Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Гаряче схвалення серед трудящих Києва знайшов патріотичний почин вишнєволоцької ткалі В. Гаганової. Понад 300 бригадирів і новаторів виробництва київських підприємств перейшли за її прикладом працювати у відстаючі бригади і на дільниці, щоб вивести їх у число передових. Серед них І. Крахмальний - машиніст паровозного депо Київ-Пасажирський, М. Корх - бригадир конвейєру фабрики ім. Р. Люксембург, депутат Верховної Ради УРСР, Є. Шкробко - бригадир формувальників заводу «Червоний екскаватор», та багато інших.
На початку 1959 року колективи підприємств Києва на своїх зборах обговорили і прийняли зобов'язання по достроковому виконанню плану першого року семирічки. Наполеглива творча праця дала свої результати, і ці зобов'язання були виконані достроково. 16 грудня 1959 року, на чотири дні раніше, ніж це передбачалося взятими зобов'язаннями, план по випуску промислової продукції підприємствами міста був виконаний. Загальний обсяг промислового виробництва підприємствами міста у порівнянні з 1958 роком зріс на 12 проц., понад план було випущено на 627 млн. крб. продукції. Широке розгортання різних форм соціалістичного змагання, розвиток руху винахідників і раціоналізаторів сприяли значному зростанню продуктивності праці і зниженню собівартості продукції. В 1959 році в столиці налічувалось понад 24 тис. винахідників і раціоналізаторів, які внесли тисячі цінних пропозицій. У виробництво було запроваджено близько 25 тис. пропозицій, що дало 119 млн. крб. умовної річної економії.
Широкі кола трудящих все активніше брали участь в управлінні роботою підприємств. Широкого розповсюдження набули громадські огляди по виявленню і використанню внутрішніх резервів виробництва. На підприємствах міста були «творені і почали діяти громадські комісії сприяння технічному прогресу, які стали ефективною і дійовою формою залучення трудящих до розв'язання важливих виробничих проблем. Так, на заводі «Червоний гумовик» раціоналізатори і винахідники створили 5 машин нової конструкції, понад 55 верстатів, 32 нові пристрої і 16 приладів. Завдяки широкому впровадженню автоматики та потокових і конвейєрних ліній на тих же площах обсяг виробництва зріс у 1960 році на 40 проц., а продуктивність праці - на 25 процентів.
Перед липневим (1960 р.) Пленумом ЦК КПРС колективи багатьох заводів Києва виступили з патріотичним почином провести огляд впровадження нової техніки. Бюро міськкому партії схвалило цю ініціативу і запропонувало всім трудящим міста включитись у цю роботу.
Велику допомогу підприємствам подавали колективи вчених, які впровадили у виробництво багато нових матеріалів, нову технологію, нові машини і механізми. Так, у 1959 - першій половині 1960 року тільки на машинобудівних заводах міста було впроваджено понад 50 нових машин і механізмів, що заощадило державі 2 млн. карбованців.
Широкому впровадженню нової техніки і передової технології сприяли створені на ряді підприємств Києва спеціальні конструкторські групи і бригади по механізації та автоматизації виробничих процесів та комісії по технічному прогресу.
Поліпшення технології, технічний прогрес викликали необхідність дальшого підвищення кваліфікації робітників і збільшення у виробництві питомої ваги інженерно-технічних працівників. Так, у 1955-1960 pp. в Києві кількість спеціалістів з вищою і середньою спеціальною освітою зросла з 60,9 тис. до 110,8 тис. чоловік.
1960 рік був ознаменований новими трудовими успіхами киян. Річний план по випуску валової продукції підприємства міста виконали достроково, 24 грудня, а до кінця року було випущено ще багато надпланової продукції. У порівнянні з 1959 роком обсяг промислового виробництва в цілому по місту зріс на 11,4 проц., а за два роки семирічки - на 26,1 проц. проти передбачених планом 23,2 проц. За 1960 рік на підприємствах міста була здійснена комплексна механізація і автоматизація основних виробничих процесів у 16 цехах, на 32 виробничих дільницях, було запроваджено 128, автоматичних, напівавтоматичних і конвейєрних ліній, модернізовано 1900 одиниць устаткування. Все це дало змогу значно підвищити продуктивність праці, яка за два роки семирічки зросла на 11,5 проц., тоді як планом зростання передбачалося на 10,5 проц. Тридцятитисячна армія винахідників і раціоналізаторів внесла багато цінних пропозицій, запровадження яких дало 12,8 млн. крб. умовної річної економії.
