Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Візитатор Віденського учбового округу Т. Чацький домагався, щоб навчання в гімназії велося польською мовою і щоб вивчалися ті ж предмети, що й у подібних польських учбових закладах. Проти цього домагання ополячити київську гімназію виступили київський генерал-губернатор М. І. Кутузов, міністр
внутрішніх справ В. П. Кочубей та інші. «Незручно було б,- писав Кочубей,- щоб у Києві, найдавнішій столиці російській, де посаджено перший корінь російської освіти, вести навчання, як то рекомендує дворянство, польською мовою, коли й сама мова, властива корінним жителям тієї країни, не є мова польська».
В боротьбі за мову викладання Чацький і польське дворянство потерпіли невдачу. Але вчителів для гімназії мав давати Віденський учбовий округ, цим шляхом Чацький гадав впливати на виховання її учнів.
ЗО січня 1812 року в урочистій обстановці, під гарматні постріли, було відкрито «Київську вищу гімназію». Розмістили її в Кловському палаці (тепер вул. Чекістів), де вона й перебувала до 1857 року, коли її перевели в нове приміщення (тепер бульвар Шевченка, 14), яке будувалося для кадетського корпусу.
В Київській вищій гімназії вивчали латинську, грецьку, французьку, німецьку, російську і польську мови, вищу математику, хімію, фізику, технологію, архітектуру, Римське, Російське і природне право, політичну економію, комерцію, статистику, історію природи, сільське господарство, загальну, російську і польську літератури, філософію, логіку, психологію і естетику. В новоствореній гімназії навчалися діти всіх станів, але найбільше - сини поміщиків і чиновників. Так, у 1828 році з 119 учнів дворян було - 42, дітей чиновників - 39, купців - 8, привілейованих громадян - 4, міщан - 18, козаків - 1, іноземців - 1, інших-2.
Польське й ополячене українське панство бойкотувало першу гімназію за її русофільський напрям. Саме цим можна пояснити дуже повільний ріст кількості її учнів - у 1812 році їх було 48, у 1815 році - 63, 1824 році - 112 і в 1828 році - 119 . Отже, за 16 років в єдиній у Києві середній школі число учнів збільшилося всього лише на 71 чоловіка.
Щоб удосконалити систему середньої освіти в країні відповідно до потреб дворянства, 8 грудня 1828 року було затверджено новий статут, єдиний для всіх гімназій Росії, який став початком нового етапу в житті середніх шкіл. Замість п'ятирічного строку навчання вводився семирічний. У трьох перших класах учні вивчали однакові предмети, а починаючи з 4-го - гімназії поділялися на гімназії, де викладалась грецька мова і без неї. За новим статутом, усі гімназії країни перетворювалися на середні школи, які мали головним чином готувати учнів до вступу в університет. У зв'язку з цим Київська вища гімназія була реорганізована у звичайну і з 1833 року дістала назву «1-а Київська гімназія». Після реорганізації наплив учнів до неї швидко зростав. Це пояснюється ще й тим, що Микола І після розгрому польського повстання 1830-1831 pp. закрив майже всі школи, які існували при польських костьолах і монастирях на Правобережній Україні. З 245 шкіл цього типу залишилось діючими лише 19.
З 1832 року Київ став центром Київського учбового округу, який керував учбовими закладами Київської, Подільської, Волинської і Чернігівської губерній. Першим попечителем округу призначено Е. Ф. фон-Брадке. У 1836 році в Києві відкрито другу гімназію, яка дістала назву «Губернської гімназії», бо її директор вважався директором усіх шкіл, що існували на території губернії. Протягом першого року існування цієї гімназії кількість учнів у ній зросла з 246 до 308 чоловік. У 2-й, або «Губернській гімназії», вивчали закон божий, російську словесність і логіку, російську мову, математику, латинську, грецьку, німецьку і французьку мови, географію, фізику, історію, статистику і малювання. Строк навчання був 7 років.
Послідовно проводячи політику царського уряду щодо русифікації Правобережної України, а в т. ч. й Києва, генерал-губернатор Левашов запропонував за прикладом Петербурга й Москви відкрити в Києві Інститут благородних дівиць, який мав давати своїм вихованкам не тільки певну освіту, естетичне й етичне виховання, а ще й право на посаду виховательок дітей у багатих дворянських та купецьких сім'ях. Уряд прихильно поставився до цієї пропозиції. 5 листопада 1834 року для інституту затвердили особливий статут. Після підготовчої роботи 22 серпня 1838 року Інститут благородних дівиць почав діяти. В 1843 році для нього збудували чудове приміщення за проектом архітектора В. Беретті.
До інституту приймали дівчат дворянського походження і дочок купців 1-ї гільдії. Повний курс тривав 6 років, а з підготовчим класом. Плата за рік навчання дорівнювала в 1838 році 800 крб. асигнаціями. За навчання грати на музичних інструментах платили окремо 50 крб. на рік.
У зв'язку з революційними подіями 1848 року в країнах Західної Європи і загостренням класової боротьби в Росії Микола І наказав радикально переглянути всю систему навчання в учбових закладах країни з тим, щоб повністю закрити туди доступ революційним ідеям. Від керівників учбових закладів і міністерства народної освіти вимагали кардинально змінити дух і напрям освіти.
Виконуючи наказ царя, в 1849 році шкільний статут 1828 року докорінно переробили. З учбових програм зовсім вилучили філософію, як «вогнище революційних ідей». У вищі й середні учбові заклади обмежувався прийом юнаків, що народились у «нижчих» верствах суспільства. В гімназіях ввели тілесне
Київ у період розкладу феодально-кріпосницької системи (1800-1860рр.)
