Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Комплексні бригади по економії теплової та електричної енергії створюються на всіх підприємствах міста. їх діяльність дала можливість у 1952 році зекономити десятки тисяч тонн палива та кілька мільйонів квт-годин електроенергії. Так, колектив ДЕС-2 тільки у жовтні 1952 року заощадив 345 т палива і 246,8
тис. квт-годин електроенергії, державі заощаджено 100 тис. крб. За високі показники в роботі дістали урядові нагороди групи працівників підприємств електротеплопостачання. Орденом Леніна було нагороджено кращого кочегара ДЕС-2, комуніста ленінського призову P. І. Кустова; орденом Трудового Червоного Прапора-слюсаря турбінного цеху С. Т. Степанця і начальника теплової лабораторії Київської ТЕЦ-3 Р. Г. Ліфшиця.
Дальших успіхів у виробництві здобули підприємства взуттєвої, текстильної і харчової промисловості. Колектив 4-ї взуттєвої фабрики за рік роботи за почином московських новаторів М. І. Левченко і Г. В. Муханова заощадив державі близько З млн. крб. За методом новаторів на фабриці в липні 1952 року вже працювало 80 проц. робітників. Закрійник 1-ї взуттєвої фабрики О. Н. Козак, який змагався з М. І. Левченко, працюючи без браку, у 1952 році зекономив 45 тис. кв. дециметрів шкіри, з якої можна було виготовити додатково 2 тис. пар взуття. За рахунок економії лише на крійці ця фабрика знизила собівартість кожної пари взуття на 65 копійок. На трикотажній фабриці ім. Рози Люксембург, в результаті розгортання соціалістичного змагання понад 100 бригад завоювали почесне звання «бригади відмінної якості». Особливо відзначилися в роботі бригада Г. П. Білик, яка в 1952 році збільшила випуск першосортної продукції на 9,1 процента. Завоював звання «підприємства відмінної якості» і колектив фабрики ім. К.. Маркса. В 1952 році тут було пущено дві автоматичні лінії, що дало можливість вивільнити для інших ділянок 25 робітників і піднести якість продукції. Здійснення ряду організаційно-технічних заходів привело до того, що на фабриці собівартість продукції знизилась на 2,3 проц. Всі робітники цього передового підприємства систематично виконували свої виробничі завдання.
Почесне місце у боротьбі за успішне виконання планів п'ятої п'ятирічки посідали комсомольці й молодь столиці України. На початку 1952 року в Києві було 100 тис. комсомольців. Десятки тисяч комсомольців і молоді брали активну участь у соціалістичному змаганні. Серед них понад 7 тис. чоловік працювало вже в рахунок 1955-1960 pp. На підприємствах Києва з ініціативи комсомольських організацій було створено понад 900 технічних гуртків і шкіл передовиків виробництва, де навчалося понад 15 тис. молодих робітників.
Працівники промисловості Києва з честю справилися з виробничою програмою другого року п'ятирічки. 200 підприємств столиці виконали план 1952 року до знаменної дати в житті українського народу - 35-річчя проголошення Радянської влади на Україні. А в цілому по місту річний план було виконано на 103,3 проц., валова продукція всієї промисловості зросла у порівнянні з 1951 роком на 16,6 проц. Нових успіхів у роботі добилися залізничники й річковики. Колектив Дніпровського пароплавства під кінець 1952 року завоював першість у Всесоюзному соціалістичному змаганні і одержав перехідний Червоний Прапор Ради Міністрів СРСР.
Яскравим виявом творчого характеру соціалістичного змагання був широкий рух винахідників і раціоналізаторів. Кращими новаторами виробництва були майстер заводу «Більшовик» тов. Дубняк, токар-інструментальник заводу «Точелек-троприлад» тов. Федоров, машиніст депо ім. Андреева тов. Власюк, начальник зміни швейного цеху фабрики ім. Горького тов. Любимцева, майстер мотоциклетного заводу тов. Панченко, муляр тресту «Хрещатикбуд» тов. Волховський та інші.
Раціоналізатори заводу «Арсенал» лише в 1953 році подали 2485 пропозицій, з яких 816 було впроваджено у виробництво, що дало заводу мільйон карбованців річної економії. 15 цехів, 91 дільниця, 106 бригад завоювали звання колективів передової праці. Виробничники мотоциклетного заводу за цей же час внесли 630 пропозицій, з яких понад дві третини було впроваджено у виробництво, що дало економічний ефект 1 млн. 200 тис. крб. Великих успіхів у справі впровадження раціоналізаторських пропозицій добилися підприємства Жовтневого району. Тут у 1953 році було запроваджено 4 тис. раціоналізаторських пропозицій, що дало змогу заощадити понад 6 млн. карбованців.
Натхненна творча праця породжувала виробничі успіхи. Вже в серпні 1953 року 96 передовиків виробництва верстатобудівного заводу ім. Горького завершили свої п'ятирічні завдання. Шліфувальник інструментального цеху заводу «Точелек-троприлад» комуніст Б. І. Мерзляк в липні 1953 року вже працював у
Київ у період післявоєнної відбудови народного господарства і завершення будівництва соціалізму (1945—1958 pp.)
