Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Успішно виконавши другу п'ятирічку і добившись значних перемог у будівництві соціалізму, радянський народ під керівництвом Комуністичної партії вступив в період боротьби за завершення будівництва соціалістичного суспільства і поступового переходу від соціалізму до комунізму. Величезне значення в розгортанні дальшої боротьби радянського народу за розвиток соціалістичного суспільства мав XVIII з'їзд ВКП(б) (10-12 березня 1939 p.). Керуючись вказівками В. І. Леніна, з'їзд висунув на перший план основне економічне завдання: в найближчі 10-15 років наздогнати й випередити найбільш економічно розвинуті країни Європи і США за виробництвом промислової продукції на душу населення.
З'їзд затвердив третій п'ятирічний план розвитку народного господарства СРСР (1938-1942 pp.), який мав стати важливою віхою на шляху до комунізму. План передбачав дальший господарський розвиток усіх національних республік і областей з одночасним піднесенням добробуту і культури трудящих. Народне споживання мало зрости у 1,5-2 рази.
Грандіозні завдання постали у третій п'ятирічці перед трудящими Києва. У місті намічалося будівництво автоскладального і електролампового, годинникового, молочного, фарфорового заводів, заводу друкарських машинок, льонокомбінату, камвольного комбінату, панчішної фабрики з річним виробництвом 16,4 млн. пар панчіх, трикотажного комбінату, парфюмерно-косметичної та макаронної фабрик, потужного хлібозаводу тощо. У третій п'ятирічці планувалось розширити і реконструювати підприємства по виробництву будівельних матеріалів (спорудити два заводи силікатної цегли, заводи сухої штукатурки, розчинів вапна, портландцементу, глиніт-цементу, білого цементу, титанових білил, керамічний комбінат та ін.). Загальний обсяг продукції державної промисловості Києва мав у 1942 році досягти 2,5 млрд. крб. проти 1 млрд. крб. у 1937 році. Найважливіше місце в господарському будівництві відводилось енергетиці. Потужність енергетичної бази Києва мала у 1942 році досягти 240 тис. квт проти 102,7 тис. квт у 1937 році.
Здійснення плану індустріалізації і, зокрема, розширення енергетичної бази давало змогу прискорити і завершити реконструкцію комунального господарства Києва. Найважливішим у третій п'ятирічці мало стати подвоєння пасажиро перевезень міським транспортом. Передбачалось до кінця 1942 року довести трамвайний вагонний парк до 735 одиниць проти 395 у 1937 році, до 300 автобусів - проти 79, до 100 тролейбусів проти 19. Намічалось зростання парку таксі на кінець 1942 року до 1 тис. машин. Протягом 1938-1942 pp. у Києві мали збудувати 10 лазень і 20 великих душових установок, забрукувати 1173 тис. кв. м вулиць, насадити 125 га нових парків, 800 га - лісопарків, впорядкувати бульвари і сквери, встановити понад 12 тис. електричних ліхтарів, переважно на околицях. Передбачалось значне поліпшення житлових умов трудящих Києва і величезне зростання обсягу культурно-побутового обслуговування населення.
Третій п'ятирічний план розвитку господарства міста Києва за своїм розмахом і масштабами був грандіознішим, ніж попередні і свідчив про велике батьківське піклування Комуністичної партії і Радянського уряду про робітничий клас, про всіх трудящих столиці квітучої Радянської України.
Перші роки третьої п'ятирічки ознаменувалися новим піднесенням соціалістичного змагання: народжувались нові форми ударництва і руху новаторів виробництва. За прикладом робітників Москви і Ленінграда на київських підприємствах широкого розмаху набрав рух багатоверстатників. Це відкривало невичерпні можливості для дальшого піднесення продуктивності праці. Так, стругальник заводу ім. Дзержинського А. Михайлов, працюючи водночас на чотирьох верстатах, виконував за зміну майже 2,5 норми, коваль паровозо вагоноремонтного заводу А. Чаянов обслуговував два горна і виконував 2,5 норми за зміну. Далеко за межі Києва линула слава про трудові успіхи слюсаря заводу верстатів-автоматів ім. Горького М. Я. Швиненка. На честь виборів до Верховної Ради УРСР він встановив світовий рекорд продуктивності праці, застосувавши власний пристрій для токарного верстата. На Всесоюзній виставці верстатів та інструментів у Москві видатні фахівці високо оцінили цей винахід і визнали, що за своєю простотою та ефективністю він не мав собі рівних. Досвід праці київського стахановця швидко поширювався. Ленінградський Будинок техніки видав спеціальну листівку-звернення до робітників, присвячену методам його праці. Партія і уряд високо оцінили самовіддану працю М. Я. Швиненка, нагородивши його у квітні 1939 року орденом Леніна.
Машиніст-новатор депо ім. Андреева В. Косік виступив ініціатором соціалістичного змагання паровозних бригад - працювати за кільцевим графіком, без заходу в депо, проїздити 15 тис. км при нормі 5 тис. З 28 липня по 26 серпня 1938 року В. Косік, не заходячи в депо, на своєму
Київ у період завершення соціалістичної реконструкції народного господарства (1933—червень 1941 pp.)
