Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
За міжвоєнне двадцятиріччя багатонаціональна радянська література пройшла великий шлях становлення і утвердження на позиціях соціалістичного реалізму. В «сім'ї вольній, новій» літератур СРСР, у творчому єднанні з ними, що міцніло рік у рік, розвивалася й література українська. Художні цінності, якими збагатилася вона в 20-і й 30-і роки, вивели її на всесоюзну і світову арену, продемонстрували розквіт духовної культури української соціалістичної нації.
В історії української радянської літератури 20-30-х років видатна роль належить Києву.
Строкатою й мінливою була картина літературного життя в Києві на початку відбудовного періоду. Багато письменників, творчі біографії яких у роки громадянської війни були зв'язані з Києвом, переїхали до Харкова. У зв'язку з розрухою в поліграфічній промисловості, нестачею паперу в Києві, як і в інших містах, побутували і далі т. зв. «усні форми» літературного життя. Письменники різних поколінь, ідейно-естетичних переконань, не зв'язані організаційно, іноді сходились разом, читали твори в дусі улюблених «шкіл» і теорій, вели палкі суперечки навколо питань розвитку літератури. Зокрема, широку аудиторію збирали літературні вечори й диспути в Академії наук, які носили назву «усні журнали». Продовжувала свої зібрання група «Гроно».
Одне з найхарактерніших явищ у літературному житті Києва з перших років відбудовного періоду становили широкі масштаби масового самодіяльного літературного руху. При робітничих, профспілкових, студентських, червоноармійських клубах, бібліотеках, поряд з хоровими, драматичними, музичними, організовуються численні літературні секції, гуртки. Загальноміського значення набула літстудія «Совработник», 1922 року перетворена на центральну літстудію при «Об'єднанні робітників художнього слова» (ОРХУС).
Поряд з названими студіями та гуртками значну роль в організації літературного і робсількорівського руху відігравали київські газети «Коммунист», «Пролетарская правда» (з 1925 р. - «Пролетарська правда»), «Більшовик», «Радянське село», «Киевский пролетарий», «Молодой пролетарий», «Молоде село», «Молодий більшовик», «Вечерний Киев» та інші. У 1924-1925 pp. у Києві були проведені перші окружні конференції і з'їзди робсількорів. Для них видавався спеціальний журнал «Трибуна робкора», було організовано клуб робкорів при Будинку комуністичної освіти, де провадилися заняття гуртків, відбувалися літературні вечори й диспути. Перебуваючи в Києві, у клубі виступав В. Маяковський, який присвятив київським робкорам вірш «Рабкор». Особливо багато творчої молоді з робкорів групувалося навколо газет «Пролетарская правда», яка видавала літературний додаток - журнал «Отблески», та «Молодой пролетарий», при якій працювала комсомольська літературна майстерня «Вагранка».
У 1924-1925 pp. у Києві набули особливого поширення т. зв. «живі газети» та «живі журнали», що було пов'язано з гастролями в місті московського колективу живої театралізованої газети «Синяя блуза».
На кінець відбудовного періоду літературне життя все більше входить у свої узвичаєні форми. Безперервно зростали тиражі газет, видавалися літературні додатки до них, почали виходити галузеві журнали, що мали й літературні відділи («Нова громада», «Наша допомога»), універсальний громадсько-політичний і літературно-художній двотижневик «Глобус» (1923 р.) при газеті «Більшовик». Всі ці періодичні видання сприяли розвитку робсількорівського руху, який став справді масовим.
Київські письменники брали участь у журналах, що виходили в Харкові. Це значно активізувало творчу діяльність уже відомих письменників, сприяло приходу до літератури молодих з літературних гуртків і об'єднань, з робсількорів, студентської молоді міста (М. Бажан, Ю. Яновський, Іван Jle, О. Корнійчук та інші).
Велике творче пожвавлення в літературному житті Києва, поповнення письменницьких лав висували настійну вимогу їх організаційного об'єднання. Допомогу в цьому подали киянам харківські письменники, зокрема керівники «Гарту» і «Плуга», які спеціально приїздили до Києва. У грудні 1923 року в місті засновується студія «Гарту», перетворена у філію на початку 1924 року. До неї входили Б. Коваленко, Ю. Дубков, О. Качайло, Д. Фальківський та інші. Скоро філія мала у місті та на периферії 7 гуртків літераторів-початківців. У 1925 році вона видала альманах «КиївГарт». У Будинку преси, на підприємствах, у робітничих клубах, а також у навколишніх селах філія влаштовувала численні літературні вечори, «видавала» усну театралізовану газету «Гарт». Філія мала й російську секцію.
