Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Серйозну допомогу промисловим підприємствам і будовам столиці подавали вищі учбові заклади міста. Кафедри Київського ордена Леніна політехнічного інституту (КПІ) підтримували тісні творчі зв'язки з заводами «Більшовик», «Ленінська кузня», «Червоний екскаватор», ім. Горького, «Точелектроприлад», ГЕС-2 та ін. Тільки в 1949 році викладачі цього вузу прочитали для робітників та інженерно-технічних працівників міста 356 лекцій, провели 108 експертиз і дали 560 консультацій з питань нової техніки. Водночас до читання лекцій для студентів залучалися новатори виробництва. З ініціативи наукових
працівників політехнічного інституту для практичного розв'язання завдань виробництва створюються комплексні бригади, до складу яких входять як науковці, так і новатори київських заводів. На заводі «Ленінська кузня» при допомозі кафедр КПІ було впроваджено прогресивні методи зварювання корпусів суден, розширено застосування швидкісної обробки металів, в результаті продуктивність праці збільшилась в 1950 році в 3-4 рази. Наукові працівники Київського державного університету імені Т. Г." Шевченка і особливо кафедри фізичного і хімічного факультетів мали тісні зв'язки та надавали допомогу працівникам заводів «Арсенал», «Більшовик» та склотермосного.
Під кінець п'ятирічки співробітництво працівників науки і виробництва проявлялося у формі соціалістичних договорів, що укладалися науковими працівниками не лише з підприємствами, а й з окремими передовими робітниками. Конкретна і цілеспрямовуюча спільна праця наукових працівників, передових робітників, інженерів і техніків сприяла кращому впровадженню досягнень науки у виробництво.
Успішне виконання виробничих планів, велика організаторська робота міської партійної організації, повсякденна допомога ЦК ВКП(б), союзного уряду, всіх братніх народів країни створювали умови для дальшого розвитку комунального господарства, підвищення добробуту трудящих міста.
Вже у перші післявоєнні роки міська та районні Ради депутатів трудящих здійснюють ряд важливих заходів по поліпшенню роботи водопроводу і каналізації. Зокрема, за 1946-1949 pp. було відбудовано і побудовано 12 артезіанських свердловин. В результаті до початку 1950 року потужність водопроводу і протяжність вуличної каналізаційної мережі вже перевершили довоєнний рівень, що дало можливість значно поліпшити побутові умови киян.
Відбудовується і розширюється міський транспорт. У 1946 році був відновлений рух тролейбусів. Під кінець 1950 року в Києві курсувало, 109 тролейбусів, понад 200 трамвайних вагонів та понад 200 легкових та вантажних таксі. На благоустрій столиці Радянської України лише за останні три роки п'ятирічки було витрачено близько 100 млн. карбованців.
Водночас підвищується матеріальний і культурний рівень всього радянського народу. Доходи трудящих у 1950 році набагато збільшились у порівнянні з довоєнним часом. Після переможного закінчення Великої Вітчизняної війни до Києва поверталися демобілізовані воїни Радянської Армії, всі вони були трудовлаштовані. Велике піклування проявила громадськість про інвалідів Великої Вітчизняної війни і сім'ї воїнів, що загинули на фронтах війни. Міська та районні Ради депутатів трудящих лише в 1946 році для них в порядку допомоги організували завезення 13 475 складометрів дров, 1973 т вугілля. В цей рік було оздоровлено 2300 інвалідів Вітчизняної війни і 23 186 їх дітей. Депутатські комісії міської та районних Рад депутатів трудящих за 1946 рік провели обстеження 500 підприємств і установ, де працювали інваліди війни і сім'ї воїнів, що загинули на фронті. На основі матеріалів обстеження вживалися заходи по поліпшенню умов праці і побуту захисників Вітчизни та їх сімей. Виплата пенсій і державної допомоги по Києву в 1947 році становила 350 млн. карбованців.
У роки четвертої п'ятирічки трудящим Києва пришилося переборювати багато труднощів, зв'язаних з недостачею необхідних продуктів харчування, промислових товарів тощо. В місті працювала обмежена кількість їдалень, чайних, кафе і інших підприємств громадського харчування. Виконком міськради в 1949 році вжив ряд термінових заходів, які привели до того, що з 1950 року в роботі підприємств громадського харчування наступив перелом. Так, лише в цьому році в Києві було додатково відкрито 29 їдалень, значно розширилася торговельна сітка на околицях міста. В 1950 в Києві вже налічувалося 651 підприємство громадського харчування проти 828 в 1940 році.
