Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
промисловості. Колектив швейної фабрики ім. Смирнова-Ласточкіна за високі показники в роботі протягом п'яти місяців 1946 року тримав перехідний Червоний Прапор ВЦРПС і Ради Міністрів СРСР. Фабрика достроково, за 11 місяців, виконала виробничий план 1946 року. Не раз у 1946 році 1-а взуттєва фабрика виходила переможцем у змаганні серед підприємств легкої промисловості СРСР.
Значно активізувалась виробнича діяльність комсомольців і молоді міста. Після опублікування постанови ЦК ВЛКСМ від 13 червня 1946 року «Про участь комсомольських організацій в керівництві соціалістичним змаганням молоді» Київський МК ЛКСМУ провів два
міських зльоти молодих передовиків виробництва, в яких взяло участь понад 2 тис. чоловік.
Особливо великого розмаху набрав рух за створення молодіжних бригад, яких у 1946 році вже було 730. Юнаки і дівчата - члени цих бригад - показували чудові зразки праці на виробництві. По 3-4 норми щоденно виконували молодіжні бригади Р. Олійниченка, М. Лисенка та багато інших.
Масовість змагання, високий ентузіазм трудящих забезпечили виконання виробничої програми 1946 року на 108,7 проц. Валова продукція всієї промисловості Києва зросла проти 1945 року на 64 проц. і становила 39 проц. від рівня 1940 року. Продуктивність праці по місту зросла на 9 проц. і становила 72 проц. від довоєнного рівня. Проте в 1946 році промисловість міста переживала ще багато труднощів. Зокрема, значно гальмувала розвиток промисловості недостача електроенергії. В той час як обсяг випуску валової продукції провідної галузі промисловості міста - машинобудування на кінець 1946 року вже досягнув 55 проц. довоєнного рівня, потужність міських електростанцій становила 31 проц. його. Тому скликаний в грудні 1946 року партійний актив міста поставив як найневідкладніше завдання в найближчий час ввести до ладу нові потужності на міських електростанціях і цим самим значно поліпшити енергопостачання підприємств.
Переборюючи труднощі післявоєнного періоду, робітники Києва, як і весь робітничий клас країни, виявили невичерпну енергію в розвитку соціалістичного змагання, яке збагачувалося новими формами, новими патріотичними починаннями. Трудящі Києва одностайно підтримали патріотичний заклик ленінградців про виконання п'ятирічки за чотири роки і дострокове завершення плану 1947 року.
Кияни, всебічно зваживши на свої можливості, зобов'язалися достроково до 30-х роковин Великої Жовтневої соціалістичної революції виконати річний план.
В перших рядах тих, хто змагався, були комуністи. Вони виступали ініціаторами боротьби за підвищення продуктивності праці і збільшення випуску продукції. Великий вклад в справу удосконалення технологічного процесу і раціоналізації вніс колектив заводу «Точелектроприлад». Тут вперше не тільки в Радянському Союзі, айв усьому світі виробництво точних лабораторних приладів було поставлене на конвейєр. Від цього продуктивність праці на підприємстві зросла у 8 разів. Токар київського заводу «Червоний екскаватор» В. К. Семинський, запроваджуючи швидкісне різання металу, вніс корінні зміни в технологію обробки багатьох дета
лей серійного і масового виробництва. Його пропозиції, впроваджені у виробництво, дали підприємству сотні тис. крб. надпланових нагромаджень. Уже в 1946 році токар-новатор виконав свій п'ятирічний план, а до кінця п'ятирічки виконав 23 річні завдання. У 1950 році В. К. Семинського було удостоєно Державної премії. Високою продуктивністю праці відзначився і токар-інструментальник заводу «Арсенал» Г. Я. Царик. Він прискорив процес нарізки різьби в 5-6 разів. Водночас Г. Я. Царик проводив велику роботу як депутат Верховної Ради УРСР. Використовували у своїй роботі пристрої власної конструкції різьбошліфувальник заводу «Ленінська кузня» комуніст-новатор М. В. Шинкарук та багато інших винахідників і раціоналізаторів. За поточним методом організував роботу дільниці на заводі «Точелектроприлад» С. Ф. Цехмістренко.
На заводі «Арсенал» був проведений двомісячник раціоналізації, під час якого до 70 проц. робітників внесли свої пропозиції по мобілізації внутрішніх резервів. Запровадження їх у виробництво дало 2 млн. крб. економії. Кадровий робітник, учасник січневого повстання 1918 року, С. М. Опанасенко, удосконаливши
Київ у період післявоєнної відбудови народного господарства і завершення будівництва соціалізму (1945—1958 pp.)
