Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
завод працював вкрай неритмічно. В 1963 році, наприклад, в першу декаду місяця випускалося ледве 10 проц. місячного плану, в другу - близько 25 проц., а решта планового завдання виконувалась в третю декаду, що викликало штурмовщину, перевитрати фонду заробітної плати, зниження якості продукції тощо. Використавши досвід новочеркаських новаторів, мотоциклетобудівники, керовані партійною організацією, ввели щоденне підведення підсумків соціалістичного змагання і виконання виробничих завдань, що давало змогу оперативно впливати на хід виробництва, вживати заходів для ліквідації перебоїв у роботі. Вже після трьох місяців роботи по-новому було в основному покінчено з неритмічністю. Починаючи з другого півріччя 1964 року на заводі в першу декаду випускалось вже близько 31 проц. місячного плану, в другу - понад 32 проц. і в третю - 37 проц. В результаті значно поліпшилась якість продукції, зменшились випадки рекламацій на випущені заводом вироби, а втрати від браку в 1964 році скоротились у порівнянні з 1963 роком на 36 проц. Не стало перевитрат фонду заробітної плати, в два рази скоротились непродуктивні витрати, а затрати на один карбованець товарної продукції знизились на 5 проц. Завдяки цьому завод одержав у 1964 році 167 тис. крб. надпланових прибутків, а в цілому впровадження нового методу оперативного планування дало заводу щорічну економію у 193 тис. карбованців.
Влітку 1964 року за почином робітників московських підприємств виробничники заводів «Точелектроприлад», порціонних автоматів ім. Ф. Дзержинського та інших розгорнули соціалістичне змагання за випуск всієї продукції без збитку.
Одним з найважливіших резервів техніко-економічних показників роботи підприємств є невпинне підвищення якості продукції, збільшення її надійності та довговічності. Тому так гаряче підтримали кияни славний почин московських і ленінградських робітників, які виступили із закликом випускати продукцію високої якості, що відповідає кращим світовим стандартам. Розвиваючи цей патріотичний заклик, колектив заводу «Червоний екскаватор» виступив з ініціативою розгорнути соціалістичне змагання під девізом: «Новаторське спорядження - кожному верстату, новаторські методи - кожному робітнику». На багатьох підприємствах робітники активно включились у боротьбу за краще використання техніки, за широке впровадження передових методів праці. З метою підвищення надійності і довговічності продукції на металообробних підприємствах міста було створено понад 40 лабораторій, груп і бюро надійності, які проводили роботи по аналізу технічного рівня продукції своїх підприємств, вносили пропозиції щодо підвищення якості продукції. Так, на заводі «Червоний гумовик» лабораторія надійності у співдружності з вченими Київського державного університету та деяких науково-дослідних
установ провела ряд пошуків по сполученню каучуків з іншими полімерами. За пропозицією лабораторії були внесені зміни у технологічний процес виготовлення гумово-технічної продукції, що значно її поліпшило.
Боротьба за високу якість київської марки супроводжувалась все ширшим використанням досягнень науки і техніки. Київський редукторний завод вперше в країні перейшов на виготовлення у серійному виробництві редукторів із зчепленням Новикова, які мають значні переваги перед редукторами із евольвентним зчепленням. Нові редуктори мали потужність на 40 проц. більшу, причому габарити їх були меншими, а строк служби довшим. За своїми техніко-економічними показниками київські редуктори не поступалися кращим світовим зразкам.
Новатори корпусної дільниці «Ленінської кузні» разом з вченими Інституту електрозварювання ім. Є. О. Патона широко запровадили електрозварювання в середовищі вуглекислого газу та аргонно-дугове зварювання блоків з алюмінієвих сплавів. В результаті - майже вдвоє зросла продуктивність праці електрозварювальників, ліквідоване конструктор Антонов О. К. (справа). 1966 р. жолоблення зварних конструкцій, що є найстрашнішим браком у суднобудуванні. На заводі почали широко застосовуватись зварювальні автомати і напівавтомати. Це не тільки значно поліпшило якість продукції, а й полегшило підготовку кадрів електрозварювальників: на автоматах робітники могли працювати вже після 2-3 місяців навчання, тоді як раніше так звані електрозварювальники-«ручники»
Київ у період боротьби за створення матеріально-технічної бази комунізму (1959— 1968 pp.)
