Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Васильків

Сторінка 7 з 9
який перебував тоді в Кагарлику. Радянські патріоти організували групу, що мала стати ядром майбутнього партизанського загону. В ніч на 12 травня 1943 року 33 чоловіка на чолі з командиром І. Д. Дубиніним вийшли у Дзвінківський ліс. Згодом партизанські загони Васильківського, Бишівського і Фастівського районів об'єдналися, утворивши 4-й партизанський батальйон Київського з'єднання.

Члени штабу батальйону І. Д. Дубинін, Д. Ф. Сумароков, А. С. Грисюк створили широку розвідувальну мережу. Партизанські розвідники діяли в поліції, сільських управах, гебітскомісаріаті. Це допомагало народним месникам зривати намічені окупантами операції, дізнаватися про завдання, що їх одержували фашистські агенти. У вересні 1943 року, коли карателі напали на партизанський табір біля с. Кощіївки, 4-й партизанський батальйон завдав великих втрат ворогові, а потім відбив наступ карателів у Мотовилівському лісі. В цьому бою загинув командир батальйону І. Д. Дубинін. Командування прийняв А. С. Грисюк, який за мужність і відвагу, виявлені під час війни з білофінами, був удостоєний звання Героя Радянського Союзу.
Партизанський батальйон підтримував тісний зв'язок з Васильківським підпіллям. Радянські патріоти збирали зброю, боєприпаси, випікали хліб для партизанів, розповсюджували листівки та повідомлення Радянського інформбюро, були зв'язковими. Лікар Васильківської поліклініки М. А. Ганжулевич подавала медичну допомогу пораненим червоноармійцям, які попали в оточення, видавала фіктивні довідки радянським громадянам, щоб звільнити їх від каторжних робіт у Німеччині, діставала медикаменти для партизанів. З травня до листопада 1943 року М. А. Ганжулевич була лікарем партизанського загону Київського з'єднання.
6 листопада 1943 року війська 7-го гвардійського Київського танкового корпусу під командуванням генерал-майора танкових військ К. Ф. Сулейкова визволили Васильків. Підрозділи корпусу захопили у місті склади пального, продовольства й різного військового спорядження, 10 літаків, 103 автомашини, 8 важких гармат, 12 тракторів, 260 підвід і 50 полонених. Було знищено 15 літаків, 15 ангарів, 14 танків, 220 автомашин, 7 транспортерів, 1350 солдатів та офіцерів ворога. Особливо відзначились у бою за Васильків танкісти гвардії лейтенанти
B. І. Чугунов, І. Т. Комаров, сержанти О. М. Устюгов, І. А. Горюнов. У супроводі невеликої групи мотопіхоти 4 танкові екіпажі захопили аеродром, знищили колону фашистів з 150 автомашин і 200 підвід. Наказом Верховного Головнокомандуючого за визволення Василькова 23-й окремій гвардійській мотострілецькій бригаді, 54-й, 55-й та 56-й окремим гвардійським танковим бригадам було присвоєно найменування «Васильківських». Ці бригади пройшли славний бойовий шлях. Командиру 23-ї окремої гвардійської мотострілецької бригади О. О. Головачеву у вересні 1944 року за мужність і відвагу під час форсування Вісли присвоєно звання Героя Радянського Союзу, а в березні 1945 року за форсування Одеру його вдруге удостоєно цього високого звання (посмертно). За мужність і військову майстерність присвоєно вдруге звання Героя Радянського Союзу командирові батальйону гвардії майору
C. В. Хохрякову (загинув 17 квітня 1945 року). Обидва герої поховані у Василькові. У травні 1966 року вони навічно занесені в Книгу почесних громадян Василькова. У центрі Василькова поховані також учасники боїв за місто -молодший лейтенант комуніст С. М. Виноградов і повітряний стрілець комсомолка Л. А. Кондратенко.
У визволенні Васильківського району брала участь 1-а Чехословацька бригада на чолі з Людвіком Свободою (нині президент ЧССР). На будинку № 4 по вул. Шевченка, де в листопаді-грудні 1943 року містився штаб бригади, встановлено меморіальну дошку.
Німецько-фашистські загарбники завдали великої шкоди місту. Вони спалили торговельний квартал, універмаг, 77 житлових будинків, приміщення середньої школи, кінотеатр, робітничий клуб, бібліотеку, розібрали на паливо будинки двох семирічних та агрономічної шкіл.
Незважаючи на жорстокі бої, які тривали в районі Василькова до кінця
1943 року, трудящі одразу почали відбудову промислових підприємств і культурно-освітніх закладів. Керували відбудовою райком КП(б)У і районна Рада депутатів трудящих. Велику роль у налагодженні життя міста відіграли комуністи. У травні 1944 року була створена первинна партійна організація на 4-му шкірзаводі, наприкінці липня - на «Транспортері». Протягом 1944 року на промислових підприємствах і в установах створено 17 первинних парторганізацій. Через три роки їх стало вдвічі більше. Зросла й кількість комуністів. З 1945 до 1948 року число комуністів на 4-му шкірзаводі збільшилося з 19 до 57, на «Транспортері»-з 4 до 18, на Державному млині № 10 - зі до 1. Парторганізації мобілізували свої колективи на вирішення питань господарського і культурного будівництва. Всі комуністи мали партійні доручення, відповідали за найрізноманітніші ділянки виробництва і громадського життя колективів. Підвищення авангардної ролі комуністів


Васильків