Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Як і раніше, величезною любов'ю читачів користувалися твори Остапа Вишні гуморески, усмішки,
фейлетони. Загальне визнання їх народом пояснюється принциповою, партійною позицією письменника при розкритті того чи іншого життєвого явища (книги: «Зенітка», «Вишневі усмішки», «Мудрість колгоспна» та інші). Остап Вишня створив цілу школу українських гумористів, серед яких бачимо імена Ф. Маківчука, Є. Кравченка, М. Білкуна.
По-справжньому розквітнув після війни талант романіста, майстра новели, громадського діяча О. Гончара. Почавши славетним романом «Прапороносці», що гідно увічнив визвольну місію радянських воїнів, які ціною свого життя здобували волю європейським народам, письменник згодом створив повість «Нескорена полтавчанка» («Земля гуде»), романи «Таврія», «Перекоп», «Людина і зброя», «Тронка», цілу низку високопоетичних оповідань. У них оживають події і люди недалекого минулого, повнокровно б'ється духовний пульс сьогоднішніх днів. Нині твори автора «Прапороносців» добре відомі у всіх республіках СРСР та в країнах соціалістичного табору. О. Гончар депутат Верховної Ради СРСР, лауреат Ленінської премії, двох Державних та Шевченківської премій.
Поет і нарисовець, збирач народної творчості М. Стельмах уже після виходу першого роману «Велика рідня» став в один ряд з кращими романістами Радянського Союзу. Наступні книги М. Стельмаха «Кров людська не водиця», «Хліб і сіль», «Правда і кривда» та інші засвідчили прихід у радянську прозу митця, якому під силу розв'язання найскладніших ідейно-художніх завдань. Романи М. Стельмаха видані багатьма мовами світу. Письменник відзначений Ленінською та Державною преміями, обраний депутатом Верховної Ради СРСР.
Повість «Молодість» О. Бойченка одного з найактивніших організаторів і керівників комсомолу на Україні одразу ж привернула загальну увагу читачів, особливо молодих. У ній правдиво і схвильовано розповідається про самовіддану боротьбу комсомолу й молоді міста під керівництвом Комуністичної партії за перебудову суспільного життя на Україні в перші післяжовтневі роки.
Українська проза в повоєнний період збагатилася також талановитими творами Л. Смілянського, А. Шияна, О. Ільченка, В. Козаченка, Я. Баша, В. Собка, Н. Рибака, В. Кучера, М. Руденка, Ю. Збанацького. Прийшло у прозу молоде поповнення П. Загребельний, Ю. Мушкетик, О. Сизоненко, В. Земляк та інші.
Плідно працювали у прозі А. Турчинська, Д. Бедзик, О. Гуреїв, П. Автомонов, Л. Серпілін, Д. Ткач, Д. Міщенко, А. Хижняк, О. Полторацький, А. Хорунжий. Систематично виходили книги місцевих російських прозаїків: Ю. Чорного-Діденка, М. Дубова, В. Кисельова, П. Сєверова, К. Кудієвського та інших.
Чимало творчих перемог здобули в повоєнні роки київські драматурги. Це стосується передусім доробку видатного радянського драматурга О. Корнійчука. В п'єсах «Макар Діброва», «Калиновий гай», «Крила», «Чому посміхалися зорі», «Над Дніпром» автор поставив актуальні питання сучасності, викрив прояви косності, бюрократизму, недовіри до людини, схиляння перед буржуазною культурою. Він виступав також з публіцистичними та літературознавчими статтями (книга «Разом з життям»). О. Корнійчук Голова Верховної Ради УРСР, член Всесвітньої Ради Миру. В 1960 році йому була присуджена Ленінська премія «За зміцнення миру між народами». Український драматург відзначений п'ятьма Державними преміями, йому присвоєне високе звання Героя Соціалістичної Праці.
Почесне місце в драматургії повоєнного періоду посідають п'єси І. Кочерги «Істина» та «Порок», В. Минка «Не називаючи прізвищ» та «Мовчати заборонено»,
Левади «Фауст і смерть», В. Собка «За другим фронтом», Є. Кравченка «Комсомольська лінія», М. Зарудного «Веселка», «Марина», О. Коломійця «Фараони». В цьому жанрі успішно працювали також В. Суходольський, О. Ільченко, Л. Дмитерко, Я. Баш, Ю. Буряківський.
Інтенсивно розвивалась у Києві література для дітей та юнацтва. Крім представників старшого покоління Н. Забіли, О. Іваненко, М. Пригари, В. Бичка,
Неходи, тут бачимо і чимало нових імен: М. Познанська, Г. Бойко, Л. Письменна та інші. Набирає сили наукова фантастика (книги В. Владка, В. Бережного) та пригодницька література (Ю. Дольд-Михайлик).
Чималу частку в розвиток літератури внесли й київські перекладачі О. Кундзич, М. Лукаш, О. Синиченко, критики, які активно сприяли збагаченню мистецтва - слова,С. Крижанівський, Л. Новиченко, М. Сиротюк, М. Шамота, Б. Буряк, В. Іванисенко і літературознавці О. Білецький, Є. Шабліовський, Є. Кирилюк, А. Іщук, Н. Крутікова, М. Бернштейн та інші.
Письменники столиці України в післявоєнний період багато зробили для художнього увічнення трудових і ратних подвигів народу, який перший на нашій планеті став на шлях побудови комуністичного суспільства.
