Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Тараща

Сторінка 7 з 10
радіофіковане. В 1935 році споруджено кінотеатр і палац піонерів, у 1939 - будинок культури. Починаючи з 1934 року, в Таращу щороку приїздив на гастролі Київський обласний драматичний театр ім. Саксаганського. Значну роботу провадила бібліотека, яка налічувала в 1940 році близько 10 тис. книжок.
Дальше розгортання соціалістичного будівництва в Таращі перервав напад гітлерівських орд на Радянську країну. 23 липня 1941 року після п'ятиденних запеклих боїв селище захопили гітлерівці і почали встановлювати «новий порядок». За будь-який вияв протесту, за зв'язок з партизанами розстрілювали без суду і слідства. Та радянські люди не скорилися ворогові. На початку 1942 року в
селищі виникла підпільна група, яку очолив колишній секретар Кам'янець-Подільського обкому ЛКСМУ М. С. Господишев, а після його арешту - М. М. Хаян. Група вела агітацію проти окупантів, розповсюджувала антифашистські листівки, псувала сільськогосподарські машини, перешкоджала відправці молоді в Німеччину. З жовтня 1941 року понад два роки діяла підпільна патріотична група в Таращанському районному відділенні зв'язку, її очолював технік радіовузла А. П. Стрілець. Група забезпечувала партизанів загону «Іскра» деталями для радіоприймачів і передатчиків. Аспірант Київського медичного інституту Н. А. Сопільняков був зв'язковим підпільноїгруші Хаяна. Працюючи під час окупації лікарем таращанської лікарні, він видавав фіктивні довідки, звільняючи цим молодь від відправки на каторгу до Німеччини.
Багато жителів Таращі брали участь у партизанському русі, зокрема О. Т. Савлук, В. С. Холодний, П. П. Кириленко, І. В. Голінзовський, В. П. Квасневський та інші. Свободу і незалежність Батьківщини відстоювали трудящі селища і на фронтах Великої Вітчизняної війни. За мужність і відвагу 246 чоловік нагороджено орденами й медалями Радянського Союзу, а льотчику М. К. Навроцькому і танкісту П. Л. Вернигорі (посмертно) присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
5 січня 1944 року 167-а стрілецька дивізія під командуванням генерал-лейтенанта С. Г. Трофименка у взаємодії з 5-им гвардійським танковим корпусом, яким командував генерал-лейтенант А. Г. Кравченко, визволили Таращу від німецько-фашистських загарбників. Радянські війська знищили в бою 3 ворожі танки, 5 гармат, 8 мінометів, 16 автомашин, 100 підвід з вантажами і до 300 солдатів і офіцерів ворога.
За період тимчасової окупації фашисти розстріляли і закатували в селищі 1450 радянських громадян, в т. ч. 276 дітей, 367 чоловік вивезли до Німеччини.
Фашистські варвари завдали величезних збитків господарству Таращі. У руїнах лежали кращі будинки, були спустошені промислові підприємства і артілі, повністю зруйновані електро- і радіомережа. Партійна організація і селищна Рада мобілізували і спрямували діяльність трудящих на відбудову господарства. Вже в лютому 1944 року стали до ладу машинно-тракторні майстерні. Навесні перші 53 трактори вирушили з МТС на колгоспні поля. Влітку прийняв на переробку овочі й фрукти відбудований плодоконсервний завод. На кінець року всі промислові підприємства Таращі відновили роботу. Відкрилися школи, культосвітні заклади, лікарня, дитячий санаторій. Завдяки самовідданій праці радіотехніка А. П. Стрільця, колишнього підпільника, вся радіоапаратура була відремонтована. Розпочав роботу радіовузол. У 1944 році замість запланованих 250 будинків радіофікували 411.
Трудящі селища всіляко допомагали рідній армії добити ненависного ворога. Вони зібрали 2 млн. крб. на танкову колону «Таращанський колгоспник», відрахували із своєї зарплати 58,7 тис. крб. у фонд допомоги інвалідам Великої Вітчизняної війни та сім'ям фронтовиків. Для дітей військовослужбовців і сиріт артіль «Чоботар» пошила безплатно 175 пар черевиків.
Поступово селище заліковувало рани, заподіяні війною і тимчасовою окупацією. В 1948 році на базі машинно-тракторних майстерень була створена міжрайонна майстерня капітального ремонту сільськогосподарських машин (ММКР), яка обслуговувала Таращанський, Рокитнянський, Ставищенський, Богуславський та інші райони області. Значних успіхів добилася Таращанська МТС. У 1948 році була повністю освоєна довоєнна посівна площа в колгоспах її зони.
На початку 50-х років почалася реконструкція промислових підприємств, в якій взяло участь багато міст нашої країни. Для ММКР надійшло новітнє вітчизняне устаткування з Чернігова, Москви, Вітебська, Курганської області, Грузії, Було переобладнано всі цехи, впроваджено потоково-вузловий метод ремонту, механізовано трудомісткі процеси, побудовано новий цех покрівельного листа з рідкого чавуну, продукція якого відправлялася на підприємства Москви, Ленінграда, Махачкала, Одеси, Києва та інших промислових центрів. Для комбінату продовольчих товарів устаткування надходило з Києва, Донецька, Сум, Миколаєва, Воронежа, Орла, Горького, Ставрополя, Новоросійська, Тбілісі, Батумі. Протягом 1955- 1957 рр. було реконструйовано 8 цехів комбінату, а згодом побудовано новий корпус. Значно розширено плодоконсервний завод. Сюди надходили машини, виготовлені в Полтаві, Дніпропетровську, Одесі, Куйбишеві.


Тараща