Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
тільки російською мовою. Царські чиновники докладали чимало зусиль до того, щоб не допустити до педагогічної діяльності українців.
Наприкінці XIX століття в Києві працювали 5 чоловічих і 6 жіночих гімназій, в т. ч. З приватні, а також
колегія П. Галагана, приватна 4-класна чоловіча прогімназія, 2 реальні училища, кадетський корпус, військове училище, інститут благородних дівиць, 3 приватні жіночі училища 1-го розряду, 2 комерційні училища, міське двокласне училище. Це були середні або неповні середні навчальні заклади. Початкову освіту давали 43 міські парафіальні училища і 18 церковнопарафіальних : шкіл, 4 духовні училища, 41 приватне училище, 7 шкіл грамотності тощо. Поряд з загальноосвітніми навчальними закладами в пореформений період створено кілька професійних, зокрема 5-класне Олександрівське ремісниче училище на Подолі, жіночі професійні класи, військово-фельдшерську школу, музичне училище Київського відділення Російського музичного товариства, зуболікарську школу, чоловічі торговельні класи і школу, курси іноземних мов. Перелічені навчальні заклади
за джерелами утримання поділялися на казенні, приватні та громадські і підпорядковувалися кільком відомствам: міністерствам народної освіти, внутрішніх справ, фінансів, військовому, синоду і «відомству установ імператриці Марії».
Крім зазначених, у Києві діяло ще кілька, переважно професійних навчальних закладів - жіноча рукодільна і чоловіча реміснича школи Київського благодійного товариства, училище для сліпих, фельдшерська школа міністерства внутрішніх справ, а також технічне залізничне училище. З 1875 року в місті працювала малювальна школа М. І. Мурашка, яка відіграла важливу роль у розвитку образотворчого мистецтва і художньої освіти на Україні.
Серед київських педагогів було чимало справжніх майстрів своєї справи, що наслідували і розвивали кращі традиції вітчизняної педагогіки та її видатних представників К. Д. Ушинського, М. І. Пирогова, Л. М. Толстого та інших. Багато років у середніх навчальних закладах Києва російську словесність викладав талановитий український мовознавець П. Г. Житецький. Відомий радянський військовий діяч О. О. Ігнатьєв, який на початку 90-х років навчався у Київському кадетському корпусі, називає Житецького «найбільшою величиною серед викладачів» корпусу. 17 років Житецький також викладав у колегії П. Галагана. За свідченням одного з його вихованців, відомого російського літературознавця Н. О. Котляревського, викладацька діяльність Житецького в колегії мала «видатне значення».
У Києві працювали такі талановиті педагоги, як І. І. Слєпушкін, який брав активну участь в організації перших недільних шкіл, а потім був директором 2-ї чоловічої і начальником 1-ї міністерської жіночої гімназій, художник М. І. Мурашко, піаніст і композитор В. В. Пухальський. Останній протягом багатьох років працював викладачем і директором музичного училища, перетворивши його на один із зразкових мистецьких навчальних закладів. Роботу училища високо оцінювали видатні російські композитори П. І. Чайковський і А. Г. Рубінштейн. Згодом воно було реорганізоване на консерваторію (1913 р.).
Активну участь у діяльності згадуваної вже «Комісії народних читань» брав талановитий український педагог і громадський діяч О. О. Андрієвський, якого знай і глибоко поважав В. Г. Короленко. Під керівництвом Андрієвського, В. І. Щербини та інших ентузіастів народної освіти «Комісія» провадила велику освітню роботу серед населення міста, особливо після спорудження Народної аудиторії. З 1882 року по 1900 рік вона організувала понад 700 народних читань, на яких було 160 тис. слухачів. У Народній аудиторії в 1895-1900 pp. було влаштовано близько 100 концертів, які відвідали понад ЗО тис. глядачів. Комісія видала 23 науково-популярні брошури тиражем в 131 тис. примірників. У їх написанні брали участь О. О. Андрієвський, В. І. Щербина, П. А. Тутковський, І. І. Слєпушкін, М. І. Коновалов та багато інших відомих київських педагогів і вчених.
