Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Зросла питома вага металообробної промисловості: у 1939 році її продукція становила 32,8 проц. загальної продукції промисловості міста. Швидко розвивалась текстильна, промисловість, якої зовсім не було у місті до революції. Питома вага хімічної промисловості у 1939 році досягла 6,8 проц. Машинобудування майже в ЗО разів перевищило обсяг довоєнного виробництва, випуск продукції хімічної промисловості зріс більше,
ніж в 40 разів, а легкої промисловості - в 200 разів. , Багато київських промислових підприємств у 1939 році випускали продукції ца десятки мільйонів карбованців на рік. Це заводи «Більшовик», «Ленінська кузня», кабельний, «Червоний гумовик», шкіряний, комбінат штучного шовку, фабрики: меблева ім. Боженка,, 1-а, 4-а і 8-а взуттєві, швейні ім. Горького та ім. Смирнова-Ласточкіна, трикотажна ім. Рози Люксембург, «Жовтень», кондитерська ім. К. Маркса, м'ясокомбінат, музичний комбінат та інші.
Різко змінився асортимент продукції, що вироблялася на київських підприємствах. Соціалістична промисловість Києва освоїла виробництво нових видів машин, приладів та іншої продукції, багато з якої раніше ввозилося з-за кордону. У 1938 році завод верстатів-автоматів ім. Горького випускав тільки два типи верстатів, а в 1939 році- сім. За два роки (1938-1939) завод «Більшовик» освоїв 42 види нових апаратів і машин. Тут вперше в СРСР збудовано турбокомпресор потужністю 500 куб. м на хвилину.
Машинобудівна промисловість поряд з розширенням випуску верстатів-автоматів, суден, апаратури для хімічної і легкої промисловості, складних механізмів для будівельних робіт, виготовляла ваги для торгової сітки та різних галузей господарства, друкарські машинки, цвяхи, металоткацькі вироби, вогнетривкі каси, електровимірювальні прилади, радіоприлади та іншу продукцію. Розширення існуючих і спорудження нових підприємств будівельних матеріалів дало змогу значно збільшити виробництво цегли, керамічних труб, етерніту. Продукція київських підприємств йшла у найвіддаленіші куточки Радянської країни. Верстати-автомати, зроблені в столиці України, можна було бачити на нових підприємствах Далекого Сходу; апаратурою, виготовленою у Києві, були устатковані цукрові заводи Казахстану, хімічні підприємства Уралу, потужні машини заводу «Червоний екскаватор» працювали на будовах Балхашу і Забайкалля.
Розширили випуск продукції і інші галузі. Хімічні підприємства збільшили випуск гумових виробів, скипидару, каніфолі, мила, ефірних масел, фармацевтичних препаратів.
Значне місце серед продукції київських підприємств займали товари народного споживання. У 1939 році державна, промисловість Києва виготовила 10 млн. пар різного взуття, близько 800 тис. пальт і костюмів для дорослих, понад 650 тис. предметів дитячого одягу, понад 13,5 млн. трикотажних виробів, близько 35 тис. т цукерок, понад 4 млрд. штук цигарок. Набагато зріс випуск культтоварів - фото приладів, музичних інструментів, кінокопіювальної апаратури тощо. Розгорнулося ватно ткацьке і повстяне виробництво. Кілька десятків харчових підприємств випускали широкий асортимент харчових виробів - м'ясні і молочні продукти, консерви, різні кондитерські вироби, пиво, води, макарони, борошно, дріжджі тощо.
Велику роль у. виробництві товарів широкого вжитку відіграла промислова кооперація, яка значно зросла. У 1939 році кооперативна промисловість дала в 2,7 раза більше виробів, ніж у 1934 році.
Широкого розмаху набуло побутове обслуговування населення, зокрема ремонт взуття, одягу, меблів. Так, у 1934 році промартілі Києва відремонтували 113 тис. пар взуття, а в 1939 році - 1350 тис. пар, тобто майже в 12 разів більше.
Зміцнювалась і енергетична база промисловості і комунального господарства. У 1934-1939 pp. на розширення енергосистеми було витрачено майже 65 млн. крб. Ці капіталовкладення дозволили значно збільшити потужність міських електростанцій. У 1939 році електропостачання збільшилось у 2,3 раза проти 1934 року. У зв'язку з введенням в експлуатацію третьої черги ДЕС-2, виробництво електроенергії на київських електростанціях досягло у 1939 році 453 млн. кіловат-годин, тобто на 11,6 проц. більше, ніж у попередньому році. Споживання електроенергії на одного киянина також зросло.
З 1936 року в столиці України розгорнулась реконструкція енергетичної системи на базі теплофікації, коли було введено в дію першу теплоелектроцентраль. До теплової сітки було приєднано підприємства залізничного транспорту, чотири бані, університет, Академію наук УРСР та ряд житлових будинків. У 1940 році розпочалось будівництво другої черги теплоелектроцентралі.
