Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
П'ятий п'ятирічний план розвитку Радянського Союзу (1951-1955 pp.) накреслив дальше піднесення всіх галузей народного господарства, зростання матеріального добробуту і культурного рівня народу. Затверджені XIX з'їздом КПРС в жовтні 1952 р. директиви по п'ятому п'ятирічному плану передбачали зростання промислової продукції в ці роки на 70 проц., в тому числі виробництва засобів виробництвана 80 проц., предметів споживання - на 65 процентів .
Столиця України - Київ за роки п'ятирічки перетворився на місто потужної індустрії, один з найбільших центрів машинобудування республіки. Значно поліпшився добробут киян. Набагато збільшились капіталовкладення держави у народне господарство Києва, які за п'яту п'ятирічку становили 5641,7 млн. карбованців.
З самого початку нової п'ятирічки трудящі Києва наполегливо боролися за виконання виробничих планів. Соціалістичне змагання набрало ще більш широкого розмаху і збагатилося новими формами. В 1951 році соціалістичним змаганням було охоплено 95 проц. усіх робітників підприємств Києва. Воно характеризувалося широкою гласністю та взаємною товариською допомогою відстаючим з тим, щоб добитися загального піднесення. «Допомогти кожному робітникові виконувати і перевиконувати плани» - таке було головне гасло соціалістичного змагання цього періоду.
Київська партійна організація, очолюючи боротьбу трудящих міста за дострокове виконання п'ятирічного плану, провела велику роботу по дальшому впровадженню нових методів праці. Міськком та райкоми партії регулярно проводили господарсько-технічні конференції, на яких новатори виробництва Києва та ішпих міст країни обмінювалися своїм досвідом. Комуністи на виробництві показували зразки соціалістичного ставлення до праці. Секретар партійної організації Київського інструментального заводу Герой Радянського Союзу Д. М. Смирнов став кращим майстром швидкісної обробки металу. Застосовуючи передову технологію виробництва, він виконав за останні два роки 8 річних норм. Комуніст тов. Хімич, очолюючи бригаду зварювальників на Дарницькому вагоноремонтному заводі, виступив ініціатором впровадження швидкісних методів електрозварювання. Коваль заводу «Червоний екскаватор» комуніст В. С. Куровський систематично виконував норми на 350-400 проц. Не відставали від нього і токар-швидкісник заводу «Транссигнал» комуніст О. Г. Недибалюк та токар Ю. Я. Снегур, який працював на заводі «Ленінська кузня».
У боротьбі за дострокове виконання державних планів народжуються нові високопродуктивні методи й прийоми праці, дедалі ширше розгортається рух за випуск продукції відмінної якості, за зниження собівартості і за збільшення соціалістичних нагромаджень. Ще більшого розмаху набирає рух швидкісників. В цехах заводів ім. Горького, «Ленінської кузні» та інших було проведено велику роботу щодо модернізації верстатів, збільшення ;їх потужності й переведення на швидкісний режим роботи. В цілому по місту в 1951 році кількість робітників-швидкісників збільшилася у порівнянні з 1950 роком в два рази. За прикладом робітників ленінградського заводу ім. С. М. Кірова на верстатобудівному заводі ім. М. Горького було створено 54 комплексні бригади, які працювали у співдружності з інженерами і техніками. Спільними творчими зусиллями передових робітників та інженерно-технічних працівників підприємства було створено і випробувано нові конструкції багатошпиндельних верстатів-автоматів, де одночасно оброблялося чотири деталі, а час скорочувався до 11-15 секунд. Це майже в 15 разів менше, ніж витрачалося на обробіток такої ж деталі на удосконаленому токарному верстаті попередньої конструкції. Перед у соціалістичному змаганні серед верстатобудівників вели бригада фрезерувальників К. П. Костюченка і бригада шліфувальників І. Ю. Рогози. Прославився своїми трудовими справами робітник-фрезерувальник, учасник боротьби за владу Рад в 1917 році В. П. Новиков, який систематично виконував виробниче завдання на 400 проц. Високих показників у 1951 році добився і колектив заводу «Точелектроприлад», який виготовив у 15 разів більше продукції, ніж у 1946 році, одночасно знизивши її собівартість на 50. проц. Понад 2 тис. робітників заводу «Більшовик», включившись в соціалістичне змагання, перевиконували свої виробничі завдання. В 1951 році завод «Більшовик» випускав 200 назв різних виробів для різних галузей промисловості країни. Зокрема, завод поставляв металеве лиття багатьом заводам Радянського Союзу. З допомогою наукових працівників Інституту електрозварювання ім. академіка Є. О. Патона завод успішно освоїв автоматичне зварювання і одержав на 27,4 проц. продукції більше, ніж у 1950 році.
Київ у період післявоєнної відбудови народного господарства і завершення будівництва соціалізму (1945—1958 pp.)