Сторінка 2 з 27
навантажили понад план більш як 33 тис. вагонів. Колектив Дарницького вагоноремонтного заводу (ДВРЗ) понад план за рік відремонтував 617 вагонів і 2228 колісних пар. Високих показників у змаганні добилися працівники легкоїпромисловості. Колектив швейної фабрики ім. Смирнова-Ласточкіна за високі показники в роботі протягом п'яти місяців 1946 року тримав перехідний Червоний Прапор ВЦРПС і Ради Міністрів СРСР. Фабрика достроково, за 11 місяців, виконала виробничий план 1946 року. Не раз у 1946 році 1-а взуттєва фабрика виходила переможцем у змаганні серед підприємств легкої промисловості СРСР.
Значно активізувалась виробнича діяльність комсомольців і молоді міста. Після опублікування постанови ЦК ВЛКСМ від 13 червня 1946 року «Про участь комсомольських організацій в керівництві соціалістичним змаганням молоді» Київський МК ЛКСМУ провів два
міських зльоти молодих передовиків виробництва, в яких взяло участь понад 2 тис. чоловік.
Особливо великого розмаху набрав рух за створення молодіжних бригад, яких у 1946 році вже було 730. Юнаки і дівчата - члени цих бригад - показували чудові зразки праці на виробництві. По 3-4 норми щоденно виконували молодіжні бригади Р. Олійниченка, М. Лисенка та багато інших.
Масовість змагання, високий ентузіазм трудящих забезпечили виконання виробничої програми 1946 року на 108,7 проц. Валова продукція всієї промисловості Києва зросла проти 1945 року на 64 проц. і становила 39 проц. від рівня 1940 року. Продуктивність праці по місту зросла на 9 проц. і становила 72 проц. від довоєнного рівня. Проте в 1946 році промисловість міста переживала ще багато труднощів. Зокрема, значно гальмувала розвиток промисловості недостача електроенергії. В той час як обсяг випуску валової продукції провідної галузі промисловості міста - машинобудування на кінець 1946 року вже досягнув 55 проц. довоєнного рівня, потужність міських електростанцій становила 31 проц. його. Тому скликаний в грудні 1946 року партійний актив міста поставив як найневідкладніше завдання в найближчий час ввести до ладу нові потужності на міських електростанціях і цим самим значно поліпшити енергопостачання підприємств.
Переборюючи труднощі післявоєнного періоду, робітники Києва, як і весь робітничий клас країни, виявили невичерпну енергію в розвитку соціалістичного змагання, яке збагачувалося новими формами, новими патріотичними починаннями. Трудящі Києва одностайно підтримали патріотичний заклик ленінградців про виконання п'ятирічки за чотири роки і дострокове завершення плану 1947 року.
Кияни, всебічно зваживши на свої можливості, зобов'язалися достроково до 30-х роковин Великої Жовтневої соціалістичної революції виконати річний план.
В перших рядах тих, хто змагався, були комуністи. Вони виступали ініціаторами боротьби за підвищення продуктивності праці і збільшення випуску продукції. Великий вклад в справу удосконалення технологічного процесу і раціоналізації вніс колектив заводу «Точелектроприлад». Тут вперше не тільки в Радянському Союзі, айв усьому світі виробництво точних лабораторних приладів було поставлене на конвейєр. Від цього продуктивність праці на підприємстві зросла у 8 разів. Токар київського заводу «Червоний екскаватор» В. К. Семинський, запроваджуючи швидкісне різання металу, вніс корінні зміни в технологію обробки багатьох дета
лей серійного і масового виробництва. Його пропозиції, впроваджені у виробництво, дали підприємству сотні тис. крб. надпланових нагромаджень. Уже в 1946 році токар-новатор виконав свій п'ятирічний план, а до кінця п'ятирічки виконав 23 річні завдання. У 1950 році В. К. Семинського було удостоєно Державної премії. Високою продуктивністю праці відзначився і токар-інструментальник заводу «Арсенал» Г. Я. Царик. Він прискорив процес нарізки різьби в 5-6 разів. Водночас Г. Я. Царик проводив велику роботу як депутат Верховної Ради УРСР. Використовували у своїй роботі пристрої власної конструкції різьбошліфувальник заводу «Ленінська кузня» комуніст-новатор М. В. Шинкарук та багато інших винахідників і раціоналізаторів. За поточним методом організував роботу дільниці на заводі «Точелектроприлад» С. Ф. Цехмістренко.
На заводі «Арсенал» був проведений двомісячник раціоналізації, під час якого до 70 проц. робітників внесли свої пропозиції по мобілізації внутрішніх резервів. Запровадження їх у виробництво дало 2 млн. крб. економії. Кадровий робітник, учасник січневого повстання 1918 року, С. М. Опанасенко, удосконаливши