Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Всесоюзному соціалістичному змаганні серед підприємств транспортного машинобудування. Заводу було вручено перехідний Червоний прапор ВЦРПС і Міністерства. В цілому по місту передовики виробництва внесли понад 11 тис. раціоналізаторських пропозицій, більшість з яких запроваджено у виробництво, що дало 25 млн. крб. економії.
Велике значення для розв'язання завдань п'ятої п'ятирічки мало поширення на київських підприємствах почину новаторів московської взуттєвої фабрики «Буревісник» М. І. Левченко та Г. В. Муханова, які виступили ініціаторами соціаліс
тичного змагання за зниження собівартості продукції на кожній виробничій операції. На початку жовтня 1951 року московські новатори приїздили до Києва, де ділилися своїм досвідом. Зокрема, вони побували на 4-й взуттєвій фабриці і уклали договір на соціалістичне змагання між колективами закрійних цехів фабрик «Буревісник» і 4-ї взуттєвої. Це змагання дало прекрасні плоди. Вже у жовтні 1951 року на цій взуттєвій фабриці налічувалося понад 1500 робітників, які мали особисті рахунки економії. В цілому в 1951 році колектив підприємства заощадив матеріалів на пошиття 70 тис. пар взуття. Понад 25 тис. пар взуття за рахунок зекономлених матеріалів випустила київська взуттєва фабрика обллегпрому. Впровадивши метод московських новаторів, колектив заводу «Укркабель» домігся в 1951 році надпланового зниження собівартості продукції і за рахунок цього одержав економію в розмірі 1,5 млн. крб. Багато послідовників було у М. І. Левченко та Г. В. Муханова на підприємствах електропромисловості та міському електротранспорті.
Почесне місце в роботі київської промисловості займало виконання замовлень для великих будов Радянської країни - Волго-Денського каналу, Куйбишевської та Каховської ГЕС. Понад 20 підприємств столиці надсилали на адресу новобудов свою продукцію, в тому числі: тракторні навантажувачі, підйомні крани, річкові судна, автоматичні дозувальні установки, кабель, електроприлади, деталі для будинків робітничих селищ тощо. Лише завод «Точелектроприлад» відправив у 1951 році понад 1400 різних електровимірювальних і спеціальних приладів високої точності. Київський ваговий завод ім. Дзержинського виступив з патріотичним закликом про подання найширшої допомоги будівельникам гідроелектростанцій, Волго-Донського каналу в справі освоєння нової техніки. Він був широко підтриманий багатьма підприємствами міста. До кінця серпня 1951 року на будови виїхала велика група спеціалістів - понад 1000 юнаків та дівчат Києва і області. Крім того, туди виїжджали інженерно-технічні працівники і передові робітники.
Видатними трудовими успіхами зустріли кияни 34-і роковини Великої Жовтневої соціалістичної революції. Колективи понад 1000 цехів і 5000 бригад з честю виконали взяте зобов'язання. 50 фабрик і заводів виконали взяті соціалістичні зобов'язання, достроково завершили річні плани. Серед них були заводи «Червоний екскаватор» і запасних частин до сільськогосподарських машин, депо ім. Андреева, Київська ТЕЦ-3 та інші. Понад 7 тис. робітників міста вже працювали в рахунок наступного, 1952 року. Найкращих результатів у переджовтневому соціалістичному змаганні по професіях досягли: Ф. М. Борисенко - столяр заводу запасних частин до сільськогосподарських машин, О. І. Хонда - фрезерувальник заводу «Ренток», М. А. Стрижевський - коваль заводу «Головхарчомаш», В. М. Кузьмін - майстер фабрики ім. К. Маркса, М. Р. Синькевич - формувальник заводу ім. Калініна,
Не знижували темпи виробництва колективи промислових підприємств міста і в листопаді. Достроково, 10 грудня, було виконано виробничий план 1951 року, а до кінця року кияни дали країні на 515 млн. 991 тис. крб. надпланової продукції. Продуктивність праці зросла за рік на 8,8 проц., а випуск продукції - на 22 проц. Виробництво електроенергії на душу населення перевищувало довоєнний рівень на 40 процентів. Вагомий вклад у справу виконання плану 1951 року внесли і працівники транспорту. Залізничники Київського вузла навантажили понад план 20 тис. вагонів. Колектив річкового порту перевіз вантажів на 51 тис. т більше, ніж в 1950 році.
Ще більших успіхів добилися працівники промисловості в 1952 році. Партійні, комсомольські та профспілкові організації міста провели велику роботу по поліпшенню організації і контролю за ходом соціалістичного змагання.
Київ у період післявоєнної відбудови народного господарства і завершення будівництва соціалізму (1945—1958 pp.)