Сторінка 11 з 27
Київ у п'ятій п'ятирічці (1951-1955 pp.)
П'ятий п'ятирічний план розвитку Радянського Союзу (1951-1955 pp.) накреслив дальше піднесення всіх галузей народного господарства, зростання матеріального добробуту і культурного рівня народу. Затверджені XIX з'їздом КПРС в жовтні 1952 р. директиви по п'ятому п'ятирічному плану передбачали зростання промислової продукції в ці роки на 70 проц., в тому числі виробництва засобів виробництвана 80 проц., предметів споживання - на 65 процентів .
Столиця України - Київ за роки п'ятирічки перетворився на місто потужної індустрії, один з найбільших центрів машинобудування республіки. Значно поліпшився добробут киян. Набагато збільшились капіталовкладення держави у народне господарство Києва, які за п'яту п'ятирічку становили 5641,7 млн. карбованців.
З самого початку нової п'ятирічки трудящі Києва наполегливо боролися за виконання виробничих планів. Соціалістичне змагання набрало ще більш широкого розмаху і збагатилося новими формами. В 1951 році соціалістичним змаганням було охоплено 95 проц. усіх робітників підприємств Києва. Воно характеризувалося широкою гласністю та взаємною товариською допомогою відстаючим з тим, щоб добитися загального піднесення. «Допомогти кожному робітникові виконувати і перевиконувати плани» - таке було головне гасло соціалістичного змагання цього періоду.
Київська партійна організація, очолюючи боротьбу трудящих міста за дострокове виконання п'ятирічного плану, провела велику роботу по дальшому впровадженню нових методів праці. Міськком та райкоми партії регулярно проводили господарсько-технічні конференції, на яких новатори виробництва Києва та ішпих міст країни обмінювалися своїм досвідом. Комуністи на виробництві показували зразки соціалістичного ставлення до праці. Секретар партійної організації Київського інструментального заводу Герой Радянського Союзу Д. М. Смирнов став кращим майстром швидкісної обробки металу. Застосовуючи передову технологію виробництва, він виконав за останні два роки 8 річних норм. Комуніст тов. Хімич, очолюючи бригаду зварювальників на Дарницькому вагоноремонтному заводі, виступив ініціатором впровадження швидкісних методів електрозварювання. Коваль заводу «Червоний екскаватор» комуніст В. С. Куровський систематично виконував норми на 350-400 проц. Не відставали від нього і токар-швидкісник заводу «Транссигнал» комуніст О. Г. Недибалюк та токар Ю. Я. Снегур, який працював на заводі «Ленінська кузня».
У боротьбі за дострокове виконання державних планів народжуються нові високопродуктивні методи й прийоми праці, дедалі ширше розгортається рух за випуск продукції відмінної якості, за зниження собівартості і за збільшення соціалістичних нагромаджень. Ще більшого розмаху набирає рух швидкісників. В цехах заводів ім. Горького, «Ленінської кузні» та інших було проведено велику роботу щодо модернізації верстатів, збільшення ;їх потужності й переведення на швидкісний режим роботи. В цілому по місту в 1951 році кількість робітників-швидкісників збільшилася у порівнянні з 1950 роком в два рази. За прикладом робітників ленінградського заводу ім. С. М. Кірова на верстатобудівному заводі ім. М. Горького було створено 54 комплексні бригади, які працювали у співдружності з інженерами і техніками. Спільними творчими зусиллями передових робітників та інженерно-технічних працівників підприємства було створено і випробувано нові конструкції багатошпиндельних верстатів-автоматів, де одночасно оброблялося чотири деталі, а час скорочувався до 11-15 секунд. Це майже в 15 разів менше, ніж витрачалося на обробіток такої ж деталі на удосконаленому токарному верстаті попередньої конструкції. Перед у соціалістичному змаганні серед верстатобудівників вели бригада фрезерувальників К. П. Костюченка і бригада шліфувальників І. Ю. Рогози. Прославився своїми трудовими справами робітник-фрезерувальник, учасник боротьби за владу Рад в 1917 році В. П. Новиков, який систематично виконував виробниче завдання на 400 проц. Високих показників у 1951 році добився і колектив заводу «Точелектроприлад», який виготовив у 15 разів більше продукції, ніж у 1946 році, одночасно знизивши її собівартість на 50. проц. Понад 2 тис. робітників заводу «Більшовик», включившись в соціалістичне змагання, перевиконували свої виробничі завдання. В 1951 році завод «Більшовик» випускав 200 назв різних виробів для різних галузей промисловості країни. Зокрема, завод поставляв металеве лиття багатьом заводам Радянського Союзу. З допомогою наукових працівників Інституту електрозварювання ім. академіка Є. О. Патона завод успішно освоїв автоматичне зварювання і одержав на 27,4 проц. продукції більше, ніж у 1950 році.