Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Тараща

Сторінка 6 з 10
околицях виникло 4 ТСОЗи. Найбільший з них - «Праця і єдність» мав 11 коней, 40 десятин землі. В 1925 році на Мулівщині утворилося рибне, а на Лисій горі - меліоративне товариства. В 1926 році на першій Таращанській сільськогосподарській виставці вони були відзначені дипломами та грошовими преміями.
У відбудовчий період повітвиконком проводив велику роботу щодо здійснення соціалістичних перетворень у Таращі, зокрема в галузі культури. Відділ народної освіти очолював Д. Г. Ільїн. У травні 1921 року відбувся повітовий з'їзд працівників освіти й культури, на якому обговорювалися питання про відкриття нових шіл, курсів, музеїв, дитячих садків, майданчиків, У 1926 році в селищі діяли 2 семирічні та 2 початкові школи, де налічувалося 29 учителів і 1153 учні, технікум механізації сільського господарства, заснований 1920 року, і профтехшкола, відкрита 1921 року.
Найважчою ділянкою культурного фронту була ліквідація неписьменності серед дорослих. Першу школу лікнепу, яка охопила ЗО чоловік, створено 1926 року на Мулівщині. У боротьбу за ліквідацію неписьменності включилися не тільки вчителі, а й молодь, зокрема учні Таращанського технікуму механізації, які навчили грамоти 100 чоловік. 24 кращі комсомольці виїхали в села району, щоб допомогти ліквідувати неписьменність. У Таращі відкрили робітничий клуб, кінотеатр, на околицях - хати-читальні.
Сільське господарство переходило на соціалістичні рейки, В 1928 році на базі ТСОЗів створено сільськогосподарські артілі «Бідняк» (з 1934 року їм. Будьонного) очолив її П. Ф. Бурлій, і «Червоний орач» (з 1930 року «Третій вирішальний»), головою якої обрали М. Г. Озадовського. Допомога селу в перебудові сільськогр господарства стала кровною справою робітників Таращі. В 1929-1930 pp. парторганізація чавуноливарного заводу ім. 9 Січня направила в села на роботу чотирьох робітників. Для допомоги в проведенні весняної сівби 1931 року з Таращі виїжджали в села району 490 комуністів, комсомольців та активістів. У січні 1930 року з робітників, комсомольців, колишніх червоних партизанів, передових робітників тіа інтелігенції селища було організовано бойові бригади колективізації, які подали велику допомогу сільським партійним осередкам і Радам у створенні колгоспів та їх організаційно-господарському зміцненні. Навесні 1932 року в районі була успішно завершена суцільна колективізація.
В 1930 році в Таращі організували першу в Білоцерківському окрузі МТС, яка мала спочатку 9 тракторів, а в 1934 році - вже 18. Трактористів готував технікум механізації сільського господарства та профтехшкола. Організовані в 30-х роках постійно діючі міжрайонні колгоспні курси та школи готували рільників, тваринників, ветфельдшерів, птахівників, рибоводів, пасічників, рахівників, та спеціалістів інших професій. У зв'язку з потребами механізації колгоспного виробництва чавуноливарний завод 1933 року реорганізували в машинно-тракторні майстерні (МТМ).
Кооперувалися також кустарі й ремісники Таращі, які становили близько 45 проц. усього населення. В 1929-1930 pp. виникли промартілі «Більшовицька праця», «ПІвейкооп», «Чоботар», «Гужтранс», «Харчотруд» та інші.
Рік у рік розвивалася економіка селища. Великим господарством стала Таращанська МТС. У 1939 році вона вже налічувала 91 трактор, 22 зернові комбайни, 47 автомашин та багато іншої сільськогосподарської техніки і обслуговувала 26 колгоспів. У1939 році стали до ладу плодокомбінат, де переробляли овочі й фрукти, маслозавод і харчокомбінат, що мав цехи кондитерський, кулінарно-ковбасний та безалкогольних напоїв. У 1941 році при харчокомбінаті відкрито макаронну фабрику.
Робітники Таращі активно відгукнулися на почин О. Г. Стаханова. Першим стахановцем став токар МТМ комсомолець Д. Шараєвський, який виконував норми на 300 й більше проц. 10 кращих робітників були затверджені учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки 1941 року.
Зміцнювались і сільськогосподарські артілі околиць селища - «Третій вирішальний» та ім. Будьонного. Колгосп «Третій вирішальний», який очолював комуніст В. В. Домилівський, славився ставковим господарством, на базі якого в 1934 році створено опорний пункт Українського науково-дослідного інституту рибництва.
За передвоєнні роки селище помітно змінилося, поліпшилися благоустрій, охорона здоров'я, зросла культура. Якщо в 1921 році таращанська лікарня мала 42 місця і працювало тут 10 медпрацівників, то в 1935 році в ній було вже 60 ліжок і 32 чоловіка медперсоналу. На околиці селища в лісистій місцевості створено дитячий кістково-туберкульозний санаторій на 40 місць. У 1933 році відкрито ще 2 початкові й семирічну школи. В наступному році 2 семирічні школи реорганізовані у середні. З ініціативи комсомольської організації в 1935 році почала діяти вечірня середня школа, в якій навчалося 85 юнаків і дівчат. У 1936 році провів перший набір слухачів вечірній педагогічний технікум. У 1932 році селище було


Тараща