Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Григорівка

Сторінка 5 з 7
її базі організовано Григорівську МТС, яка розташовувалася в Обухові. В оволодінні технікою перед вели комсомольці. Першими трактористами стали Т. Б. Богданов, Т. Н. Кабанець, П. І. Кучма, П. М. Марченко, У. І. Середа, А. Ф. Федосієв,Я. Д. Штанько. Серед дівчат - комсомолки А. Н. Кабанець, В. Є. Шпак, Є. В. Штанько.
За короткий строк артільне господарство досягло значних успіхів. Зростала урожайність на колгоспних полях. У передвоєнні роки збирали з кожного гектара до 25 цнт зернових і 280-300 цнт цукрових буряків, а окремі ланки - по 400- 450 цнт. Розвивалося тваринництво. Поголів'я великої рогатої худоби досягло 300 голів; було збудовано корівники й свинарники.
Добре працював цукрозавод,колектив якого систематично виконував й перевиконував виробничі плани. Після введення в дію нового устаткування, збільшення енергоозброєності продуктивність заводу весь час зростала. В останній передвоєнний сезон цукроваріння переробка цукрових буряків за добу становила 9841 цнт проти 7928 цнт у 1913/14 році.
Зростало й забудовувалося село, що налічувало в 1939 році 1876 жителів; поліпшувався його благоустрій. Великий крок уперед зробила охорона здоров'я. В 1937 році для лікарні побудовано нове світле приміщення, в якому, крім стаціоару, розташувалася амбулаторія. В лікарні працювало 10 медпрацівників.
Високого рівня досягли освіта й культура. 1935 року школу перетворено на десятирічну. В передвоєнний час середню освіту здобуло 120 юнаків і дівчат.
Велику культосвітню роботу проводили два клуби - заводський та сільський, де працювали гуртки художньої самодіяльності, зокрема хорові та драматичний. На сцені заводського клубу, ще будучи ученицею, почала виступати Л. М. Лісна, згодом заслужена артистка УРСР. З 1927 року в Григорівці вже працював перший у районі радіовузол, почали демонструватися кінофільми.
Добре була поставлена оборонно-масова та спортивна робота. Силами сільських і заводських комсомольців споруджено стадіон та спортивний майданчик. Спортсмени Григорівки систематично брали участь у районних і обласних змаганнях.
Після віроломного нападу фашистської Німеччини на СРСР на цукровому заводі відбувся багатолюдний мітинг робітників, колгоспників і службовців, учасники якого дали слово мужньо захищати Батьківщину. В липні 1941 року фронт наблизився до Григорівки. Протягом багатьох днів з'єднання 26-ї армії героїчно стримували безперервні атаки гітлерівців. У зв'язку з загрозою окупації села було вжито заходів щодо евакуації матеріальних цінностей, громадської худоби.
31 липня 1941 року гітлерівці захопили Григорівку. Жорстокий окупаційний режим, запроваджений загарбниками, терор і насильство не злякали радянських людей. Патріоти, насамперед комуністи й комсомольці, які залишилися на окупованій території, розгорнули боротьбу проти ворога. В грудні 1941 року виникли перші невеликі підпільні групи, очолювані комуністами Н. П. Сподаренком, Т. Б. Богдановим, А. Н. Киселем, P. І. Літинським та О. Т. Яценком. До них входили комсомольці Ф. П. Нечай, К. С. Голубович, П. І. Лисак, М. С. Качаєнко та інші. У квітні 1942 року більшість підпільників влилася в партизанський загін В. І. Варакова. Підпільну роботу продовжували патріоти, що залишилися в селі. Вони розповсюджували написані від руки листівки, розповідали населенню про становище на фронтах. У середині 1942 року з допомогою зрадника гестапівці натраили на слід підпільників. Були схоплені й розстріляні Т. Б. Богданов, К. С. Голубович, А. Н. Кисіль, Ф. П. Нечай, Ф. О. Пустовий, Терещенко, Г. С. Штанько, Г. Ф. Штепа, Г. Д. Яценко, О. Т, Яценко та інші. До рук ворога потрапили також дві дівчини - партизанські розвідниці, прізвища яких ще не встановлено. Незважаючи на звірячі катування розвідниці мовчали. Фашисти розстріляли їх на очах зігнаних до місця страти жителів Григорівки, й Гусачівки. Діяльність мужніх патріотів Григорівки високо оцінила Батьківщина. Велику групу підпільників удостоєно урядових нагород.
Мужньо захищали григорівці Радянську Батьківщину і на фронтах Вітчизняної війни. Понад 300 чоловік билися з ворогом, багато з них загинули смертю хоробрих. За мужність і відвагу, виявлені в боротьбі проти гітлерівців, близько 100 воїнів нагороджено орденами й медалями. Кавалером п'яти орденів став майор Б. Борисюк. Кілька бойових нагород одержав майор Ф. Г. Дзюба, якого після війни за героїчний труд удостоєно високого звання Героя Соціалістичної Праці. Десять бойових відзнак за ратні подвиги прикрасили груди старшини М. С. Очеретяного. За форсування Дністра й Прута високе звання Героя Радянського Союзу присвоєно уродженцеві Григорівки розвідникові С. Ф. Борисюку. Нині він живе й працює у Волгограді. За бойові подвиги, виняткову хоробрість у боях уродженцеві Матяшівки В. П. Коношу посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. В районі Солошиного на Полтавщині він 28 вересня 1943 року один з перших форсував Дніпро.
Щасливим і радісним для григорівців став день 8 листопада 1943 року, коли


Григорівка