький письменник Оноре де Бальзак. У листі до сестри він писав: «...Київ - це столиця України, це священний град Росії... російський Рим, старша сестра Москви».
Відомий політичний діяч Росії 1830-1850-х років І. С. Аксаков відвідав Київ двічі - в 1854 і 1855 роках. Зачарований красою травневого Києва, він писав батькам: «Багато чув я про Київ, але він перевершив всі мої про нього уявлення І Я ще до цього часу не можу повністю отямитись і віддати собі ясний звіт у всіх пережитих відчуттях: і краса самого Києва, і весна з розливом Дніпра, з молодою, свіжою зеленню, з мільйоном солов'їв... в його красі є щось вічно свіже і молоде...». «Тут,- писав далі Аксаков, - більше, ніж будь-де відчуваєш себе росіянином, відчуваєш свій зв'язок з минулим, бачиш себе членом загальноросійської сім'ї...».
Київ у період розкладу феодально-кріпосницької системи (1800-1860рр.)
Сторінка 18 з 23
твори і діяльність Т. Г. Шевченка. Ще задовго до його приїзду в Київ кияни з захопленням читали «Кобзар», який вийшов з друку в 1840 році. Шевченко став ідеалом борця за щастя народу. Багато його творів поширювалися в рукописах, особливо серед студентської молоді. Передові студенти університету бачили в особіШевченка свого провідника, справжнього виразника дум і сподівань трудового українського народу. В Києві поет написав балади «Лілея» і «Русалка», присвячені гіркій долі жінки в країні кріпосного рабства. Твори Шевченка сприяли розвитку національної самосвідомості українського народу, єднанню і дружбі
Протягом десяти років (1849-1859) у Києві жив відомий російський письменник М. С. Лесков. Він добре знав українську мову, життя і побут українського народу, був знайомий з діячами української культури і літератури, зокрема з Т. Г. Шевченком, О. В. Марковичем. Лесков неодноразово з великою любов'ю писав про Київ.
У 1852 році до Києва приїздив І. С. Левицький (Нечуй). Він писав, що київські монастирі, церкви та всілякі гробниці навіяли сум. Але нові будинки і величний Дніпро справили на нього глибоке враження.
Двічі до Києва приїжджала у 50-х роках талановита українська письменниця Марко Вовчок. Вона підтримувала дружні зв'язки з передовими діячами й письменниками міста. Кілька разів був у Києві французький письменник Оноре де Бальзак. У листі до сестри він писав: «...Київ - це столиця України, це священний град Росії... російський Рим, старша сестра Москви».
Відомий політичний діяч Росії 1830-1850-х років І. С. Аксаков відвідав Київ двічі - в 1854 і 1855 роках. Зачарований красою травневого Києва, він писав батькам: «Багато чув я про Київ, але він перевершив всі мої про нього уявлення І Я ще до цього часу не можу повністю отямитись і віддати собі ясний звіт у всіх пережитих відчуттях: і краса самого Києва, і весна з розливом Дніпра, з молодою, свіжою зеленню, з мільйоном солов'їв... в його красі є щось вічно свіже і молоде...». «Тут,- писав далі Аксаков, - більше, ніж будь-де відчуваєш себе росіянином, відчуваєш свій зв'язок з минулим, бачиш себе членом загальноросійської сім'ї...».