Сторінка 6 з 50
Київ у перші роки третьої п'ятирічки (1938 — червень 1941 р.)
Успішно виконавши другу п'ятирічку і добившись значних перемог у будівництві соціалізму, радянський народ під керівництвом Комуністичної партії вступив в період боротьби за завершення будівництва соціалістичного суспільства і поступового переходу від соціалізму до комунізму. Величезне значення в розгортанні дальшої боротьби радянського народу за розвиток соціалістичного суспільства мав XVIII з'їзд ВКП(б) (10-12 березня 1939 p.). Керуючись вказівками В. І. Леніна, з'їзд висунув на перший план основне економічне завдання: в найближчі 10-15 років наздогнати й випередити найбільш економічно розвинуті країни Європи і США за виробництвом промислової продукції на душу населення.
З'їзд затвердив третій п'ятирічний план розвитку народного господарства СРСР (1938-1942 pp.), який мав стати важливою віхою на шляху до комунізму. План передбачав дальший господарський розвиток усіх національних республік і областей з одночасним піднесенням добробуту і культури трудящих. Народне споживання мало зрости у 1,5-2 рази.
Грандіозні завдання постали у третій п'ятирічці перед трудящими Києва. У місті намічалося будівництво автоскладального і електролампового, годинникового, молочного, фарфорового заводів, заводу друкарських машинок, льонокомбінату, камвольного комбінату, панчішної фабрики з річним виробництвом 16,4 млн. пар панчіх, трикотажного комбінату, парфюмерно-косметичної та макаронної фабрик, потужного хлібозаводу тощо. У третій п'ятирічці планувалось розширити і реконструювати підприємства по виробництву будівельних матеріалів (спорудити два заводи силікатної цегли, заводи сухої штукатурки, розчинів вапна, портландцементу, глиніт-цементу, білого цементу, титанових білил, керамічний комбінат та ін.). Загальний обсяг продукції державної промисловості Києва мав у 1942 році досягти 2,5 млрд. крб. проти 1 млрд. крб. у 1937 році. Найважливіше місце в господарському будівництві відводилось енергетиці. Потужність енергетичної бази Києва мала у 1942 році досягти 240 тис. квт проти 102,7 тис. квт у 1937 році.
Здійснення плану індустріалізації і, зокрема, розширення енергетичної бази давало змогу прискорити і завершити реконструкцію комунального господарства Києва. Найважливішим у третій п'ятирічці мало стати подвоєння пасажиро перевезень міським транспортом. Передбачалось до кінця 1942 року довести трамвайний вагонний парк до 735 одиниць проти 395 у 1937 році, до 300 автобусів - проти 79, до 100 тролейбусів проти 19. Намічалось зростання парку таксі на кінець 1942 року до 1 тис. машин. Протягом 1938-1942 pp. у Києві мали збудувати 10 лазень і 20 великих душових установок, забрукувати 1173 тис. кв. м вулиць, насадити 125 га нових парків, 800 га - лісопарків, впорядкувати бульвари і сквери, встановити понад 12 тис. електричних ліхтарів, переважно на околицях. Передбачалось значне поліпшення житлових умов трудящих Києва і величезне зростання обсягу культурно-побутового обслуговування населення.
Третій п'ятирічний план розвитку господарства міста Києва за своїм розмахом і масштабами був грандіознішим, ніж попередні і свідчив про велике батьківське піклування Комуністичної партії і Радянського уряду про робітничий клас, про всіх трудящих столиці квітучої Радянської України.
Перші роки третьої п'ятирічки ознаменувалися новим піднесенням соціалістичного змагання: народжувались нові форми ударництва і руху новаторів виробництва. За прикладом робітників Москви і Ленінграда на київських підприємствах широкого розмаху набрав рух багатоверстатників. Це відкривало невичерпні можливості для дальшого піднесення продуктивності праці. Так, стругальник заводу ім. Дзержинського А. Михайлов, працюючи водночас на чотирьох верстатах, виконував за зміну майже 2,5 норми, коваль паровозо вагоноремонтного заводу А. Чаянов обслуговував два горна і виконував 2,5 норми за зміну. Далеко за межі Києва линула слава про трудові успіхи слюсаря заводу верстатів-автоматів ім. Горького М. Я. Швиненка. На честь виборів до Верховної Ради УРСР він встановив світовий рекорд продуктивності праці, застосувавши власний пристрій для токарного верстата. На Всесоюзній виставці верстатів та інструментів у Москві видатні фахівці високо оцінили цей винахід і визнали, що за своєю простотою та ефективністю він не мав собі рівних. Досвід праці київського стахановця швидко поширювався. Ленінградський Будинок техніки видав спеціальну листівку-звернення до робітників, присвячену методам його праці. Партія і уряд високо оцінили самовіддану працю М. Я. Швиненка, нагородивши його у квітні 1939 року орденом Леніна.
Машиніст-новатор депо ім. Андреева В. Косік виступив ініціатором соціалістичного змагання паровозних бригад - працювати за кільцевим графіком, без заходу в депо, проїздити 15 тис. км при нормі 5 тис. З 28 липня по 26 серпня 1938 року В. Косік, не заходячи в депо, на своєму