Сторінка 7 з 58
З великим інтересом зустріли трудівники Києва звістку про досвід новочеркаських електровозобудівників, які удосконаленням системи оперативно-планового керівництва виробництвом, домоглися значних успіхів у роботі підприємства. Такий метод безперервного оперативного внутрізаводського планування став запроваджуватись виробничниками мотоциклетного заводу, заводів «Більшовик», верстатів-автоматів ім. М. Горького, кондитерської фабрики ім. К. Маркса, тютюнової фабрики, м'ясокомбінату та інших київських підприємств. Завдяки цьому чіткішим став ритм виробництва, зменшувались непродуктивні простої, підвищувався рівень завантаження верстатів і апаратів. Значних успіхів у цьому домоглися виробничники мотоциклетного заводу. До запровадження методу безперервного оперативно-планового керівництва Влітку 1964 року за почином робітників московських підприємств виробничники заводів «Точелектроприлад», порціонних автоматів ім. Ф. Дзержинського та інших розгорнули соціалістичне змагання за випуск всієї продукції без збитку.
Одним з найважливіших резервів техніко-економічних показників роботи підприємств є невпинне підвищення якості продукції, збільшення її надійності та довговічності. Тому так гаряче підтримали кияни славний почин московських і ленінградських робітників, які виступили із закликом випускати продукцію високої якості, що відповідає кращим світовим стандартам. Розвиваючи цей патріотичний заклик, колектив заводу «Червоний екскаватор» виступив з ініціативою розгорнути соціалістичне змагання під девізом: «Новаторське спорядження - кожному верстату, новаторські методи - кожному робітнику». На багатьох підприємствах робітники активно включились у боротьбу за краще використання техніки, за широке впровадження передових методів праці. З метою підвищення надійності і довговічності продукції на металообробних підприємствах міста було створено понад 40 лабораторій, груп і бюро надійності, які проводили роботи по аналізу технічного рівня продукції своїх підприємств, вносили пропозиції щодо підвищення якості продукції. Так, на заводі «Червоний гумовик» лабораторія надійності у співдружності з вченими Київського державного університету та деяких науково-дослідних
установ провела ряд пошуків по сполученню каучуків з іншими полімерами. За пропозицією лабораторії були внесені зміни у технологічний процес виготовлення гумово-технічної продукції, що значно її поліпшило.
Боротьба за високу якість київської марки супроводжувалась все ширшим використанням досягнень науки і техніки. Київський редукторний завод вперше в країні перейшов на виготовлення у серійному виробництві редукторів із зчепленням Новикова, які мають значні переваги перед редукторами із евольвентним зчепленням. Нові редуктори мали потужність на 40 проц. більшу, причому габарити їх були меншими, а строк служби довшим. За своїми техніко-економічними показниками київські редуктори не поступалися кращим світовим зразкам.
Новатори корпусної дільниці «Ленінської кузні» разом з вченими Інституту електрозварювання ім. Є. О. Патона широко запровадили електрозварювання в середовищі вуглекислого газу та аргонно-дугове зварювання блоків з алюмінієвих сплавів. В результаті - майже вдвоє зросла продуктивність праці електрозварювальників, ліквідоване конструктор Антонов О. К. (справа). 1966 р. жолоблення зварних конструкцій, що є найстрашнішим браком у суднобудуванні. На заводі почали широко застосовуватись зварювальні автомати і напівавтомати. Це не тільки значно поліпшило якість продукції, а й полегшило підготовку кадрів електрозварювальників: на автоматах робітники могли працювати вже після 2-3 місяців навчання, тоді як раніше так звані електрозварювальники-«ручники»