Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
кв. м. Стахановці за одну зміну заробили більше 124 крб.. На червонопрапорному заводі «Арсенал» одним з перших ініціаторів стахановського руху став токар-комуніст Г. Я. Царик, який, удосконаливши методи різання металу, виконував за зміну по 2,5-3 норми. Тоді його середній заробіток становив понад 1000 крб. на місяць. Формувальник заводу «Більшовик» В. Лабенський систематично виконував за зміну 1,5-2 норми. Значно перевиконував норми стахановець заводу «Транссигнал» В. Ф. Донець.
Ініціатором руху новаторів у взуттєвій промисловості Києва виступив робітник-обтяжник 4-ї взуттєвої фабрики комсомолець А. Я. Гомулько. Готуючи гідну зустріч XIV Всеукраїнському з'їзду Рад, він встановив рекорд в обтяжці взуття: замість 800 пар за зміну дав 4360 пар, а 25 березня - 5100 пар взуття. Славними трудовими ділами відзначилась тоді і робітниця Київського паровозо-вагоноремонтного заводу орденоносець В. Прудько. Вона на болторізці виконувала за зміну по три норми. Прокатник С. Е. Луфер систематично виконував норму на 132 проц. Його середньомісячний заробіток складав 1500 крб. Токарі заводу «Більшовик» не тільки освоїли складне виробництво тюбінгів для московського метро, але вдвоє скоротили час, встановлений для обробки тюбінга. В результаті руху новаторів промисловості продуктивність праці за другу п'ятирічку на підприємствах Києва зросла на 85 проц. проти 65 проц. за планом. На таких передових підприємствах, як «Ленінська кузня», «Більшовик», паровозо-вагоноремонтний, суднобудівний, трамвайного машинобудування, «Червоний екскаватор» та ін., продуктивність праці зросла майже в 1,5 раза порівняно з першою п'ятирічкою.
Самовідданою працею новатори виробництва підготували умови для дострокового виконання плану другої п'ятирічки.
12 грудня 1936 року промисловість Києва рапортувала про дострокове завершення п'ятирічного плану випуску продукції.
За роки другої п'ятирічки промислові підприємства Києва налагодили виробництво багатьох нових складних машин і механізмів, які раніше доводилося завозити з-за кордону, розширили асортимент товарів широкого вжитку. У 1936 році, наприклад, тільки завод «Більшовик» виготовив на 9 млн. крб. нових машин, що становило 20 проц. річної програми. Підприємство освоїло випуск печей «Вагнера» для паперово-целулоїдної промисловості, гігантських вакуум-фільтрів, автоклавів, пресів для цегельної промисловості. За освоєння печей «Вагнера» завод одержав премію у 85 тис. крб. у золотій валюті, на яку придбав 11 нових верстатів та багато вимірювальної апаратури.
З 1936 року у великих масштабах розгорнулось будівництво на лівому березі Дніпракомбінатів штучного волокна і тонкосуконного, гуморегенераторного заводу та інших підприємств. Тоді в капітальне промислове будівництво Києва було вкладено 100 млн. крб., що на 25 проц. перевищувало відповідні асигнування попереднього, 1935 року. Швидкими темпами розвивалось машинобудування. У Києві споруджувались нові машинобудівні підприємства, від яких залежало дальше оснащення народного господарства новою технікою.
XIII з'їзд КП(б)У, що відбувся 27 травня - 3 червня 1937 року в Києві, підвів підсумки боротьби за дострокове виконання плану другої п'ятирічки, відмітив значні успіхи в господарському і культурному будівництві в республіці, у здійсненні ленінської національної політики, у зміцненні радянської державності.
Трудящі Києва разом з усім радянським народом у 1937 році відзначили 20-і роковини Великої Жовтневої соціалістичної революції як свято величних перемог в усіх галузях народного господарства, науки і культури. Обсяг промислового виробництва у Києві порівняно з довоєнним періодом зріс у 15,7 раза, а за останні 10 років - більш ніж у 10 разів. Металообробна промисловість і далі залишалася провідною галуззю індустрії. Випуск продукції легкої промисловості у 1937 році зріс більше ніж у 200 разів проти 1913 року.
З міста, в якому хазяйнували купці і попи, з міста Церков і монастирів Київ за роки Радянської влади перетворився на велике зразкове соціалістичне місто, значний індустріальний центр, столицю квітучої Радянської України. Тут за роки соціалістичного будівництва трудящі створили, по суті, нову потужну індустрію, десятки вищих і середніх навчальних закладів, палаців культури, лікарень, спорудили сотні нових житлових будинків.
Київ у період завершення соціалістичної реконструкції народного господарства (1933—червень 1941 pp.)
