Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Київ у у XVIII столітті

Сторінка 11 з 17

Основна торгівля товарами, виготовленими цеховими ремісниками, відбувалася на подільському магістратському базарі. Позацехові ремісники й приїжджі купці торгували тут же, але в окремому місці, де були спеціалізовані ряди. Так, у соля­ному ряду чумаки торгували сіллю, привезеною з Криму і Західної України. Дедалі більшого значення в Києві набувала постійна крамнична торгівля. Крамниці від­крилися на Печерську, в Старому Києві і на Подолі. Одна з найбільших крамниць

заснована Г. Григоровичем у 1723 році. З усіх київських торгових фірм XVIII сто­ліття найдовше проіснували фірми Г. Григоровича та Балабухи: перша — 190, друга — 125 років.

Дальшому розвитку торгівлі сприяло те, що в 1798 році з Дубно в Київ (на Поділ) було переведено Контрактовий ярмарок. Сюди щороку з'їжджалося багато поміщиків і купців, які укладали угоди на великі суми. Отже, на кінець XVIII сто­ліття Київ став одним з найбільших торговельних та промислових центрів України і Росії.

Сучасники відзначають великі соціальні контрасти Києва XVIII століття—«ни­щету и великолепие», пишні храми й багаті будинки купців і дворян, а поруч з ними низенькі, при землі, хати, де жила біднота. До міської верхівки належали такі фамілії, як Балабухи, Григоровичі, Кричевські, Гудими, Войничі та інші. На про­тилежному полюсі соціального життя Києва були трудящі маси.

У другій половині XVIII століття з дальшим розвитком товарно-грошових відносин та розкладом феодально-кріпосницької системи посилилась диференціація Серед міських ремісників. Частина з них розорювалась, позбавлялася засобів вироб­ництва і мусила продавати свою робочу силу. В магістратській відомості Києва 1775 року відзначалося: «Цехові годуються рукоділлям, а чернь у сотнях — роботою в партикулярних людей...». Становище робітних людей і наймитів було тяжким. Головну частину їх становили збіднілі селяни з навколишніх сіл, які йшли в Київ на заробітки, де наймалися до багатих ремісників і купців, у монастирі, на вино­курні. Три чверті робітних людей Києва у другій половині XVIII століття стано­вили прийшлі. Нерідко наймити працювали на хазяїна лише за харчі й одежу. В кузнях робітнику платили на рік 5—6 крб., підлітку — 3 крб. Заробітна плата на винокурні дорівнювала 4 крб. на рік у чоловіків і 2,5—1,5 крб. у жінок. 200 ро­бітників щороку наймалося в монастирях і в козацької старшини, переважно за харчі й одежу.

Надзвичайно тяжке становище міських низів, утиски правлячої верхівки і це­хових старшин були причиною того, що міське населення брало активну участь в антифеодальних виступах.



Київ