Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
І Гостем Академії наук, робітничих колективів, університету (ІНО) був у жовтні 1925 року А. Луначарський. У 1926 році відбулися літературні вечори російської письменниці Л. Сейфулліної. У 1928 році в Києві відбулися зустрічі з білоруськими «маладняківцями», у 1929 році - з російськими письменниками Б. Лавреньовим, К. Федіним, Ю. Либединським та іншими, а також з комсомольськими поетами О. Жаровим, Й. Уткіним. Часто приїздили до Києва і брали участь у літературних вечорах, диспутах та нарадах харківські письменники, зокрема В. Еллан (Блакитний), П. Панч, Н. Забіла, С. Пилипенко, П. Усенко, Остап Вишня, В. Сосюра та інші.
Здійснюючи подорож по СРСР, у Києві в 1927 році був відомий американський письменник Т. Драйзер. Маючи на меті «на власні очі побачити ті шматки нового побуту, який твориться в Країні Рад», Драйзер відвідав багато київських підприємств, знайомився з життям і працею робітників. До Києва в 1929 році приїздили відомі угорські письменники Бела Іллеш і Мате Залка.
Великою літературною і політичною подією в житті українських і всіх радянських письменників був тиждень української культури, проведений у Москві в лютому 1929 року. В складі великої групи літераторів та артистів, яка прибула до столиці на запрошення «Федерації об'єднань радянських письменників» РРФСР та ВОАПП, було 12 представників Києва. Численні зустрічі і виступи українських митців перед трудящими Москви, а згодом і Ленінграда сприймалися з великим ентузіазмом і захопленням. Учасники тижня були прийняті в Центральному Комітеті ВКП(б). Після тижня значно зросла кількість перекладів на російську мову художніх творів українських класиків і сучасних письменників.
В умовах загального культурного піднесення і зростання інтересу трудящих до літератури та мистецтва стає традицією широко відзначати ювілеї письменників-класиків. Починаючи з 1921 року в Києві на фабриках і заводах, в Академії наук, школах, вузах, робітничих клубах і будинках культури урочисто вшановувалася пам'ять Т. Г. Шевченка. У травні 1926 року спеціальною постановою ВУЦВК, Раднаркому УРСР та ЦК КП(б)У для увічнення пам'яті І. Я. Франка з нагоди 10-річчя з дня його смерті ім'я великого Каменяра присвоєно колишній Нестерівській вулиці та одній з київських шкіл.
Літературна та наукова громадськість міста широко відзначала 200-річчя з дня народження видатного філософа і поета Г. С Сковороди (1922 p.), 100-річчя з дня народження класика української байки Л. І. Глібова (1927 p.), 40-річні ювілеї творчої діяльності О. Кобилянської (1927 p.), В. Стефаника (1928 p.), 100-річчя з дня народження класика російської літератури Л. М. Толстого, 60-річчя з дня народження і 35-річчя літературної діяльності основоположника радянської літератури М. Горького (1928 p.).
На грунті вирішальних соціальних, економічних і культурних перетворень у роки першої п'ятирічки відбувається корінний ідейний поворот у свідомості старої інтелігенції, кращі представники якої поряд з кадрами нової, народної інтелігенції, вихованої з робітників і селян, стають на шлях активної участі в соціалістичному будівництві. В боротьбі з проявами буржуазної ідеології посилюється і процес творчої консолідації радянських письменників на основі марксистсько-ленінського світогляду, комуністичної партійності. Це знаходило свій вияв, зокрема, і в організаційних формах літературного руху. Новим кроком на шляху дальшого організаційного згуртування різних літературних організацій було створення в 1929 році з ініціативи ВУСПП «Федеративного об'єднання радянських письменників України» (ФОРПУ), до якого на правах філій входили і київські літературні організації ВУСПП, «Плуг», «Молодняк», «Коммуна русских писателей» та відділення «Укрлочафу» («Літературне об'єднання Червоної Армії і Флоту»), створеного в 1931 році. Проте і за цих умов ще давали себе знати відмінність ідейно-художніх настанов різних літературних організацій, а звідси - пережитки групівщини, взаємне недовір'я, претензії на гегемонію.
Неоціненне значення для ідейно-творчого зростання київських письменників, як і всіх радянських літераторів, для їх більшого згуртування на основі принципів комуністичної партійності, посилення зв'язків з життям мала історична постанова ЦК ВКП(б) від 23 квітня 1932 року «Про перебудову літературно-художніх організацій». Радянські письменники зустріли її з радістю і ентузіазмом. У річницю постанови М. Рильський з гордістю писав: «23 квітня 1932 року - історична дата не тільки в літературі, а й у громадському житті. Не тільки в громадському, айв особистому житті кожного письменника». Літературні організації всіх радянських республік приступили до організаційно-творчої перебудови своєї роботи. Після опублікування в пресі спільного рішення про ліквідацію різних літорганізацій, що існували досі, в Харкові був створений Оргкомітет Спілки радянських письменників України, до якого ввійшли й представники київських письменників. Київські літератори, створивши філію СРПУ та обравши її Оргбюро, налагодили діяльність творчих секцій, провели широку нараду з
Київ у період завершення соціалістичної реконструкції народного господарства (1933—червень 1941 pp.)