Сторінка 3 з 50
25 жовтня 1936 року в Києві, за рішенням ЦК КП(б)У та Київського обкому партії, почався стахановський місячник на будовах Київщини, завдання якого полягало в тому, щоб забезпечити своєчасний пуск об'єктів. Першого ж дня цього місячника стахановці Києва показали зразки високопродуктивної праці. Відомий стахановець І. І. Аверін (штукатур Шовкового комбінату) встановив новий рекорд продуктивності праці. Разом зі своїм помічником Щегловим він заштукатурив на барачному корпусі 223,1 кв. м при нормі 32Ініціатором руху новаторів у взуттєвій промисловості Києва виступив робітник-обтяжник 4-ї взуттєвої фабрики комсомолець А. Я. Гомулько. Готуючи гідну зустріч XIV Всеукраїнському з'їзду Рад, він встановив рекорд в обтяжці взуття: замість 800 пар за зміну дав 4360 пар, а 25 березня - 5100 пар взуття. Славними трудовими ділами відзначилась тоді і робітниця Київського паровозо-вагоноремонтного заводу орденоносець В. Прудько. Вона на болторізці виконувала за зміну по три норми. Прокатник С. Е. Луфер систематично виконував норму на 132 проц. Його середньомісячний заробіток складав 1500 крб. Токарі заводу «Більшовик» не тільки освоїли складне виробництво тюбінгів для московського метро, але вдвоє скоротили час, встановлений для обробки тюбінга. В результаті руху новаторів промисловості продуктивність праці за другу п'ятирічку на підприємствах Києва зросла на 85 проц. проти 65 проц. за планом. На таких передових підприємствах, як «Ленінська кузня», «Більшовик», паровозо-вагоноремонтний, суднобудівний, трамвайного машинобудування, «Червоний екскаватор» та ін., продуктивність праці зросла майже в 1,5 раза порівняно з першою п'ятирічкою.
Самовідданою працею новатори виробництва підготували умови для дострокового виконання плану другої п'ятирічки.
12 грудня 1936 року промисловість Києва рапортувала про дострокове завершення п'ятирічного плану випуску продукції.
За роки другої п'ятирічки промислові підприємства Києва налагодили виробництво багатьох нових складних машин і механізмів, які раніше доводилося завозити з-за кордону, розширили асортимент товарів широкого вжитку. У 1936 році, наприклад, тільки завод «Більшовик» виготовив на 9 млн. крб. нових машин, що становило 20 проц. річної програми. Підприємство освоїло випуск печей «Вагнера» для паперово-целулоїдної промисловості, гігантських вакуум-фільтрів, автоклавів, пресів для цегельної промисловості. За освоєння печей «Вагнера» завод одержав премію у 85 тис. крб. у золотій валюті, на яку придбав 11 нових верстатів та багато вимірювальної апаратури.
З 1936 року у великих масштабах розгорнулось будівництво на лівому березі Дніпракомбінатів штучного волокна і тонкосуконного, гуморегенераторного заводу та інших підприємств. Тоді в капітальне промислове будівництво Києва було вкладено 100 млн. крб., що на 25 проц. перевищувало відповідні асигнування попереднього, 1935 року. Швидкими темпами розвивалось машинобудування. У Києві споруджувались нові машинобудівні підприємства, від яких залежало дальше оснащення народного господарства новою технікою.
XIII з'їзд КП(б)У, що відбувся 27 травня - 3 червня 1937 року в Києві, підвів підсумки боротьби за дострокове виконання плану другої п'ятирічки, відмітив значні успіхи в господарському і культурному будівництві в республіці, у здійсненні ленінської національної політики, у зміцненні радянської державності.
Трудящі Києва разом з усім радянським народом у 1937 році відзначили 20-і роковини Великої Жовтневої соціалістичної революції як свято величних перемог в усіх галузях народного господарства, науки і культури. Обсяг промислового виробництва у Києві порівняно з довоєнним періодом зріс у 15,7 раза, а за останні 10 років - більш ніж у 10 разів. Металообробна промисловість і далі залишалася провідною галуззю індустрії. Випуск продукції легкої промисловості у 1937 році зріс більше ніж у 200 разів проти 1913 року.
З міста, в якому хазяйнували купці і попи, з міста Церков і монастирів Київ за роки Радянської влади перетворився на велике зразкове соціалістичне місто, значний індустріальний центр, столицю квітучої Радянської України. Тут за роки соціалістичного будівництва трудящі створили, по суті, нову потужну індустрію, десятки вищих і середніх навчальних закладів, палаців культури, лікарень, спорудили сотні нових житлових будинків.