Київ у період боротьби за створення матеріально-технічної бази комунізму (1959— 1968 pp.)
Сторінка 31 з 58
також Іван Ле (історичний роман «Хмельницький», книга «Право молодості»), С. Скляренко (романи «Святослав» і «Володимир»), О. Копиленко (роман «Земля велика» та кілька збірок для дітей), І. Сенченко (книги «Мої приятелі», «Рубін на Солом'янці», «На Батийовій горі») та інші.Як і раніше, величезною любов'ю читачів користувалися твори Остапа Вишні гуморески, усмішки,
По-справжньому розквітнув після війни талант романіста, майстра новели, громадського діяча О. Гончара. Почавши славетним романом «Прапороносці», що гідно увічнив визвольну місію радянських воїнів, які ціною свого життя здобували волю європейським народам, письменник згодом створив повість «Нескорена полтавчанка» («Земля гуде»), романи «Таврія», «Перекоп», «Людина і зброя», «Тронка», цілу низку високопоетичних оповідань. У них оживають події і люди недалекого минулого, повнокровно б'ється духовний пульс сьогоднішніх днів. Нині твори автора «Прапороносців» добре відомі у всіх республіках СРСР та в країнах соціалістичного табору. О. Гончар депутат Верховної Ради СРСР, лауреат Ленінської премії, двох Державних та Шевченківської премій.
Поет і нарисовець, збирач народної творчості М. Стельмах уже після виходу першого роману «Велика рідня» став в один ряд з кращими романістами Радянського Союзу. Наступні книги М. Стельмаха «Кров людська не водиця», «Хліб і сіль», «Правда і кривда» та інші засвідчили прихід у радянську прозу митця, якому під силу розв'язання найскладніших ідейно-художніх завдань. Романи М. Стельмаха видані багатьма мовами світу. Письменник відзначений Ленінською та Державною преміями, обраний депутатом Верховної Ради СРСР.
Повість «Молодість» О. Бойченка одного з найактивніших організаторів і керівників комсомолу на Україні одразу ж привернула загальну увагу читачів, особливо молодих. У ній правдиво і схвильовано розповідається про самовіддану боротьбу комсомолу й молоді міста під керівництвом Комуністичної партії за перебудову суспільного життя на Україні в перші післяжовтневі роки.
Українська проза в повоєнний період збагатилася також талановитими творами Л. Смілянського, А. Шияна, О. Ільченка, В. Козаченка, Я. Баша, В. Собка, Н. Рибака, В. Кучера, М. Руденка, Ю. Збанацького. Прийшло у прозу молоде поповнення П. Загребельний, Ю. Мушкетик, О. Сизоненко, В. Земляк та інші.
Плідно працювали у прозі А. Турчинська, Д. Бедзик, О. Гуреїв, П. Автомонов, Л. Серпілін, Д. Ткач, Д. Міщенко, А. Хижняк, О. Полторацький, А. Хорунжий. Систематично виходили книги місцевих російських прозаїків: Ю. Чорного-Діденка, М. Дубова, В. Кисельова, П. Сєверова, К. Кудієвського та інших.
Чимало творчих перемог здобули в повоєнні роки київські драматурги. Це стосується передусім доробку видатного радянського драматурга О. Корнійчука. В п'єсах «Макар Діброва», «Калиновий гай», «Крила», «Чому посміхалися зорі», «Над Дніпром» автор поставив актуальні питання сучасності, викрив прояви косності, бюрократизму, недовіри до людини, схиляння перед буржуазною культурою. Він виступав також з публіцистичними та літературознавчими статтями (книга «Разом з життям»). О. Корнійчук Голова Верховної Ради УРСР, член Всесвітньої Ради Миру. В 1960 році йому була присуджена Ленінська премія «За зміцнення миру між народами». Український драматург відзначений п'ятьма Державними преміями, йому присвоєне високе звання Героя Соціалістичної Праці.
Почесне місце в драматургії повоєнного періоду посідають п'єси І. Кочерги «Істина» та «Порок», В. Минка «Не називаючи прізвищ» та «Мовчати заборонено»,
Левади «Фауст і смерть», В. Собка «За другим фронтом», Є. Кравченка «Комсомольська лінія», М. Зарудного «Веселка», «Марина», О. Коломійця «Фараони». В цьому жанрі успішно працювали також В. Суходольський, О. Ільченко, Л. Дмитерко, Я. Баш, Ю. Буряківський.
Інтенсивно розвивалась у Києві література для дітей та юнацтва. Крім представників старшого покоління Н. Забіли, О. Іваненко, М. Пригари, В. Бичка,
Неходи, тут бачимо і чимало нових імен: М. Познанська, Г. Бойко, Л. Письменна та інші. Набирає сили наукова фантастика (книги В. Владка, В. Бережного) та пригодницька література (Ю. Дольд-Михайлик).
Чималу частку в розвиток літератури внесли й київські перекладачі О. Кундзич, М. Лукаш, О. Синиченко, критики, які активно сприяли збагаченню мистецтва - слова,С. Крижанівський, Л. Новиченко, М. Сиротюк, М. Шамота, Б. Буряк, В. Іванисенко і літературознавці О. Білецький, Є. Шабліовський, Є. Кирилюк, А. Іщук, Н. Крутікова, М. Бернштейн та інші.
Письменники столиці України в післявоєнний період багато зробили для художнього увічнення трудових і ратних подвигів народу, який перший на нашій планеті став на шлях побудови комуністичного суспільства.