Поліпшувалося медичне обслуговування населення, зростала народжуваність і зменшувалася смертність населення, зокрема дітей у віці до 1 року. В 1950 році за місцевим бюджетом в Києві на охорону здоров'я було виділено 151 млн. крб., що на 56,5 проц. більше, ніж в довоєнному 1940 році. В цей час в місті функціонувало 57 лікарських стаціонарних установ, де працювало 6 тис. лікарів і 6,4 тис. чоловік середнього медичного персоналу, в той час як в 1940 році
Київ у період післявоєнної відбудови народного господарства і завершення будівництва соціалізму (1945—1958 pp.)
Сторінка 9 з 27
подана велика допомога підприємствам «Укрвітамінпрому».Серйозну допомогу промисловим підприємствам і будовам столиці подавали вищі учбові заклади міста. Кафедри Київського ордена Леніна політехнічного інституту (КПІ) підтримували тісні творчі зв'язки з заводами «Більшовик», «Ленінська кузня», «Червоний екскаватор», ім. Горького, «Точелектроприлад», ГЕС-2 та ін. Тільки в 1949 році викладачі цього вузу прочитали для робітників та інженерно-технічних працівників міста 356 лекцій, провели 108 експертиз і дали 560 консультацій з питань нової техніки. Водночас до читання лекцій для студентів залучалися новатори виробництва. З ініціативи наукових
Під кінець п'ятирічки співробітництво працівників науки і виробництва проявлялося у формі соціалістичних договорів, що укладалися науковими працівниками не лише з підприємствами, а й з окремими передовими робітниками. Конкретна і цілеспрямовуюча спільна праця наукових працівників, передових робітників, інженерів і техніків сприяла кращому впровадженню досягнень науки у виробництво.
Успішне виконання виробничих планів, велика організаторська робота міської партійної організації, повсякденна допомога ЦК ВКП(б), союзного уряду, всіх братніх народів країни створювали умови для дальшого розвитку комунального господарства, підвищення добробуту трудящих міста.
Вже у перші післявоєнні роки міська та районні Ради депутатів трудящих здійснюють ряд важливих заходів по поліпшенню роботи водопроводу і каналізації. Зокрема, за 1946-1949 pp. було відбудовано і побудовано 12 артезіанських свердловин. В результаті до початку 1950 року потужність водопроводу і протяжність вуличної каналізаційної мережі вже перевершили довоєнний рівень, що дало можливість значно поліпшити побутові умови киян.
Відбудовується і розширюється міський транспорт. У 1946 році був відновлений рух тролейбусів. Під кінець 1950 року в Києві курсувало, 109 тролейбусів, понад 200 трамвайних вагонів та понад 200 легкових та вантажних таксі. На благоустрій столиці Радянської України лише за останні три роки п'ятирічки було витрачено близько 100 млн. карбованців.
Водночас підвищується матеріальний і культурний рівень всього радянського народу. Доходи трудящих у 1950 році набагато збільшились у порівнянні з довоєнним часом. Після переможного закінчення Великої Вітчизняної війни до Києва поверталися демобілізовані воїни Радянської Армії, всі вони були трудовлаштовані. Велике піклування проявила громадськість про інвалідів Великої Вітчизняної війни і сім'ї воїнів, що загинули на фронтах війни. Міська та районні Ради депутатів трудящих лише в 1946 році для них в порядку допомоги організували завезення 13 475 складометрів дров, 1973 т вугілля. В цей рік було оздоровлено 2300 інвалідів Вітчизняної війни і 23 186 їх дітей. Депутатські комісії міської та районних Рад депутатів трудящих за 1946 рік провели обстеження 500 підприємств і установ, де працювали інваліди війни і сім'ї воїнів, що загинули на фронті. На основі матеріалів обстеження вживалися заходи по поліпшенню умов праці і побуту захисників Вітчизни та їх сімей. Виплата пенсій і державної допомоги по Києву в 1947 році становила 350 млн. карбованців.
У роки четвертої п'ятирічки трудящим Києва пришилося переборювати багато труднощів, зв'язаних з недостачею необхідних продуктів харчування, промислових товарів тощо. В місті працювала обмежена кількість їдалень, чайних, кафе і інших підприємств громадського харчування. Виконком міськради в 1949 році вжив ряд термінових заходів, які привели до того, що з 1950 року в роботі підприємств громадського харчування наступив перелом. Так, лише в цьому році в Києві було додатково відкрито 29 їдалень, значно розширилася торговельна сітка на околицях міста. В 1950 в Києві вже налічувалося 651 підприємство громадського харчування проти 828 в 1940 році.
Поліпшувалося медичне обслуговування населення, зростала народжуваність і зменшувалася смертність населення, зокрема дітей у віці до 1 року. В 1950 році за місцевим бюджетом в Києві на охорону здоров'я було виділено 151 млн. крб., що на 56,5 проц. більше, ніж в довоєнному 1940 році. В цей час в місті функціонувало 57 лікарських стаціонарних установ, де працювало 6 тис. лікарів і 6,4 тис. чоловік середнього медичного персоналу, в той час як в 1940 році