Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
экзамены


Тараща

Сторінка 5 з 10
через два дні за допомогою частин Червоної Армії воно було визволене, банду розгромлено, а її ватажка вбито.
Місту загрожувала й нова небезпека - війська Денікіна, що насувалися з півдня. Партійна організація оголосила себе мобілізованою на денікінський фронт. Щотижня на збірні пункти Таращі з'являлося близько 150 добровольців. Учасники міських профспілкових зборів і І повітового з'їзду волосних виконкомів і комнезамів, що відбулися в липні, у своїх резолюціях поклялися захищати пролетарську владу і допомагати Червоній Армії в її боротьбі проти денікінців і куркульських банд. Наприкінці серпня загін добровольців, яким командував І. П. Яцевський, відправився на фронт, повітревком евакуювався в м. Гомель. У Таращі залишилася підпільна більшовицька група на чолі з П. П. Лисенком. 29 серпня 1919 року місто захопили денікінці.
На початку листопада партйзанський загін, організований більшовицьким підпіллям, розгромив денікінський гарнізон і визволив Таращу. У місті й повіті було відновлено Радянську владу. 2 січня 1920 року в місто вступила 2-а Таращанська бригада. Ревком (голова - М. П. Лисенко) головну увагу приділяв відбудові господарства, нормалізації життя. Для зміцнення місцевої партійної організації Київський губком партії направив до Таращі двох комуністів - Кузнецова та М. С. Андріанова, який був обраний секретарем повітпарткому. Ревком провів комуністичні суботники, під час яких заготовляли паливо і впорядковували місто. Налагоджувалася робота міської лікарні, в центрі уваги якої стала боротьба проти епідемії тифу. На базі різного типу шкіл було створено 2 трудові школи 2-го ступеня і одна 1-го. У березні відкрито перший у повіті дитячий садок на 50 місць. Почала виходити повітова газета «Известия». Трудящі палко підтримували Радянську владу. Перша повітова безпартійна конференція, що відбулася на початку квітня, з усіх питань прийняла більшовицькі резолюції.
Відбудові господарства міста перешкоджала активізація куркульських банд, які, скориставшись наступом білополяків, на початку травня 1920 року відрізали Таращу від повіту. Ревком і партком евакуювалися, залишивши в підпіллі групу комуністів на чолі з І. П. Яцевським. 10 травня в Таращу вступили білополяки. Але вже 28 травня кавалерійська бригада Г. І. Котовського визволила Таращу від інтервентів. Пам'ять про котовців дорога таращанцям. У місті поховані командири 1-го і 2-го кавалерійських полків цієї бригади І. М. Макаренко та І. С. Нягу.
Після вигнання білополяків повітревком на чолі з І. П. Яцевським і партком, головою якого був І. Н. Гриневич, спрямували всю свою діяльність на допомогу фронту, на створення місцевих органів влади в повіті, на відбудову господарства і виконання продрозверстки. 10-11 липня 1920 року в Таращі відбулася II повітова безпартійна конференція, яка прийняла рішення створити на місцях Ради і комнезами, приступити до землевпорядкування. На конференції обговорювалися також питання про стан народної освіти й організацію осередків Комуністичної Спілки Молоді.
Першими організаторами комсомолу в повіті стали В. С. Іванушкін, Н. Б. Рахліс, О. Ф. Соловйов. На 1 серпня 1920 року комсомольська організація міста налічувала 22 чоловіка. Комсомольці збудували барак на 20 чоловік для хворих на тиф, у 1921 році налагодили роботу притулків для 400 дітей, що прибули з голодуючого Поволжя, брали участь у діяльності продзагонів.
У серпні 1920 року в повіті діяли вже 45 комнезамів. У вересні відбувся І повітовий з'їзд КНС3, який підкреслив, що одним з найголовніших завдань є боротьба за хліб. Але виконання продрозверстки проходило в умовах нової хвилі куркульських виступів. Велику допомогу трудящим у боротьбі з бандитизмом У повіті подала 17-а кавалерійська дивізія Г. І. Котовського, штаб якої в січні-квітні 1921 року розміщувався в Таращі. Окремі підрозділи дивізії охороняли підприємства, склади, зсипні пункти. Червоноармійці брали участь у посівній кампанії, допомагали сільській бідноті налагоджувати господарство.
Промисловість і комунальне господарство Таращі внаслідок війни й інтервенції були зруйновані. На кінець 1920 року тут працювали лише друкарня, бойня, кравецька майстерня, а також приватна лазня і 10 перукарень. Ревком націоналізував підприємства, взяв на облік і під контроль розподіл продуктів. На базі конфіскованого у приватників устаткування створили миловарню. 1703 десятини орної землі, яка раніше належала міській управі і здавалася в оренду, було розподілено між безземельними і малоземельними селянами.
У першій половині 1921 року в повіті були проведені вибори волосних і сільських Рад. А 1 липня відкрився II повітовий з'їзд Рад. З 208 делегатів 86 були комуністи. З'їзд обрав виконавчий комітет повітової Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів на чолі з робітником, комуністом з 1905 року Ф. С. Логвиновим.
Широкого розмаху на початку 20-х років набрав кооперативний рух. Влітку 1920 року дрібні крамарі Таращі об'єдналися в 36 торговельних кооперативів, а пізніше - в єдиний робітничо-селянський агатокрамничний кооператив. У 1921 році на


Тараща