Київ у період промислового капіталізму (60—90-ті роки XIX століття)
Початкова, середня та професійна освіта
Царський уряд гальмував духовний розвиток трудящих мас усіх народів Росії, жорстоко переслідував їх демократичну культуру і одночасно всіма засобами сприяв розвитку клерикально-монархічної культури експлуататорських класів, в першу чергу пануючої великоруської нації.
Реакційний характер політики царизму проявлявся передусім у галузі освіти, яка становить основу
Вся система освіти в країні була підпорядкована вихованню мас у клерикально- монархічному дусі, своїм вістрям спрямовувалася проти революційно-визвольних ідей. Це стосується не тільки шкільної, але й позашкільної освіти. Так, у 1878 році спеціальна «нарада» під головуванням наступника престолу, майбутнього імператора Олександра III розробила план видання «дешевих книг для читання народу з метою оберігання його від впливу зловмисної пропаганди». Нарада, в якій брали участь шеф жандармів, міністри внутрішніх справ, юстиції, державного майна і товариш міністра народної освіти, одностайно визнала «істотну користь від розповсюдження дешевих видань, які могли б служити зміцненню в народі релігійних і вірнопідданських почуттів». Про характер цих «дешевих книг для читання народу» свідчать, наприклад, видання «Київського товариства сприяння грамотності», серед яких були «Молитвослов», «Літургія православної церкви», «Житіє преподобного Феодосія Печерського», «Імператор Олександр II - государ-визволитель» тощо.
Царський уряд усіма засобами перешкоджав громадській ініціативі у справі освіти. У 1862 році за наказом царя були ліквідовані недільні школи, організовані передовою громадськістю в Києві та інших містах країни. Створена в Києві групою
передових педагогів «Комісія народних читань» майже 20 років (1882-1901 pp.) існувала на напівлегальному становищі, уряд не визнавав її і всіляко переслідував. Лише В 1901 році був затверджений статут «Комісії», за яким вона почала Називатися «Товариство сприяння початковій освіті». Царський уряд нічим не допоміг їй у спорудженні в 1895 році першої в місті «Народної аудиторії». Власті всіляко переслідували і прогресивно настроєного професора Н. А. Хржонгцевсккого, який 15 років очолював «Комісію», забороняли йому як політично «неблагонадійному» виступати з публічними лекціями. Київський губернатор Томара в 1897 році клопотався навіть про закриття «Комісії».
Доступ до знань, освіти мали тільки представники експлуататорських класів - поміщики, буржуазія, попи тощо. За даними київського перепису 1874 року, письменних серед привілейованих станів (дворян, чиновників, духовенства) було 80,1 проц., серед купців - 69 проці, серед міщан - 27,2 проц., а серед селян - лише М7,7 проц.. Отже найбільше неписьменних припадало на міщан та селян.
Тільки на кінець XIX століття освітній рівень жителів Києва дещо зріс. Як видно з матеріалів перепису 1897 року, письменних тоді було вже 55,4 проц. Однак 'письменні з освітою вище початкової становили серед чоловіків 22,4 проц., серед жінок - 21,1 проц.. Як і раніше, між станами освіта розподілялась нерівномірно. Серед дворян і чиновників письменні становили 88,3 проц., серед духовенства - 93,5 проц., а серед селян - тільки 43,4 проц., в т. ч. серед жінок - 23,5 проц. Ще більш нерівномірно розподілялася між станами вища й середня освіта. З 5646 жи- I телів Києва, що здобули освіту в університетах та інших вищих навчальних закла/ дах, дворян і чиновників було 3655, або 64,2 проц. З осіб «сільського стану» вищу освіту здобули тільки 106 чоловік, тобто менше 2 проц. загального числа киян з вищою освітою. Аналогічна картина спостерігалась і щодо середньої освіти. За 40 років (1859-1898) кількість навчальних закладів у місті зросла, за офіційними даними, з 28 до 152, а число учнів і студентів у них - з 5460 до 22 01. Однак система освіти й далі лишалась недосконалою. Складалася вона з навчальних
закладів багатьох типів і підпорядкованих різним відомствам. Між окремими навчальними закладами, як правило, не існувало наступності й послідовності. В значній мірі школа була все ще становою: нижчі й професійні навчальні заклади призначались для