Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Трудящі Києва проявили багато творчої ініціативи для втілення в життя рішень партії. Вже в 1955 році на підприємствах міста налічувалося до 50 потокових ліній і конвейєрів, що давало можливість збільшити випуск продукції і зменшити її собівартість. Так, наприклад, впровадження автоматичної конвейєрної лінії на 1-й взуттєвій фабриці дало можливість підвищити продуктивність праці в 2- З рази. Тільки на ЗО
провідних металообробних підприємствах було модернізовано 550 одиниць устаткування. Колектив заводу КВРЗ виступив ініціатором широкого впровадження штампування замість вільного кування, що дало великий економічний ефект. Як показала практика, впровадження у виробництво точного лиття і штампування деталей замість механічної їх обробки давало економії металу до 25 проц. і вивільняло велику кількість робітників і верстатів. На заводі «Укркабель» вперше було розроблено, збудовано і впроваджено новий високопродуктивний агрегат, який випускає цілком завулканізований кабель.
Самовіддана праця киян забезпечила дострокове виконання п'ятої п'ятирічки. Вже в жовтні 1955 року завдання п'ятирічки по сумі планів випуску валової продукції промисловість міста успішно виконала. Це була велика трудова перемога трудящих Києва. Загальний обсяг промислової продукції в 1955 році в порівнянні з попереднім роком зріс на 18,5 проц., а за п'ятирічку - у 2,3 раза. Продуктивність праці за п'ять років підвищилась на 47,6 проц., а собівартість продукції знизилася на 35 проц. За роки п'ятої п'ятирічки трудящі Києва дали надпланової продукції на 2,5 млрд. крб. Славними трудовими подвигами відзначили кияни завершення п'ятирічки. Виробничники заводу верстатів-автоматів ім. Горького з 1950 по 1955 рік підвищили продуктивність праці на 70 проц. В авангарді боротьби колективу за технічний прогрес йшли комуністи слюсарі О. Шпачук, Ф. Макаров, О. Дем'янов, фрезерувальник О. Головай, мідноливарник Р. Ковалевський, формувальник О. Козачук та багато інших, які протягом п'ятирічки виконали по 10-15 річних норм. 22 річні норми виконав комуніст-інструментальник заводу «Арсенал» М. Булоченко.
Великий крок вперед за роки п'ятої п'ятирічки зробили науково-дослідні установи по шляху впровадження у виробництво нової техніки. Інститут електрозварювання ім. Патона сконструював, зокрема, ряд машин для автоматичного зварювання, в Інституті фізики АН УРСР були створені напівпровідникові прилади - германійові діоди і тріоди розміром 2-3 міліметри.
У роки п'ятої п'ятирічки дальший вклад у зростання народного господарства
добробуту киян внесли будівельники столиці. Радянський уряд асигнував в ці роки на розвиток Києва великі кошти. Лише в 1951 році на розвиток міського господарства було витрачено понад 830 млн. крб., а капіталовкладення в житлове будівництво в 1951-1952 pp. становило 361,6 млн. карбованців.
Велику допомогу у розвитку міського господарства Києва надавали Комуністична партія і Радянський уряд. 11 січня 1952 року Рада Міністрів СРСР прийняла постанову «Про невідкладні заходи по розвитку міського господарства м. Києва на 1952-1955 рр.». Тільки на забудову Хрещатика союзний уряд відпустив 255 млн. карбованців. ЦК КП(б)У ЗО січня 1952 року прийняв рішення «Про підсумки виконання плану житлово-комунального будівництва і забудови Хрещатика в 1951 р. та заходи по забезпеченню виконання плану будівництва в Києві у 1952 р.».
Здійснення цих постанов дало можливість досягнути значних успіхів у справі дальшого розширення й розвитку всіх галузей міського господарства, поліпшення комунального, побутового й культурного обслуговування трудящих міста. До ладу вступили нові житлові будинки, вулиці, парки, розвивався міський транспорт. Київ став ще більш красивим і благоустроєним. В цьому велика заслуга славного загону робітників-будівельників столиці. На 1 липня 1952 року в Києві було 118 будівельних організацій. На будовах столиці трудилось 34 тис. робітників і понад
тис. інженерно-технічних працівників, серед них більше 2 тис. комуністів і 3 тис. комсомольців.
Комуністи і комсомольці виступали ініціаторами впровадження передових методів будівництва. Невтомним новатором на будівництві Хрещатика зарекомендував себе бригадир штукатурів комуніст І. М. Кочубей, що понад 20 років працював на будовах столиці. З бригадою в 22 чол. він став успішно запроваджувати потоково-розчленований механізований метод штукатурних робіт, в результаті чого строки їх виконання скоротились вдвічі. Комсомольсько-молодіжна бригада Дарницької будівельної дільниці на чолі з тов. Сквирським виступила з ініціативою, щоб кожен член бригади оволодів суміжними спеціальностями - муляра, бетонника, тесляра, штукатура. Це дало змогу
Київ у період післявоєнної відбудови народного господарства і завершення будівництва соціалізму (1945—1958 pp.)