Сторінка 12 з 27
Зростанню промислового виробництва, підвищенню продуктивності праці та економії матеріалів сприяла творча праця раціоналізаторів підприємств Києва. Зразком добре організованої роботи раціоналізаторів-винахідників був завод «Ленінська кузня», де в 1951 році було запроваджено 552 пропозиції і одержано від цього економії 3,6 млн. крб. Колектив підприємства під кінець 1951 року завоював перше місце у Велике значення для розв'язання завдань п'ятої п'ятирічки мало поширення на київських підприємствах почину новаторів московської взуттєвої фабрики «Буревісник» М. І. Левченко та Г. В. Муханова, які виступили ініціаторами соціаліс
тичного змагання за зниження собівартості продукції на кожній виробничій операції. На початку жовтня 1951 року московські новатори приїздили до Києва, де ділилися своїм досвідом. Зокрема, вони побували на 4-й взуттєвій фабриці і уклали договір на соціалістичне змагання між колективами закрійних цехів фабрик «Буревісник» і 4-ї взуттєвої. Це змагання дало прекрасні плоди. Вже у жовтні 1951 року на цій взуттєвій фабриці налічувалося понад 1500 робітників, які мали особисті рахунки економії. В цілому в 1951 році колектив підприємства заощадив матеріалів на пошиття 70 тис. пар взуття. Понад 25 тис. пар взуття за рахунок зекономлених матеріалів випустила київська взуттєва фабрика обллегпрому. Впровадивши метод московських новаторів, колектив заводу «Укркабель» домігся в 1951 році надпланового зниження собівартості продукції і за рахунок цього одержав економію в розмірі 1,5 млн. крб. Багато послідовників було у М. І. Левченко та Г. В. Муханова на підприємствах електропромисловості та міському електротранспорті.
Почесне місце в роботі київської промисловості займало виконання замовлень для великих будов Радянської країни - Волго-Денського каналу, Куйбишевської та Каховської ГЕС. Понад 20 підприємств столиці надсилали на адресу новобудов свою продукцію, в тому числі: тракторні навантажувачі, підйомні крани, річкові судна, автоматичні дозувальні установки, кабель, електроприлади, деталі для будинків робітничих селищ тощо. Лише завод «Точелектроприлад» відправив у 1951 році понад 1400 різних електровимірювальних і спеціальних приладів високої точності. Київський ваговий завод ім. Дзержинського виступив з патріотичним закликом про подання найширшої допомоги будівельникам гідроелектростанцій, Волго-Донського каналу в справі освоєння нової техніки. Він був широко підтриманий багатьма підприємствами міста. До кінця серпня 1951 року на будови виїхала велика група спеціалістів - понад 1000 юнаків та дівчат Києва і області. Крім того, туди виїжджали інженерно-технічні працівники і передові робітники.
Видатними трудовими успіхами зустріли кияни 34-і роковини Великої Жовтневої соціалістичної революції. Колективи понад 1000 цехів і 5000 бригад з честю виконали взяте зобов'язання. 50 фабрик і заводів виконали взяті соціалістичні зобов'язання, достроково завершили річні плани. Серед них були заводи «Червоний екскаватор» і запасних частин до сільськогосподарських машин, депо ім. Андреева, Київська ТЕЦ-3 та інші. Понад 7 тис. робітників міста вже працювали в рахунок наступного, 1952 року. Найкращих результатів у переджовтневому соціалістичному змаганні по професіях досягли: Ф. М. Борисенко - столяр заводу запасних частин до сільськогосподарських машин, О. І. Хонда - фрезерувальник заводу «Ренток», М. А. Стрижевський - коваль заводу «Головхарчомаш», В. М. Кузьмін - майстер фабрики ім. К. Маркса, М. Р. Синькевич - формувальник заводу ім. Калініна,
Не знижували темпи виробництва колективи промислових підприємств міста і в листопаді. Достроково, 10 грудня, було виконано виробничий план 1951 року, а до кінця року кияни дали країні на 515 млн. 991 тис. крб. надпланової продукції. Продуктивність праці зросла за рік на 8,8 проц., а випуск продукції - на 22 проц. Виробництво електроенергії на душу населення перевищувало довоєнний рівень на 40 процентів. Вагомий вклад у справу виконання плану 1951 року внесли і працівники транспорту. Залізничники Київського вузла навантажили понад план 20 тис. вагонів. Колектив річкового порту перевіз вантажів на 51 тис. т більше, ніж в 1950 році.
Ще більших успіхів добилися працівники промисловості в 1952 році. Партійні, комсомольські та профспілкові організації міста провели велику роботу по поліпшенню організації і контролю за ходом соціалістичного змагання.