Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
У змаганні за «київський процент» чітко виявилось нове, комуністичне ставлення до праці, втілення в життя вказівки В. І. Леніна про те, що комунізм починається там, де з'являється самовіддана турбота рядових робітників про збільшення продуктивності праці, про збереження кожного пуда хліба, вугілля, заліза, інших продуктів. Тому не випадково в умовах розгортання всенародної боротьби за найкраще виконання накреслених Програмою КПРС завдань по створенню матеріально-технічної бази комунізму почин ініціаторів змагання за «київський процент» знайшов гаряче схвалення і підтримку на всіх підприємствах міста. Більше того, колективи підприємств інших промислових центрів України, дізнавшись про почин киян, підтримали їх ініціативу і запропонували розгорнути змагання за «український процент». Так змагання за «київський процент», почавшись на трикотажній фабриці ім. Р. Люксембург і заводі порціонних автоматів ім. Ф. Дзержинського, було підхоплено тисячами виробничників фабрик і заводів Києва, а потім і сотнями тисяч трудівників усієї республіки.
Ініціатори змагання за «київський процент» успішно виконували свої зобов'язання. На трикотажній фабриці ім. Р. Люксембург справжнім штабом боротьби за надпланове зниження собівартості продукції стало громадське бюро економічного аналізу, яке вивчало можливості дальшого зниження витрат. Так, довгий час у швейному цеху спостерігались перевитрати допоміжних матеріалів. Члени бюро з'ясували, що це було наслідком недбайливого ставлення окремих робітниць до розкрою тканин, відсутності дійового контролю за витрачанням матеріалів. За пропозицією бюро було змінено систему подачі тканини для розкроювання. Раціоналізаторами цеху був встановлений спеціальний дисковий ніж для механічного обрізування трикотажного полотна. Становище змінилось, і цех домігся щорічної економії двох тонн цінної сировини. Всього за 1963 рік фабрика внесла на рахунок «київського процента» 134 тис. карбованців.
На заводі порціонних автоматів ім. Ф. Дзержинського виробничники внесли на рахунок «київського проценту» 140 тис. карбованців.
Активно включились у змагання за «київський процент» виробничники ряду інших підприємств Києва. Так, на заводі «Укркабель» колектив дротового цеху вжив заходів до вдосконалення технологічного процесу і організації праці і на цій основі зумів, навіть при переході на виготовлення більш складної продукції при тій же кількості робітників, збільшити випуск продукції на 10 проц., добитись зростання продуктивності праці на 12 проц. і одержати від зниження собівартості виробів 45 тис. крб. економії. На заводі були створені економічні школи для робітників, систематично відбувалися виробничі наради. З творчим натхненням працювали члени бригад комуністичної праці механіків-складальників «Арсеналу» ім. В. І. Леніна на чолі з Героєм Соціалістичної Праці В. П. Філіповим. Здійснюючи рішення листопадового (1962 р.) Пленуму ЦК КПРС, бригада запровадила прогресивні норми виробітку і запропонувала переглянути старі норми. Було вивільнено два чоловіка, а продуктивність праці при цьому збільшилась на 10 проц. На кінець 1963 року бригада домоглась зниження собівартості продукції на 14,6 проц. Була перебудована робота дільниць за принципом самоуправління, що дало можливість вивільнити майстра і одночасно підвищило роль бригадира і кожного робітника. На «Арсеналі» ім. В. І. Леніна почався рух за право називатись майстром «золоті руки». Це звання присвоювалось тим кадровим робітникам, які мали великий технічний досвід, передавали його іншим та працювали з власним клеймом.
22 квітня 1964 року в урочистій обстановці арсенальцям було вручено Червоний прапор і свідоцтво про присвоєння колективу заводу високого звання підприємства комуністичної праці. Знатний робітник заводу Г. Я. Царик, виступаючи на мітингу, що відбувся з цього приводу, говорив: «Боротьбу за почесний прапор заводу комуністичної праці почали багато років тому наші батьки. Це був шлях наполегливої праці, творчих шукань, знаменних перемог. Але високе звання наш колектив сприймає як аванс. Попереду - нові перемоги, нові звершення».
Суднобудівники орденоносної «Ленінської кузні», включившись у змагання, дали слово за 1963 рік внести в рахунок «київського процента» 210 тис. крб. зекономлених коштів. Своє зобов'язання вони виконали з честю і внесли у фонд «київського процента» 621 тис. крб. На регенераторно-гумовому заводі лише перший цех завдяки поліпшенню технології заощадив велику кількість дорогих барвників, знизив собівартість продукції і вніс за 1963 рік 234 тис. карбованців.
