Інформаційно-пізнавальний портал | Київська область в складі УРСР

«Краткое известие о Киеве», а в 1796 році — «Достопамятнейшие древности в Киеве». Це були перші наукові праці з історії Києва.

XVIII столітті значного розвитку набула українська архітектура. В цей період створено чимало визначних споруд, серед яких багато будов цивільного призначення.

Початок XVIII століття в галузі будівництва зв'язаний з діяльністю в Києві видатного російського зодчого Д. В. Аксамитова, якого відрядив російський уряд для будівництва Печерської фортеці. Під його керівництвом була збудована кам'яна огорожа навколо лаври з вежами і церквами. Д. Аксамитов велику увагу приділяв використанню місцевих будівельних матеріалів та конструкцій української архі­тектури.

В перші роки століття розгорнулось кам'яне будівництво на Подолі. В 1703—1704 pp. зведено будинок академії та Богоявленську церкву. Спору­джуються і цивільні кам'яні будівлі, серед них буди­нок, де жив Петро І, коли приїздив до Києва.

Починаються великі будівельні роботи в Со­фійському монастирі: розпочато спорудження кам'яної Софійської дзвіниці, реставровано Софій­ський собор, і зведено південну надвратну башту. В 1746—1747 pp., одночасно з огорожею Софійського монастиря, була побудована т. зв. Брама Заборовського з фігурним фронтоном. Це найяскравіший зразок українського барокко. В 20-х роках побу­довано трапезну і почалося будівництво Митрополи­чого будинку. Велися також відбудовчі роботи в Ми­хайлівському Золотоверхому монастирі. В 1712 році тут споруджено нову трапезну. В 1727 році на тери­торії Києво-Печерської лаври побудовано Митрополи­чий дім, який став одним з кращих зразків архі­тектури Києва першої половини XVIII століття. Дім прикрашали 3 високі фронтони та пілястри.

Починаючи з другої чверті XVIII століття в Києві, як і в цілому по Україні, будівництво наби­рає великого розмаху. Цьому сприяло скасування указу Петра І про забо­рону кам яного будівництва за межами Петербурга. В 20-х роках до Києва був направлений архітектор Ф. Васильєв, а згодом — московський «каменного архитектурного и штукатурного дела мастер Иван Иванов сын Каландйн», який керував роботами в Успенському соборі, коли його реставрували після пожежі 17-18 року. І. І. Каландін був першим учителем видатного українського архітектора-кріпака С. Д. Ковніра, що починаючи з 20-х і до 80-х років XVIII століття жив у Києві і працював над спорудженням багатьох кам'яних будівель, більша частина яких містилася на території Києво-Печерської лаври. Найвизначніші з них — т. зв. Ковнірський корпус (1720—1773 pp.), друкарня (1770 p.), дзвіниця на Дальніх печерах (1754—1761 pp.), збудована за проектом російського архітектора В. І. Неєлова, дзвіниця на Ближніх печерах (1759—1762 pp.). Спільно з В. І. Неєловим С. Ковнір побудував Кловський палац в урочищі Клов (1754—1755 pp.).

Будівлі, споруджені С. Ковніром, являють собою зразки української житлово-цивільної архітектури XVIII століття. На багатьох з них позначився вплив народ­ної творчості. Так, у композиціях фронтонів Ковнірського корпусу, розташованого в східній частині головної площі Києво-Печерської лаври, бачимо мотиви народної творчості, хоч загалом корпус побудований в стилі класичної архітектури. С. Ков­нір брав участь у спорудженні в 1731—1745 pp. визначним російським архітектором  Й. Г. Шеделем Великої дзвіниці Києво-Печерської лаври. Висока (понад 95,5 метра) дзвіниця завершила архітектурний ансамбль лаври. За досконалістю конструкції, вдалим розташуванням частин, прекрасними пропорціями архітектурних деталей ця чотириярусна дзвіниця не мала собі рівних на Україні і в Росії.

В 50-х роках завершено будівництво кам'яного Митрополичого дому на терито­рії Софійського монастиря. Цей палац у стилі українського барокко — один з кращих зразків української архітектури XVIII століття. Спочатку він був однопо­верховим. Перебудову його Доручили архітектору Михайлівського монастиря С. Ан­тонову. Він перебудував палац заново, зберігши тільки стару кладку цегляних стін.

Високі фронтони на двох поздовжніх фасадах, прикрашені живописом, формують вид будівлі. Всередині палацу — анфілади кімнат, стіни залів були прикрашені портретами. Деякі з них зберігаються у заповіднику «Києво-Печерська лавра», в т.ч. і копія портрета самого будівничого палацу С. Антонова, зображеного в чернечому вбранні з креслярським приладдям у руках.

У 1764—1769 pp. перебудовано Трапезну церкву на подвір'ї Софійського мона­стиря, а навпроти неї архітектори М. Юрасов і П. Попов спорудили великий двоповерховий корпус монастирських келій. В характері будівлі, в її архітектурних деталях відчутний вплив творчості видатного українського зодчого І. Г. Григоро-вича-Барського.

Діяльність цього архітектора почалась у 1748 році і пов'язана, головним чином, з забудовою та благоустроєм Подолу. В кінці 40-х років під його керівництвом було споруджено водогін з павільйоном-фонтаном «Феліціалом» на центральній площі Подолу. За