Сторінка 16 з 27
процесів, модернізації верстатів і устаткування, впровадженню передової технології. Боротьба за технічний прогрес, за поліпшення роботи всіх галузей промисловості особливо посилилася після липневого Пленуму ЦК КПРС.Трудящі Києва проявили багато творчої ініціативи для втілення в життя рішень партії. Вже в 1955 році на підприємствах міста налічувалося до 50 потокових ліній і конвейєрів, що давало можливість збільшити випуск продукції і зменшити її собівартість. Так, наприклад, впровадження автоматичної конвейєрної лінії на 1-й взуттєвій фабриці дало можливість підвищити продуктивність праці в 2- З рази. Тільки на ЗО
Самовіддана праця киян забезпечила дострокове виконання п'ятої п'ятирічки. Вже в жовтні 1955 року завдання п'ятирічки по сумі планів випуску валової продукції промисловість міста успішно виконала. Це була велика трудова перемога трудящих Києва. Загальний обсяг промислової продукції в 1955 році в порівнянні з попереднім роком зріс на 18,5 проц., а за п'ятирічку - у 2,3 раза. Продуктивність праці за п'ять років підвищилась на 47,6 проц., а собівартість продукції знизилася на 35 проц. За роки п'ятої п'ятирічки трудящі Києва дали надпланової продукції на 2,5 млрд. крб. Славними трудовими подвигами відзначили кияни завершення п'ятирічки. Виробничники заводу верстатів-автоматів ім. Горького з 1950 по 1955 рік підвищили продуктивність праці на 70 проц. В авангарді боротьби колективу за технічний прогрес йшли комуністи слюсарі О. Шпачук, Ф. Макаров, О. Дем'янов, фрезерувальник О. Головай, мідноливарник Р. Ковалевський, формувальник О. Козачук та багато інших, які протягом п'ятирічки виконали по 10-15 річних норм. 22 річні норми виконав комуніст-інструментальник заводу «Арсенал» М. Булоченко.
Великий крок вперед за роки п'ятої п'ятирічки зробили науково-дослідні установи по шляху впровадження у виробництво нової техніки. Інститут електрозварювання ім. Патона сконструював, зокрема, ряд машин для автоматичного зварювання, в Інституті фізики АН УРСР були створені напівпровідникові прилади - германійові діоди і тріоди розміром 2-3 міліметри.
У роки п'ятої п'ятирічки дальший вклад у зростання народного господарства
добробуту киян внесли будівельники столиці. Радянський уряд асигнував в ці роки на розвиток Києва великі кошти. Лише в 1951 році на розвиток міського господарства було витрачено понад 830 млн. крб., а капіталовкладення в житлове будівництво в 1951-1952 pp. становило 361,6 млн. карбованців.
Велику допомогу у розвитку міського господарства Києва надавали Комуністична партія і Радянський уряд. 11 січня 1952 року Рада Міністрів СРСР прийняла постанову «Про невідкладні заходи по розвитку міського господарства м. Києва на 1952-1955 рр.». Тільки на забудову Хрещатика союзний уряд відпустив 255 млн. карбованців. ЦК КП(б)У ЗО січня 1952 року прийняв рішення «Про підсумки виконання плану житлово-комунального будівництва і забудови Хрещатика в 1951 р. та заходи по забезпеченню виконання плану будівництва в Києві у 1952 р.».
Здійснення цих постанов дало можливість досягнути значних успіхів у справі дальшого розширення й розвитку всіх галузей міського господарства, поліпшення комунального, побутового й культурного обслуговування трудящих міста. До ладу вступили нові житлові будинки, вулиці, парки, розвивався міський транспорт. Київ став ще більш красивим і благоустроєним. В цьому велика заслуга славного загону робітників-будівельників столиці. На 1 липня 1952 року в Києві було 118 будівельних організацій. На будовах столиці трудилось 34 тис. робітників і понад
тис. інженерно-технічних працівників, серед них більше 2 тис. комуністів і 3 тис. комсомольців.
Комуністи і комсомольці виступали ініціаторами впровадження передових методів будівництва. Невтомним новатором на будівництві Хрещатика зарекомендував себе бригадир штукатурів комуніст І. М. Кочубей, що понад 20 років працював на будовах столиці. З бригадою в 22 чол. він став успішно запроваджувати потоково-розчленований механізований метод штукатурних робіт, в результаті чого строки їх виконання скоротились вдвічі. Комсомольсько-молодіжна бригада Дарницької будівельної дільниці на чолі з тов. Сквирським виступила з ініціативою, щоб кожен член бригади оволодів суміжними спеціальностями - муляра, бетонника, тесляра, штукатура. Це дало змогу