Сторінка 14 з 23
«Статуту» було записано: «Той, хто одержує звання дійсного студента, користується всіма правами студента, університетом наданих».Візитатор Віденського учбового округу Т. Чацький домагався, щоб навчання в гімназії велося польською мовою і щоб вивчалися ті ж предмети, що й у подібних польських учбових закладах. Проти цього домагання ополячити київську гімназію виступили київський генерал-губернатор М. І. Кутузов, міністр
В боротьбі за мову викладання Чацький і польське дворянство потерпіли невдачу. Але вчителів для гімназії мав давати Віденський учбовий округ, цим шляхом Чацький гадав впливати на виховання її учнів.
ЗО січня 1812 року в урочистій обстановці, під гарматні постріли, було відкрито «Київську вищу гімназію». Розмістили її в Кловському палаці (тепер вул. Чекістів), де вона й перебувала до 1857 року, коли її перевели в нове приміщення (тепер бульвар Шевченка, 14), яке будувалося для кадетського корпусу.
В Київській вищій гімназії вивчали латинську, грецьку, французьку, німецьку, російську і польську мови, вищу математику, хімію, фізику, технологію, архітектуру, Римське, Російське і природне право, політичну економію, комерцію, статистику, історію природи, сільське господарство, загальну, російську і польську літератури, філософію, логіку, психологію і естетику. В новоствореній гімназії навчалися діти всіх станів, але найбільше - сини поміщиків і чиновників. Так, у 1828 році з 119 учнів дворян було - 42, дітей чиновників - 39, купців - 8, привілейованих громадян - 4, міщан - 18, козаків - 1, іноземців - 1, інших-2.
Польське й ополячене українське панство бойкотувало першу гімназію за її русофільський напрям. Саме цим можна пояснити дуже повільний ріст кількості її учнів - у 1812 році їх було 48, у 1815 році - 63, 1824 році - 112 і в 1828 році - 119 . Отже, за 16 років в єдиній у Києві середній школі число учнів збільшилося всього лише на 71 чоловіка.
Щоб удосконалити систему середньої освіти в країні відповідно до потреб дворянства, 8 грудня 1828 року було затверджено новий статут, єдиний для всіх гімназій Росії, який став початком нового етапу в житті середніх шкіл. Замість п'ятирічного строку навчання вводився семирічний. У трьох перших класах учні вивчали однакові предмети, а починаючи з 4-го - гімназії поділялися на гімназії, де викладалась грецька мова і без неї. За новим статутом, усі гімназії країни перетворювалися на середні школи, які мали головним чином готувати учнів до вступу в університет. У зв'язку з цим Київська вища гімназія була реорганізована у звичайну і з 1833 року дістала назву «1-а Київська гімназія». Після реорганізації наплив учнів до неї швидко зростав. Це пояснюється ще й тим, що Микола І після розгрому польського повстання 1830-1831 pp. закрив майже всі школи, які існували при польських костьолах і монастирях на Правобережній Україні. З 245 шкіл цього типу залишилось діючими лише 19.
З 1832 року Київ став центром Київського учбового округу, який керував учбовими закладами Київської, Подільської, Волинської і Чернігівської губерній. Першим попечителем округу призначено Е. Ф. фон-Брадке. У 1836 році в Києві відкрито другу гімназію, яка дістала назву «Губернської гімназії», бо її директор вважався директором усіх шкіл, що існували на території губернії. Протягом першого року існування цієї гімназії кількість учнів у ній зросла з 246 до 308 чоловік. У 2-й, або «Губернській гімназії», вивчали закон божий, російську словесність і логіку, російську мову, математику, латинську, грецьку, німецьку і французьку мови, географію, фізику, історію, статистику і малювання. Строк навчання був 7 років.
Послідовно проводячи політику царського уряду щодо русифікації Правобережної України, а в т. ч. й Києва, генерал-губернатор Левашов запропонував за прикладом Петербурга й Москви відкрити в Києві Інститут благородних дівиць, який мав давати своїм вихованкам не тільки певну освіту, естетичне й етичне виховання, а ще й право на посаду виховательок дітей у багатих дворянських та купецьких сім'ях. Уряд прихильно поставився до цієї пропозиції. 5 листопада 1834 року для інституту затвердили особливий статут. Після підготовчої роботи 22 серпня 1838 року Інститут благородних дівиць почав діяти. В 1843 році для нього збудували чудове приміщення за проектом архітектора В. Беретті.
До інституту приймали дівчат дворянського походження і дочок купців 1-ї гільдії. Повний курс тривав 6 років, а з підготовчим класом. Плата за рік навчання дорівнювала в 1838 році 800 крб. асигнаціями. За навчання грати на музичних інструментах платили окремо 50 крб. на рік.
У зв'язку з революційними подіями 1848 року в країнах Західної Європи і загостренням класової боротьби в Росії Микола І наказав радикально переглянути всю систему навчання в учбових закладах країни з тим, щоб повністю закрити туди доступ революційним ідеям. Від керівників учбових закладів і міністерства народної освіти вимагали кардинально змінити дух і напрям освіти.
Виконуючи наказ царя, в 1849 році шкільний статут 1828 року докорінно переробили. З учбових програм зовсім вилучили філософію, як «вогнище революційних ідей». У вищі й середні учбові заклади обмежувався прийом юнаків, що народились у «нижчих» верствах суспільства. В гімназіях ввели тілесне