Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Після мітингу на привокзальній площі члени ЦК КП(б)У та уряду Радянської України С. В. Косіор, П. П. Постишев, Т. І. Петровський, В. П. Затонський, 0. Г. Шліхтер та ін. прибули на урядову трибуну біля
оперного театру, де вони прийняли військовий парад і вітали багатотисячні колони демонстрантів.
Здійснення планів другої п'ятирічки відбувалось у нових, більш сприятливих умовах. Насамперед значно зросла технічна оснащеність промисловості і транспорту. На новій технічній основі було реконструйовано найбільші тоді в Києві підприємства «Ленінська кузня», «Більшовик», «Червоний екскаватор», швидкими темпами йшло спорудження заводу верстатів-автоматів, одержували також нові механізми й машини інші заводи й фабрики. ЦК КП(б)У, Раднарком УРСР безпосередньо керували і постійно подавали конкретну дійову допомогу партійним, господарським організаціям у розвитку економіки і культури. Завдяки героїчним зусиллям трудящих значно прискорились темпи зростання промисловості Києва: у 1934 році, наприклад, приріст промислової продукції становив 27 проц., у 1935 році - 24 проц., у 1936 році - майже 32 проценти. Обсяг продукції державної промисловості Києва у 1936 році досяг 830,6 млн. крб., вдвоє перевищивши рівень 1932 року. Тільки річний приріст продукції у 1936 році був майже втроє більший, ніж весь випуск продукції у 1913 році. Промисловість Києва за роки другої п'ятирічки збільшила випуск продукції в 1,5 раза, а металообробні підприємства - майже в 3 рази, хімічні - в 4 рази. Значно зросли в період другої п'ятирічки і капіталовкладення у промисловість міста. Якщо в 1933 році київські підприємства освоїли 36,5 млн. крб. капіталовкладень, у 1934 році - 56,2 млн. крб., у 1935 році - 78,9 млн. крб., то в 1936 році -96,8 млн. крб. -майже втроє більше, ніж у 1933 році. За 4 роки капіталовкладення становили 268,4 млн. крб., тобто зросли майже втроє проти першої п'ятирічки.
Друга п'ятирічка стала для Києва періодом небувалого промислового і культурного піднесення. На його околицях тоді виросли нові, оснащені сучасною передовою технікою промислові підприємства: завод верстатів-автоматів ім. Горького, Дарницький вагоноремонтний, контрольно-вимірювальних приладів, «Головдруку», асфальтовий, дослідний керамічний та інші. По суті, новими стали заводи ім. Лепсе, трамвайний, судноверф, м'ясокомбінат, трикотажна, кондитерська, швейні та інші фабрики.
Нове промислове будівництво, докорінна реконструкція старих київських підприємств і на цій базі значне зростання випуску продукції визначали профіль міста як центру середнього машинобудування і легкої промисловості. Питома вага промисловості Києва серед інших міст Радянської України в другій п'ятирічці значно збільшилась.
Зросло і значення Києва як адміністративного центру великої області і столиці Української РСР, як центру наукового і навчального.
Відкриття наскрізного судноплавства по Дніпру і зростання вантажообороту залізничних і водних шляхів ще більше посилили роль Києва як транспортного вузла.
З розвитком промисловості зростав і робітничий клас Києва: якщо в 1932 році на підприємствах було 48,6 тис. робітників і службовців, то в 1937 році -73,7 тис., а разом з допоміжними робітниками та учнями - 81,8 тис. чоловік. За період другої п'ятирічки населення Києва зросло більш як на 100 тис. і на кінець 1937 року перевищувало 700 тис. чол. Дедалі поліпшувався добробут трудящих. Заробітна плата робітників значно підвищилась. Розвиток радянської торгівлі, зниження цін на промислові і продовольчі товари підвищували реальну заробітну плату трудящих.
Успішна реконструкція промисловості і сільського господарства, здійснювана в період п'ятирічки, забезпечила технічне переозброєння народного господарства. Потрібні були кадри, які могли б оволодіти новою технікою і максимально її використати. На новому етапі технічного прогресу Комуністична партія висунула лозунг «Кадри вирішують все!». Це був заклик до освоєння техніки, створеної в період індустріалізації. У відповідь на заклик Комуністичної партії широко розгорнувся могутній рух передових робітників-стахановців за опанування техніки, за перегляд застарілих технічних норм. Рух новаторів промисловості створював нечувані можливості для зростання продуктивності праці. В числі перших у Києві почали ширше запроваджувати прогресивні методи праці колективи заводу «Арсенал», «Більшовика», «Ленінської кузні», 4-ї взуттєвої фабрики та інших підприємств. Вже на початок 1936 року на заводах і фабриках Києва новатори виробництва становили 17 проц. загальної кількості робітників, а на початку 1937 року їх уже було 43 проценти.
Київ у період завершення соціалістичної реконструкції народного господарства (1933—червень 1941 pp.)