Сторінка 14 з 27
сортової сталі та чавуну. Поліпшились експлуатаційні якості окремих машин, що випускав завод «Більшовик». В результаті зменшення їх ваги на підприємстві було за рік також заощаджено 250 т чавуну, прокату і багато нержавіючої сталі.Комплексні бригади по економії теплової та електричної енергії створюються на всіх підприємствах міста. їх діяльність дала можливість у 1952 році зекономити десятки тисяч тонн палива та кілька мільйонів квт-годин електроенергії. Так, колектив ДЕС-2 тільки у жовтні 1952 року заощадив 345 т палива і 246,8
Дальших успіхів у виробництві здобули підприємства взуттєвої, текстильної і харчової промисловості. Колектив 4-ї взуттєвої фабрики за рік роботи за почином московських новаторів М. І. Левченко і Г. В. Муханова заощадив державі близько З млн. крб. За методом новаторів на фабриці в липні 1952 року вже працювало 80 проц. робітників. Закрійник 1-ї взуттєвої фабрики О. Н. Козак, який змагався з М. І. Левченко, працюючи без браку, у 1952 році зекономив 45 тис. кв. дециметрів шкіри, з якої можна було виготовити додатково 2 тис. пар взуття. За рахунок економії лише на крійці ця фабрика знизила собівартість кожної пари взуття на 65 копійок. На трикотажній фабриці ім. Рози Люксембург, в результаті розгортання соціалістичного змагання понад 100 бригад завоювали почесне звання «бригади відмінної якості». Особливо відзначилися в роботі бригада Г. П. Білик, яка в 1952 році збільшила випуск першосортної продукції на 9,1 процента. Завоював звання «підприємства відмінної якості» і колектив фабрики ім. К.. Маркса. В 1952 році тут було пущено дві автоматичні лінії, що дало можливість вивільнити для інших ділянок 25 робітників і піднести якість продукції. Здійснення ряду організаційно-технічних заходів привело до того, що на фабриці собівартість продукції знизилась на 2,3 проц. Всі робітники цього передового підприємства систематично виконували свої виробничі завдання.
Почесне місце у боротьбі за успішне виконання планів п'ятої п'ятирічки посідали комсомольці й молодь столиці України. На початку 1952 року в Києві було 100 тис. комсомольців. Десятки тисяч комсомольців і молоді брали активну участь у соціалістичному змаганні. Серед них понад 7 тис. чоловік працювало вже в рахунок 1955-1960 pp. На підприємствах Києва з ініціативи комсомольських організацій було створено понад 900 технічних гуртків і шкіл передовиків виробництва, де навчалося понад 15 тис. молодих робітників.
Працівники промисловості Києва з честю справилися з виробничою програмою другого року п'ятирічки. 200 підприємств столиці виконали план 1952 року до знаменної дати в житті українського народу - 35-річчя проголошення Радянської влади на Україні. А в цілому по місту річний план було виконано на 103,3 проц., валова продукція всієї промисловості зросла у порівнянні з 1951 роком на 16,6 проц. Нових успіхів у роботі добилися залізничники й річковики. Колектив Дніпровського пароплавства під кінець 1952 року завоював першість у Всесоюзному соціалістичному змаганні і одержав перехідний Червоний Прапор Ради Міністрів СРСР.
Яскравим виявом творчого характеру соціалістичного змагання був широкий рух винахідників і раціоналізаторів. Кращими новаторами виробництва були майстер заводу «Більшовик» тов. Дубняк, токар-інструментальник заводу «Точелек-троприлад» тов. Федоров, машиніст депо ім. Андреева тов. Власюк, начальник зміни швейного цеху фабрики ім. Горького тов. Любимцева, майстер мотоциклетного заводу тов. Панченко, муляр тресту «Хрещатикбуд» тов. Волховський та інші.
Раціоналізатори заводу «Арсенал» лише в 1953 році подали 2485 пропозицій, з яких 816 було впроваджено у виробництво, що дало заводу мільйон карбованців річної економії. 15 цехів, 91 дільниця, 106 бригад завоювали звання колективів передової праці. Виробничники мотоциклетного заводу за цей же час внесли 630 пропозицій, з яких понад дві третини було впроваджено у виробництво, що дало економічний ефект 1 млн. 200 тис. крб. Великих успіхів у справі впровадження раціоналізаторських пропозицій добилися підприємства Жовтневого району. Тут у 1953 році було запроваджено 4 тис. раціоналізаторських пропозицій, що дало змогу заощадити понад 6 млн. карбованців.
Натхненна творча праця породжувала виробничі успіхи. Вже в серпні 1953 року 96 передовиків виробництва верстатобудівного заводу ім. Горького завершили свої п'ятирічні завдання. Шліфувальник інструментального цеху заводу «Точелек-троприлад» комуніст Б. І. Мерзляк в липні 1953 року вже працював у