Сторінка 27 з 50
українських землях («Киев», «Долг Украине» та інші).І Гостем Академії наук, робітничих колективів, університету (ІНО) був у жовтні 1925 року А. Луначарський. У 1926 році відбулися літературні вечори російської письменниці Л. Сейфулліної. У 1928 році в Києві відбулися зустрічі з білоруськими «маладняківцями», у 1929 році - з російськими письменниками Б. Лавреньовим, К. Федіним, Ю. Либединським та іншими, а також з комсомольськими поетами О. Жаровим, Й. Уткіним. Часто приїздили до Києва і брали участь у літературних вечорах, диспутах та нарадах харківські письменники, зокрема В. Еллан (Блакитний), П. Панч, Н. Забіла, С. Пилипенко, П. Усенко, Остап Вишня, В. Сосюра та інші.
Здійснюючи подорож по СРСР, у Києві в 1927 році був відомий американський письменник Т. Драйзер. Маючи на меті «на власні очі побачити ті шматки нового побуту, який твориться в Країні Рад», Драйзер відвідав багато київських підприємств, знайомився з життям і працею робітників. До Києва в 1929 році приїздили відомі угорські письменники Бела Іллеш і Мате Залка.
Великою літературною і політичною подією в житті українських і всіх радянських письменників був тиждень української культури, проведений у Москві в лютому 1929 року. В складі великої групи літераторів та артистів, яка прибула до столиці на запрошення «Федерації об'єднань радянських письменників» РРФСР та ВОАПП, було 12 представників Києва. Численні зустрічі і виступи українських митців перед трудящими Москви, а згодом і Ленінграда сприймалися з великим ентузіазмом і захопленням. Учасники тижня були прийняті в Центральному Комітеті ВКП(б). Після тижня значно зросла кількість перекладів на російську мову художніх творів українських класиків і сучасних письменників.
В умовах загального культурного піднесення і зростання інтересу трудящих до літератури та мистецтва стає традицією широко відзначати ювілеї письменників-класиків. Починаючи з 1921 року в Києві на фабриках і заводах, в Академії наук, школах, вузах, робітничих клубах і будинках культури урочисто вшановувалася пам'ять Т. Г. Шевченка. У травні 1926 року спеціальною постановою ВУЦВК, Раднаркому УРСР та ЦК КП(б)У для увічнення пам'яті І. Я. Франка з нагоди 10-річчя з дня його смерті ім'я великого Каменяра присвоєно колишній Нестерівській вулиці та одній з київських шкіл.
Літературна та наукова громадськість міста широко відзначала 200-річчя з дня народження видатного філософа і поета Г. С Сковороди (1922 p.), 100-річчя з дня народження класика української байки Л. І. Глібова (1927 p.), 40-річні ювілеї творчої діяльності О. Кобилянської (1927 p.), В. Стефаника (1928 p.), 100-річчя з дня народження класика російської літератури Л. М. Толстого, 60-річчя з дня народження і 35-річчя літературної діяльності основоположника радянської літератури М. Горького (1928 p.).
На грунті вирішальних соціальних, економічних і культурних перетворень у роки першої п'ятирічки відбувається корінний ідейний поворот у свідомості старої інтелігенції, кращі представники якої поряд з кадрами нової, народної інтелігенції, вихованої з робітників і селян, стають на шлях активної участі в соціалістичному будівництві. В боротьбі з проявами буржуазної ідеології посилюється і процес творчої консолідації радянських письменників на основі марксистсько-ленінського світогляду, комуністичної партійності. Це знаходило свій вияв, зокрема, і в організаційних формах літературного руху. Новим кроком на шляху дальшого організаційного згуртування різних літературних організацій було створення в 1929 році з ініціативи ВУСПП «Федеративного об'єднання радянських письменників України» (ФОРПУ), до якого на правах філій входили і київські літературні організації ВУСПП, «Плуг», «Молодняк», «Коммуна русских писателей» та відділення «Укрлочафу» («Літературне об'єднання Червоної Армії і Флоту»), створеного в 1931 році. Проте і за цих умов ще давали себе знати відмінність ідейно-художніх настанов різних літературних організацій, а звідси - пережитки групівщини, взаємне недовір'я, претензії на гегемонію.
Неоціненне значення для ідейно-творчого зростання київських письменників, як і всіх радянських літераторів, для їх більшого згуртування на основі принципів комуністичної партійності, посилення зв'язків з життям мала історична постанова ЦК ВКП(б) від 23 квітня 1932 року «Про перебудову літературно-художніх організацій». Радянські письменники зустріли її з радістю і ентузіазмом. У річницю постанови М. Рильський з гордістю писав: «23 квітня 1932 року - історична дата не тільки в літературі, а й у громадському житті. Не тільки в громадському, айв особистому житті кожного письменника». Літературні організації всіх радянських республік приступили до організаційно-творчої перебудови своєї роботи. Після опублікування в пресі спільного рішення про ліквідацію різних літорганізацій, що існували досі, в Харкові був створений Оргкомітет Спілки радянських письменників України, до якого ввійшли й представники київських письменників. Київські літератори, створивши філію СРПУ та обравши її Оргбюро, налагодили діяльність творчих секцій, провели широку нараду з