Невпізнанно змінились за роки Радянської влади райони столиці. За роки п'ятирічок тільки у Петровському (тепер Подільський) районі було збудовано 39 нових і реконструйовано 23 інші підприємства. У 1938 році державна
Київ у період завершення соціалістичної реконструкції народного господарства (1933—червень 1941 pp.)
Сторінка 8 з 50
продукції в 1,5 раза більше, ніж уся дореволюційна промисловість міста випускала протягом року. Приріст продукції у 1939 році становив 12 проц. проти попереднього і 30,4 проц. проти 1937 року.Зросла питома вага металообробної промисловості: у 1939 році її продукція становила 32,8 проц. загальної продукції промисловості міста. Швидко розвивалась текстильна, промисловість, якої зовсім не було у місті до революції. Питома вага хімічної промисловості у 1939 році досягла 6,8 проц. Машинобудування майже в ЗО разів перевищило обсяг довоєнного виробництва, випуск продукції хімічної промисловості зріс більше,
Різко змінився асортимент продукції, що вироблялася на київських підприємствах. Соціалістична промисловість Києва освоїла виробництво нових видів машин, приладів та іншої продукції, багато з якої раніше ввозилося з-за кордону. У 1938 році завод верстатів-автоматів ім. Горького випускав тільки два типи верстатів, а в 1939 році- сім. За два роки (1938-1939) завод «Більшовик» освоїв 42 види нових апаратів і машин. Тут вперше в СРСР збудовано турбокомпресор потужністю 500 куб. м на хвилину.
Машинобудівна промисловість поряд з розширенням випуску верстатів-автоматів, суден, апаратури для хімічної і легкої промисловості, складних механізмів для будівельних робіт, виготовляла ваги для торгової сітки та різних галузей господарства, друкарські машинки, цвяхи, металоткацькі вироби, вогнетривкі каси, електровимірювальні прилади, радіоприлади та іншу продукцію. Розширення існуючих і спорудження нових підприємств будівельних матеріалів дало змогу значно збільшити виробництво цегли, керамічних труб, етерніту. Продукція київських підприємств йшла у найвіддаленіші куточки Радянської країни. Верстати-автомати, зроблені в столиці України, можна було бачити на нових підприємствах Далекого Сходу; апаратурою, виготовленою у Києві, були устатковані цукрові заводи Казахстану, хімічні підприємства Уралу, потужні машини заводу «Червоний екскаватор» працювали на будовах Балхашу і Забайкалля.
Розширили випуск продукції і інші галузі. Хімічні підприємства збільшили випуск гумових виробів, скипидару, каніфолі, мила, ефірних масел, фармацевтичних препаратів.
Значне місце серед продукції київських підприємств займали товари народного споживання. У 1939 році державна, промисловість Києва виготовила 10 млн. пар різного взуття, близько 800 тис. пальт і костюмів для дорослих, понад 650 тис. предметів дитячого одягу, понад 13,5 млн. трикотажних виробів, близько 35 тис. т цукерок, понад 4 млрд. штук цигарок. Набагато зріс випуск культтоварів - фото приладів, музичних інструментів, кінокопіювальної апаратури тощо. Розгорнулося ватно ткацьке і повстяне виробництво. Кілька десятків харчових підприємств випускали широкий асортимент харчових виробів - м'ясні і молочні продукти, консерви, різні кондитерські вироби, пиво, води, макарони, борошно, дріжджі тощо.
Велику роль у. виробництві товарів широкого вжитку відіграла промислова кооперація, яка значно зросла. У 1939 році кооперативна промисловість дала в 2,7 раза більше виробів, ніж у 1934 році.
Широкого розмаху набуло побутове обслуговування населення, зокрема ремонт взуття, одягу, меблів. Так, у 1934 році промартілі Києва відремонтували 113 тис. пар взуття, а в 1939 році - 1350 тис. пар, тобто майже в 12 разів більше.
Зміцнювалась і енергетична база промисловості і комунального господарства. У 1934-1939 pp. на розширення енергосистеми було витрачено майже 65 млн. крб. Ці капіталовкладення дозволили значно збільшити потужність міських електростанцій. У 1939 році електропостачання збільшилось у 2,3 раза проти 1934 року. У зв'язку з введенням в експлуатацію третьої черги ДЕС-2, виробництво електроенергії на київських електростанціях досягло у 1939 році 453 млн. кіловат-годин, тобто на 11,6 проц. більше, ніж у попередньому році. Споживання електроенергії на одного киянина також зросло.
З 1936 року в столиці України розгорнулась реконструкція енергетичної системи на базі теплофікації, коли було введено в дію першу теплоелектроцентраль. До теплової сітки було приєднано підприємства залізничного транспорту, чотири бані, університет, Академію наук УРСР та ряд житлових будинків. У 1940 році розпочалось будівництво другої черги теплоелектроцентралі.
Невпізнанно змінились за роки Радянської влади райони столиці. За роки п'ятирічок тільки у Петровському (тепер Подільський) районі було збудовано 39 нових і реконструйовано 23 інші підприємства. У 1938 році державна