Новим трудовим і політичним піднесенням зустріли кияни, як і всі радянські люди, початок третього року семирічки. Це було викликано постановою січневого (1961 р.) Пленуму ЦК КПРС про скликання 17 жовтня 1961 р. чергового XXII з'їзду Комуністичної партії Радянського Союзу. На зборах і мітингах виробничники міста брали на себе зобов'язання виконувати норму семигодинного робочого дня за шість годин. Бригадир шліфувально-фрезерувальної бригади заводу верстатівавтоматів ім. М. Горького В. Бахмут за дорученням свого колективу
Київ у період боротьби за створення матеріально-технічної бази комунізму (1959— 1968 pp.)
Сторінка 2 з 58
міськкому КП України влітку 1959 року схвалило це цінне починання новаторів і запропонувало створити такі школи на всіх передових підприємствах міста.Гаряче схвалення серед трудящих Києва знайшов патріотичний почин вишнєволоцької ткалі В. Гаганової. Понад 300 бригадирів і новаторів виробництва київських підприємств перейшли за її прикладом працювати у відстаючі бригади і на дільниці, щоб вивести їх у число передових. Серед них І. Крахмальний - машиніст паровозного депо Київ-Пасажирський, М. Корх - бригадир конвейєру фабрики ім. Р. Люксембург, депутат Верховної Ради УРСР, Є. Шкробко - бригадир формувальників заводу «Червоний екскаватор», та багато інших.
Широкі кола трудящих все активніше брали участь в управлінні роботою підприємств. Широкого розповсюдження набули громадські огляди по виявленню і використанню внутрішніх резервів виробництва. На підприємствах міста були «творені і почали діяти громадські комісії сприяння технічному прогресу, які стали ефективною і дійовою формою залучення трудящих до розв'язання важливих виробничих проблем. Так, на заводі «Червоний гумовик» раціоналізатори і винахідники створили 5 машин нової конструкції, понад 55 верстатів, 32 нові пристрої і 16 приладів. Завдяки широкому впровадженню автоматики та потокових і конвейєрних ліній на тих же площах обсяг виробництва зріс у 1960 році на 40 проц., а продуктивність праці - на 25 процентів.
Перед липневим (1960 р.) Пленумом ЦК КПРС колективи багатьох заводів Києва виступили з патріотичним почином провести огляд впровадження нової техніки. Бюро міськкому партії схвалило цю ініціативу і запропонувало всім трудящим міста включитись у цю роботу.
Велику допомогу підприємствам подавали колективи вчених, які впровадили у виробництво багато нових матеріалів, нову технологію, нові машини і механізми. Так, у 1959 - першій половині 1960 року тільки на машинобудівних заводах міста було впроваджено понад 50 нових машин і механізмів, що заощадило державі 2 млн. карбованців.
Широкому впровадженню нової техніки і передової технології сприяли створені на ряді підприємств Києва спеціальні конструкторські групи і бригади по механізації та автоматизації виробничих процесів та комісії по технічному прогресу.
Поліпшення технології, технічний прогрес викликали необхідність дальшого підвищення кваліфікації робітників і збільшення у виробництві питомої ваги інженерно-технічних працівників. Так, у 1955-1960 pp. в Києві кількість спеціалістів з вищою і середньою спеціальною освітою зросла з 60,9 тис. до 110,8 тис. чоловік.
1960 рік був ознаменований новими трудовими успіхами киян. Річний план по випуску валової продукції підприємства міста виконали достроково, 24 грудня, а до кінця року було випущено ще багато надпланової продукції. У порівнянні з 1959 роком обсяг промислового виробництва в цілому по місту зріс на 11,4 проц., а за два роки семирічки - на 26,1 проц. проти передбачених планом 23,2 проц. За 1960 рік на підприємствах міста була здійснена комплексна механізація і автоматизація основних виробничих процесів у 16 цехах, на 32 виробничих дільницях, було запроваджено 128, автоматичних, напівавтоматичних і конвейєрних ліній, модернізовано 1900 одиниць устаткування. Все це дало змогу значно підвищити продуктивність праці, яка за два роки семирічки зросла на 11,5 проц., тоді як планом зростання передбачалося на 10,5 проц. Тридцятитисячна армія винахідників і раціоналізаторів внесла багато цінних пропозицій, запровадження яких дало 12,8 млн. крб. умовної річної економії.
Новим трудовим і політичним піднесенням зустріли кияни, як і всі радянські люди, початок третього року семирічки. Це було викликано постановою січневого (1961 р.) Пленуму ЦК КПРС про скликання 17 жовтня 1961 р. чергового XXII з'їзду Комуністичної партії Радянського Союзу. На зборах і мітингах виробничники міста брали на себе зобов'язання виконувати норму семигодинного робочого дня за шість годин. Бригадир шліфувально-фрезерувальної бригади заводу верстатівавтоматів ім. М. Горького В. Бахмут за дорученням свого колективу