У грудні 1923 року заснувалася студія (з 1924 року - філія) «Плуга». Крім літературних, філія мала музичну секцію, до якої входила музична студія ім.
Київ у період завершення соціалістичної реконструкції народного господарства (1933—червень 1941 pp.)
Сторінка 23 з 50
Література
За міжвоєнне двадцятиріччя багатонаціональна радянська література пройшла великий шлях становлення і утвердження на позиціях соціалістичного реалізму. В «сім'ї вольній, новій» літератур СРСР, у творчому єднанні з ними, що міцніло рік у рік, розвивалася й література українська. Художні цінності, якими збагатилася вона в 20-і й 30-і роки, вивели її на всесоюзну і світову арену, продемонстрували розквіт духовної культури української соціалістичної нації.
В історії української радянської літератури 20-30-х років видатна роль належить Києву.
Одне з найхарактерніших явищ у літературному житті Києва з перших років відбудовного періоду становили широкі масштаби масового самодіяльного літературного руху. При робітничих, профспілкових, студентських, червоноармійських клубах, бібліотеках, поряд з хоровими, драматичними, музичними, організовуються численні літературні секції, гуртки. Загальноміського значення набула літстудія «Совработник», 1922 року перетворена на центральну літстудію при «Об'єднанні робітників художнього слова» (ОРХУС).
Поряд з названими студіями та гуртками значну роль в організації літературного і робсількорівського руху відігравали київські газети «Коммунист», «Пролетарская правда» (з 1925 р. - «Пролетарська правда»), «Більшовик», «Радянське село», «Киевский пролетарий», «Молодой пролетарий», «Молоде село», «Молодий більшовик», «Вечерний Киев» та інші. У 1924-1925 pp. у Києві були проведені перші окружні конференції і з'їзди робсількорів. Для них видавався спеціальний журнал «Трибуна робкора», було організовано клуб робкорів при Будинку комуністичної освіти, де провадилися заняття гуртків, відбувалися літературні вечори й диспути. Перебуваючи в Києві, у клубі виступав В. Маяковський, який присвятив київським робкорам вірш «Рабкор». Особливо багато творчої молоді з робкорів групувалося навколо газет «Пролетарская правда», яка видавала літературний додаток - журнал «Отблески», та «Молодой пролетарий», при якій працювала комсомольська літературна майстерня «Вагранка».
У 1924-1925 pp. у Києві набули особливого поширення т. зв. «живі газети» та «живі журнали», що було пов'язано з гастролями в місті московського колективу живої театралізованої газети «Синяя блуза».
На кінець відбудовного періоду літературне життя все більше входить у свої узвичаєні форми. Безперервно зростали тиражі газет, видавалися літературні додатки до них, почали виходити галузеві журнали, що мали й літературні відділи («Нова громада», «Наша допомога»), універсальний громадсько-політичний і літературно-художній двотижневик «Глобус» (1923 р.) при газеті «Більшовик». Всі ці періодичні видання сприяли розвитку робсількорівського руху, який став справді масовим.
Київські письменники брали участь у журналах, що виходили в Харкові. Це значно активізувало творчу діяльність уже відомих письменників, сприяло приходу до літератури молодих з літературних гуртків і об'єднань, з робсількорів, студентської молоді міста (М. Бажан, Ю. Яновський, Іван Jle, О. Корнійчук та інші).
Велике творче пожвавлення в літературному житті Києва, поповнення письменницьких лав висували настійну вимогу їх організаційного об'єднання. Допомогу в цьому подали киянам харківські письменники, зокрема керівники «Гарту» і «Плуга», які спеціально приїздили до Києва. У грудні 1923 року в місті засновується студія «Гарту», перетворена у філію на початку 1924 року. До неї входили Б. Коваленко, Ю. Дубков, О. Качайло, Д. Фальківський та інші. Скоро філія мала у місті та на периферії 7 гуртків літераторів-початківців. У 1925 році вона видала альманах «КиївГарт». У Будинку преси, на підприємствах, у робітничих клубах, а також у навколишніх селах філія влаштовувала численні літературні вечори, «видавала» усну театралізовану газету «Гарт». Філія мала й російську секцію.
У грудні 1923 року заснувалася студія (з 1924 року - філія) «Плуга». Крім літературних, філія мала музичну секцію, до якої входила музична студія ім.