Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Київ у період розкладу феодально-кріпосницької системи (1800-1860рр.)

Сторінка 16 з 23

Вища школа і наука

Повільне збільшення в Росії кількості людей з середньою загальною і спеціальною освітою не могло задовольнити все зростаючі потреби господарства у фахівцях вищої кваліфікації. Царський уряд змушений був відкривати в країні нові вищі учбові заклади. В Києві в першій чверті XIX століття був один вищий учбовий заклад - Київська академія. З 1819 року її остаточно перетворили на духовну академію. А тим часом потреба у вищій школі незмірно виросла. Про створення в Києві університету почалися розмови ще у XVIII столітті. Але тоді з різних причин університету не відкрили. У зв'язку з реформами середньої і вищої

школи на початку XIX століття знову постало питання про відкриття в Києві університету. Для здійснення цього наміру до Києва у 1805 році приїздив міністр народної освіти П. В. Завадовський, вихованець Києво-Могилян- ської академії. Але польські магнати, які мріяли про повернення Правобережної України під владу Польщі і намагалися всіляко ополячити український народ, виступили проти створення у Києві університету, мотивуючи це тим, що, мовляв, Київ розташований на окраїні Правобережної України і тому не може бути центром університетського навчання юнаків цього краю. Замість університету Чацький запропонував створити Кременецьку гімназію з розширеним курсом навчання. Завадовський схвалив цю пропозицію. В 1819 році Кременецьку гімназію реорганізували на Волинський ліцей. Після придушення збройного повстання. 1830-1831 pp. у Польщі Микола І наказав закрити на Правобережній Україні не тільки всі польські школи, а й Волинський ліцей.
8 листопада 1833 року цар підписав указ про відкриття університету в Києві, а 2 грудня того ж року він підписав і статут для університету на 4 роки, але він діяв аж до 1842 року. Після значної підготовчої роботи 15 липня 1834 року в урочистій обстановці відбулося офіціальне відкриття університету св. Володимира.
Київський університет спочатку мав два факультети: філософський, який складався з двох відділів - історико-філологічного й фізико-математичного, і юридичний. В 1842 році університет почав працювати у власному приміщенні, збудованому в 1837-1842 pp. за проектом архітектора В. І. Беретті.
Університет, як і гімназії, був недоступний дітям трудящих. У перший навчальний рік тут налічувалося 62 студенти, з них дітей дворян - 5. У 1845 році з 445 студентів дворян було 367 чоловік. У 1856 році з 867 студентів діти дворян і високопоставлених чиновників становили 725 чоловік, діти духовенства - 57, міських станів (діти промисловців, купців і почесних громадян) - 73, діти заможних селян - 13 чоловік.
Із 20 викладачів університету 1834 року лише троє: М. О. Максимович, О. М. Но- вицький і В. Ф. Цих були українці, решта - поляки. Першим ректором університету св. Володимира став талановитий вчений, високоосвічена людина М. О. Максимович.
Навчання почалося 9 вересня 1834 року спочатку на філософському факультеті, а в 1835 році - і на юридичному. Серед учених юридичного факультету були К. О. Неволін, С. М. Орнатський та інші - учні відомого політичного діяча Росії першої половини XIX століття М. М. Сперанського. З 1838 року на юридичному факультеті почав працювати визначний фахівець і громадський діяч М. Д. Іванишев,
Університет мав кабінети: фізичний, хімічний, зоологічний, мінералогічний і нумізматики, а також ботанічний сад і друкарню.
Багато уваги приділялося богословським наукам. За їх допомогою Микола І думав виховати собі вірних русифікаторів. Але всупереч намірам царя університет став визначним центром наукової думки на Україні і в Росії, могутнім вогнищем культури і одним з центрів революційно-визвольного руху в Києві і в усій Росії.
Починаючи з 40-х років дедалі більшого розвитку набуває в університеті науково-дослідна робота. Протягом 1841-1845 pp. побудовано астрономічну обсерваторію, першим директором її став професор В. Ф. Федоров. В 1841 році при університеті відкрили медичний факультет. Деканом факультету став учень і послідовник М. І. Пирогова - професор В. О. Караваєв. Він був не тільки визначним хірургом, а й талановитим лектором. Караваєв працював в університеті близько 50 років. Разом з ним на медичному факультеті викладали такі відомі медики, як М. І. Козлов, С. П. Алфер'єв, Ф. С. Ципурін та інші. Ці вчені внесли значний вклад у розвиток вітчизняної медичної науки. В 1851-1853 pp. на вулиці Фундуклеївській (тепер Леніна) збудовано анатоміч
ний театр, який був тоді одним з найкращих у Росії. Університетська бібліотека налічувала понад 52 тис. томів книжок і рукописів.
Коли в 1848 році вибухнула революція у країнах Західної Європи, знову «ожили й заворушились уми в університеті св. Володимира», - писав один з його професорів. Микола І, щоб придушити найменший прояв живої думки в університеті, вдався до крайніх реакційних заходів. Замість Уварова міністром освіти з 1850 року став неприхований реакціонер Ширинський-Шихматов, який педантично виконував настанови царя. Для боротьби з передовим словом був створений спеціальний цензурний комітет. За пропуск лекцій студентів садовили в карцер. За розстебнутий одяг іноді навіть виключали з університету. Гоніння на університет були настільки жорстокими, що його діяльність у 50-х роках значно занепала. На юридичному факультеті працювали тільки 3 професори. Кілька кафедр не мали 

 



Київ