На досить високому рівні навчально-виховна робота стояла в колегії П. Галагана. Це був закритий учбовий заклад, організований багатим полтавським поміщиком Г. П. Ґалаґаном в
Київ у період промислового капіталізму (60—90-ті роки XIX століття)
Сторінка 23 з 33
міщан і селян, гімназії і університети - для дворян і чиновників, реальні -і училища й комерційні та технічні навчальні заклади - для дітей купців та буржуазії. В усіх школах навчання було платним, а викладання всюди проводилосьтільки російською мовою. Царські чиновники докладали чимало зусиль до того, щоб не допустити до педагогічної діяльності українців.
Наприкінці XIX століття в Києві працювали 5 чоловічих і 6 жіночих гімназій, в т. ч. З приватні, а також
за джерелами утримання поділялися на казенні, приватні та громадські і підпорядковувалися кільком відомствам: міністерствам народної освіти, внутрішніх справ, фінансів, військовому, синоду і «відомству установ імператриці Марії».
Крім зазначених, у Києві діяло ще кілька, переважно професійних навчальних закладів - жіноча рукодільна і чоловіча реміснича школи Київського благодійного товариства, училище для сліпих, фельдшерська школа міністерства внутрішніх справ, а також технічне залізничне училище. З 1875 року в місті працювала малювальна школа М. І. Мурашка, яка відіграла важливу роль у розвитку образотворчого мистецтва і художньої освіти на Україні.
Серед київських педагогів було чимало справжніх майстрів своєї справи, що наслідували і розвивали кращі традиції вітчизняної педагогіки та її видатних представників К. Д. Ушинського, М. І. Пирогова, Л. М. Толстого та інших. Багато років у середніх навчальних закладах Києва російську словесність викладав талановитий український мовознавець П. Г. Житецький. Відомий радянський військовий діяч О. О. Ігнатьєв, який на початку 90-х років навчався у Київському кадетському корпусі, називає Житецького «найбільшою величиною серед викладачів» корпусу. 17 років Житецький також викладав у колегії П. Галагана. За свідченням одного з його вихованців, відомого російського літературознавця Н. О. Котляревського, викладацька діяльність Житецького в колегії мала «видатне значення».
У Києві працювали такі талановиті педагоги, як І. І. Слєпушкін, який брав активну участь в організації перших недільних шкіл, а потім був директором 2-ї чоловічої і начальником 1-ї міністерської жіночої гімназій, художник М. І. Мурашко, піаніст і композитор В. В. Пухальський. Останній протягом багатьох років працював викладачем і директором музичного училища, перетворивши його на один із зразкових мистецьких навчальних закладів. Роботу училища високо оцінювали видатні російські композитори П. І. Чайковський і А. Г. Рубінштейн. Згодом воно було реорганізоване на консерваторію (1913 р.).
Активну участь у діяльності згадуваної вже «Комісії народних читань» брав талановитий український педагог і громадський діяч О. О. Андрієвський, якого знай і глибоко поважав В. Г. Короленко. Під керівництвом Андрієвського, В. І. Щербини та інших ентузіастів народної освіти «Комісія» провадила велику освітню роботу серед населення міста, особливо після спорудження Народної аудиторії. З 1882 року по 1900 рік вона організувала понад 700 народних читань, на яких було 160 тис. слухачів. У Народній аудиторії в 1895-1900 pp. було влаштовано близько 100 концертів, які відвідали понад ЗО тис. глядачів. Комісія видала 23 науково-популярні брошури тиражем в 131 тис. примірників. У їх написанні брали участь О. О. Андрієвський, В. І. Щербина, П. А. Тутковський, І. І. Слєпушкін, М. І. Коновалов та багато інших відомих київських педагогів і вчених.
На досить високому рівні навчально-виховна робота стояла в колегії П. Галагана. Це був закритий учбовий заклад, організований багатим полтавським поміщиком Г. П. Ґалаґаном в