Київ у у XVIII столітті
Київ – головний центр української культури у xviii столітті
Велику роль у розвитку освіти не тільки на Україні, айв Росії протягом всього XVIII століття відігравала Київська академія, яка мала значення вищої школи. Сюди приїжджали вчитися юнаки з Москви, Петербурга та інших міст Росії, з Молдавії, Польщі, Білорусії.
Київська академія грамотою Петра І від 26 вересня 1701 року одержала підтвердження в своєму званні «Академії» і право на внутрішнє самоуправління. Однак усі справи академії в першій половині XVIII століття вирішувалися тільки за згодою Київського митрополита (призначення і звільнення викладачів, прийом студентів, суд над ними та інше).
На чолі академії стояв ректор, який зобов'язаний був, зокрема, стежити за викладанням наук, за поведінкою студентів і викладачів, відвідувати заняття і диспути. Серед ректорів академії були відомі вчені й громадські діячі І. Поповський {1704—1707 pp.), Ф. Прокопович (1711—1718 pp.) та інші. Всією адміністративною частиною в академії відав префект.
У матеріальному відношенні академія залежала від Братського монастиря. Деякі суми поступали з військової скарбниці та від київських митрополитів. У другій половині XVIII століття за указом Катерини II на утримання академії відпускалося з казни щорічно 8400 крб. У 1703—1704 pp. збудовано кам'яний будинок академії, а в 1732—1740 pp.— добудовано другий поверх. Водночас у дворі Братського монастиря збудовано дерев'яну «бурсу», де жили студенти.
В академію приймали «дітей російського народу всяких чинів», а також вихідців з інших країн, але православного віросповідання. Переважну більшість студентів становили діти козацької старшини та заможних міщан. Близько третини —діти духовенства. Число студентів у середині XVIII століття досягало 1200 чоловік.
Курс академії складався з 8 класів: «фари» або «аналогії», «інфіми», «граматики», «синтаксими», «поетики», «риторики», «філософії» та «богослов'я». З 1738 року введено вивчення грецької, єврейської та німецької мов. Весь курс науки в академії становив 12 років, оскільки у філософському класі навчалися 2 роки, а в класі богослов'я — 4 роки.
Навчання в академії мало переважно загальноосвітній характер. Викладання майже всіх наук провадилося латинською мовою. Крім латинської, студенти вивчали польську та російську мови. В старших класах — навчались майстерності складання віршів та ораторського мистецтва, знайомилися з географією та історією (хоч і без певної системи). З філософських дисциплін вивчали логіку, етику, філософію природи і метафізику. Певна увага приділялася вивченню природничих наук (фізики, математики, астрономії, фізіології, психології). Академія мала велику на той час бібліотеку. У 80-х роках XVIII століття в ній налічувалося близько 10 тис. книг.
Серед викладачів філософії та природничих наук були такі відомі вчені, як Ф. Прокопович, І. Поповський, С. Яворський, Г. Кониський та інші.
Феофан Прокопович — видатний вчений, громадський діяч, сподвижник Петра І — вимагав від студентів «не йти лише по дорозі, протоптаній іншими вченими, але дотримуватися самостійних наукових поглядів, які, породжуючи справжню ученість, творять знавців, а не торгашів науки...». Кращі студенти і вчені академії намагалися йти шляхом, указаним Ф. Прокоповичем. Ці вихованці академії відіграли значну роль у розвитку національної культури як на Україні, так і в Росії.
У першій половині XVIII століття в Київській академії завершував освіту основоположник російського документального джерелознавства і палеографії Андрій Денисов, автор «Поморских ответов». У 1733 році — вивчав рукописні твори великий російський вчений М. В. Ломоносов. У 1738—1750 pp. тут учився український філософ Г. С. Сковорода. Він був також талановитим співаком, віртуозом гри на багатьох музичних інструментах і композитором. Одночасно з Г. С. Сковородою в 1744—1750 pp. в академії навчався й інший відомий український філософ — Я. П. Ковельський, який завершив освіту в Петербурзі. Вихованцем академії був і визначний мандрівник В. Г. Григорович-Варський. У другій половині XVIII століття в Київській академії здобуло освіту багато видатних письменників, державних діячів і вчених, зокрема Нестор (Амбодик) Максимович — доктор медицини, який першим почав друкувати російською мовою праці з медицини; П. О. Загорський — професор анатомії; Кіршак Кондратович — поет і перекладач, що переклав «Российский ботанический словарь»; Г. Козицький — лектор філософії в Академії наук, видавець журналу «Всякая всячина»; філософ Д. М. Велланський; П. I. Симоновський — автор «Краткого описания малороссийского козацкого народа...». Колишній учень академії П. Сохацький став професором римської і грецької словесності в Московському університеті, видавцем трьох журналів. Понад 40 студентів, які закінчили Київську академію, протягом XVIII століття завершували освіту за кордоном — в університетах Кракова, Кенігсберга, Пешта, Токая, Пресбурга. Значна частина їх стала згодом професорами Київської академії, викладачами шкіл і семінарій у багатьох містах України і Росії, а також Болгарії, Сербії, Чорногорії.