Сторінка 2 з 50
День переїзду до Києва ЦК КП(б)У та Радянського уряду - 24 червня 1934 року - перетворився на народне свято трудящих, на демонстрацію їх відданості і безмежної любові до Комуністичної партії і Радянського уряду, на демонстрацію сили і могутності квітучої індустріально-колгоспної України -- невід'ємної частини великого Радянського Союзу.Після мітингу на привокзальній площі члени ЦК КП(б)У та уряду Радянської України С. В. Косіор, П. П. Постишев, Т. І. Петровський, В. П. Затонський, 0. Г. Шліхтер та ін. прибули на урядову трибуну біля
Здійснення планів другої п'ятирічки відбувалось у нових, більш сприятливих умовах. Насамперед значно зросла технічна оснащеність промисловості і транспорту. На новій технічній основі було реконструйовано найбільші тоді в Києві підприємства «Ленінська кузня», «Більшовик», «Червоний екскаватор», швидкими темпами йшло спорудження заводу верстатів-автоматів, одержували також нові механізми й машини інші заводи й фабрики. ЦК КП(б)У, Раднарком УРСР безпосередньо керували і постійно подавали конкретну дійову допомогу партійним, господарським організаціям у розвитку економіки і культури. Завдяки героїчним зусиллям трудящих значно прискорились темпи зростання промисловості Києва: у 1934 році, наприклад, приріст промислової продукції становив 27 проц., у 1935 році - 24 проц., у 1936 році - майже 32 проценти. Обсяг продукції державної промисловості Києва у 1936 році досяг 830,6 млн. крб., вдвоє перевищивши рівень 1932 року. Тільки річний приріст продукції у 1936 році був майже втроє більший, ніж весь випуск продукції у 1913 році. Промисловість Києва за роки другої п'ятирічки збільшила випуск продукції в 1,5 раза, а металообробні підприємства - майже в 3 рази, хімічні - в 4 рази. Значно зросли в період другої п'ятирічки і капіталовкладення у промисловість міста. Якщо в 1933 році київські підприємства освоїли 36,5 млн. крб. капіталовкладень, у 1934 році - 56,2 млн. крб., у 1935 році - 78,9 млн. крб., то в 1936 році -96,8 млн. крб. -майже втроє більше, ніж у 1933 році. За 4 роки капіталовкладення становили 268,4 млн. крб., тобто зросли майже втроє проти першої п'ятирічки.
Друга п'ятирічка стала для Києва періодом небувалого промислового і культурного піднесення. На його околицях тоді виросли нові, оснащені сучасною передовою технікою промислові підприємства: завод верстатів-автоматів ім. Горького, Дарницький вагоноремонтний, контрольно-вимірювальних приладів, «Головдруку», асфальтовий, дослідний керамічний та інші. По суті, новими стали заводи ім. Лепсе, трамвайний, судноверф, м'ясокомбінат, трикотажна, кондитерська, швейні та інші фабрики.
Нове промислове будівництво, докорінна реконструкція старих київських підприємств і на цій базі значне зростання випуску продукції визначали профіль міста як центру середнього машинобудування і легкої промисловості. Питома вага промисловості Києва серед інших міст Радянської України в другій п'ятирічці значно збільшилась.
Зросло і значення Києва як адміністративного центру великої області і столиці Української РСР, як центру наукового і навчального.
Відкриття наскрізного судноплавства по Дніпру і зростання вантажообороту залізничних і водних шляхів ще більше посилили роль Києва як транспортного вузла.
З розвитком промисловості зростав і робітничий клас Києва: якщо в 1932 році на підприємствах було 48,6 тис. робітників і службовців, то в 1937 році -73,7 тис., а разом з допоміжними робітниками та учнями - 81,8 тис. чоловік. За період другої п'ятирічки населення Києва зросло більш як на 100 тис. і на кінець 1937 року перевищувало 700 тис. чол. Дедалі поліпшувався добробут трудящих. Заробітна плата робітників значно підвищилась. Розвиток радянської торгівлі, зниження цін на промислові і продовольчі товари підвищували реальну заробітну плату трудящих.
Успішна реконструкція промисловості і сільського господарства, здійснювана в період п'ятирічки, забезпечила технічне переозброєння народного господарства. Потрібні були кадри, які могли б оволодіти новою технікою і максимально її використати. На новому етапі технічного прогресу Комуністична партія висунула лозунг «Кадри вирішують все!». Це був заклик до освоєння техніки, створеної в період індустріалізації. У відповідь на заклик Комуністичної партії широко розгорнувся могутній рух передових робітників-стахановців за опанування техніки, за перегляд застарілих технічних норм. Рух новаторів промисловості створював нечувані можливості для зростання продуктивності праці. В числі перших у Києві почали ширше запроваджувати прогресивні методи праці колективи заводу «Арсенал», «Більшовика», «Ленінської кузні», 4-ї взуттєвої фабрики та інших підприємств. Вже на початок 1936 року на заводах і фабриках Києва новатори виробництва становили 17 проц. загальної кількості робітників, а на початку 1937 року їх уже було 43 проценти.