В боротьбі за надпланове зниження собівартості промислової продукції були досягнуті чималі успіхи, які були результатом творчого натхнення та ініціативи
Київ у період боротьби за створення матеріально-технічної бази комунізму (1959— 1968 pp.)
Сторінка 5 з 58
же час мала дуже конкретну форму, ставлячи конкретні завдання перед кожним підприємством, цехом, дільницею, бригадою, зміною, перед кожним робітником та інженерно-технічним працівником. Так, наприклад, ініціатори змагання - виробничники трикотажної фабрики ім. Р. Люксембург - заощадили за 8 місяців 1963 року 106 тис. крб., у тому числі на сировині - 44 тис. крб., на паливі, електроенергії і воді - 22 тис., на впровадженні нової техніки - 40 тис. карбованців.Ініціатори змагання за «київський процент» успішно виконували свої зобов'язання. На трикотажній фабриці ім. Р. Люксембург справжнім штабом боротьби за надпланове зниження собівартості продукції стало громадське бюро економічного аналізу, яке вивчало можливості дальшого зниження витрат. Так, довгий час у швейному цеху спостерігались перевитрати допоміжних матеріалів. Члени бюро з'ясували, що це було наслідком недбайливого ставлення окремих робітниць до розкрою тканин, відсутності дійового контролю за витрачанням матеріалів. За пропозицією бюро було змінено систему подачі тканини для розкроювання. Раціоналізаторами цеху був встановлений спеціальний дисковий ніж для механічного обрізування трикотажного полотна. Становище змінилось, і цех домігся щорічної економії двох тонн цінної сировини. Всього за 1963 рік фабрика внесла на рахунок «київського процента» 134 тис. карбованців.
На заводі порціонних автоматів ім. Ф. Дзержинського виробничники внесли на рахунок «київського проценту» 140 тис. карбованців.
Активно включились у змагання за «київський процент» виробничники ряду інших підприємств Києва. Так, на заводі «Укркабель» колектив дротового цеху вжив заходів до вдосконалення технологічного процесу і організації праці і на цій основі зумів, навіть при переході на виготовлення більш складної продукції при тій же кількості робітників, збільшити випуск продукції на 10 проц., добитись зростання продуктивності праці на 12 проц. і одержати від зниження собівартості виробів 45 тис. крб. економії. На заводі були створені економічні школи для робітників, систематично відбувалися виробничі наради. З творчим натхненням працювали члени бригад комуністичної праці механіків-складальників «Арсеналу» ім. В. І. Леніна на чолі з Героєм Соціалістичної Праці В. П. Філіповим. Здійснюючи рішення листопадового (1962 р.) Пленуму ЦК КПРС, бригада запровадила прогресивні норми виробітку і запропонувала переглянути старі норми. Було вивільнено два чоловіка, а продуктивність праці при цьому збільшилась на 10 проц. На кінець 1963 року бригада домоглась зниження собівартості продукції на 14,6 проц. Була перебудована робота дільниць за принципом самоуправління, що дало можливість вивільнити майстра і одночасно підвищило роль бригадира і кожного робітника. На «Арсеналі» ім. В. І. Леніна почався рух за право називатись майстром «золоті руки». Це звання присвоювалось тим кадровим робітникам, які мали великий технічний досвід, передавали його іншим та працювали з власним клеймом.
22 квітня 1964 року в урочистій обстановці арсенальцям було вручено Червоний прапор і свідоцтво про присвоєння колективу заводу високого звання підприємства комуністичної праці. Знатний робітник заводу Г. Я. Царик, виступаючи на мітингу, що відбувся з цього приводу, говорив: «Боротьбу за почесний прапор заводу комуністичної праці почали багато років тому наші батьки. Це був шлях наполегливої праці, творчих шукань, знаменних перемог. Але високе звання наш колектив сприймає як аванс. Попереду - нові перемоги, нові звершення».
Суднобудівники орденоносної «Ленінської кузні», включившись у змагання, дали слово за 1963 рік внести в рахунок «київського процента» 210 тис. крб. зекономлених коштів. Своє зобов'язання вони виконали з честю і внесли у фонд «київського процента» 621 тис. крб. На регенераторно-гумовому заводі лише перший цех завдяки поліпшенню технології заощадив велику кількість дорогих барвників, знизив собівартість продукції і вніс за 1963 рік 234 тис. карбованців.
В боротьбі за надпланове зниження собівартості промислової продукції були досягнуті чималі успіхи, які були результатом творчого натхнення та ініціативи