Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Васильків

Сторінка 5 з 9
радянських працівників. Враховуючи помилки попередніх ревкомів, які приділяли охороні міста й боротьбі з бандитизмом недостатню увагу, у Василькові була створена робітничо-селянська міліція.
На початку травня 1921 року в Білоцерківському повіті почалися вибори до місцевих Рад робітничих,
селянських і червоноармійських депутатів. 12 червня у Василькові був обраний виконавчий комітет у складі 7 чоловік: І. Д. Крашевського, В. Примаченка, Д. П. Кириленка, І. Г. Виноградова, І. Г. Коломийця, П. В. Ручкіна та О. Петренка. Ревком всі свої повноваження передав виконавчому комітету. 13 липня 1921 року Васильків віднесено до категорії селищ міського типу; навесні 1923 року, у зв'язку з проведенням адміністративно-територіальної реформи на Україні, він став районним центром.
Після закінчення громадянської війни трудящі Василькова активно включилися у відбудову народного господарства, зруйнованого війною та інтервенцією. Швидко почав оживати колишній шкірзавод Вайсберга (пізніше - 4-й шкірзавод). На початку квітня 1920 року тут було створено партійний осередок, а в серпні 1922 року - комсомольський. Рік у рік зростало виробництво. Якщо в 1920 році завод дав країні 8 тис. пудів шкіри, то в 1923 - 100 тис. пудів. Повільніше відбудовувалися кооперативна артіль «Шкіряник» та інші 4 дрібні кустарні підприємства. Щоб забезпечити безперебійну роботу шкіряної промисловості Василькова, в місті було побудовано завод дубильних екстрактів. Недостатня кількість механізмів, нестача продовольства у неврожайний 1921 рік не зупинили будівництва. В січні 1922 року завод дав першу продукцію. З нагоди цієї події колектив підприємства надіслав В. І. Леніну вітальну телеграму. Крім шкірзаводів, у Василькові на той час діяли 2 водяні й 5 парових млинів, парова і кінна крупорушки, миловарний, пивоварний та крохмальний заводи.
Значна частина населення працювала на державному шкірзаводі та на інших підприємствах, 200 чоловік займалися кустарним промислом. Для боротьби з безробіттям (на 7 тис. населення припадало близько тисячі безробітних) у травні 1925 року був створений спеціальний комітет, який відкрив майстерні залізних виробів, пошиття одягу, взуття, залучав безробітних до ремонту шляхів тощо.
Вживалися заходи для налагодження медичного обслуговування населення. На початку 20-х років у Василькові діяла лікарня, де працювали 2 лікарі і 2 фельдшери.
Не менш складним завданням, яке постало перед Васильківським парткомом та виконкомом, була організація народної освіти й культурно-масової роботи. Нестача шкільних приміщень, підручників, палива щороку ставили школу в скрутне становище. Крім того, багато дітей не мали взуття й одягу. В 1922/23 навчальному році в школах селища навчалося 559 учнів, тобто трохи більше третини дітей шкільного віку. Значна робота проводилася для ліквідації неписьменності. Товариство «Геть неписьменність!», створене 1923 року, організувало спеціальні гуртки і школи, де вчителі та культармійці навчали трудящих грамоти. Культурно-масова робота проводилась у клубах ім. Шевченка та ім. Леккерта, в яких діяли гуртки художньої самодіяльності, демонструвалися кінофільми, працювали бібліотеки. З ініціативи партосередку 4-го шкірзаводу відкрився клуб шкіряників.
Характерною особливістю економічного життя Василькова в наступні роки був широкий розвиток кооперації. В 1927 році тут діяли 4 шкіряні артілі, які того ж року об'єдналися в артіль ім. Першого травня, і кілька товариств: споживче, кооперативно-орендно-позичкове, сільськогосподарське кредитне та ін. В 1929 році на базі кооперативних об'єднань створено завод «Транспортер», що випускав дрібний сільськогосподарський інвентар.
Дедалі більшу роль у житті Василькова відігравали партійні та профспілкові організації, які зросли кількісно і якісно. Якщо в 1929 році партійна організація селища налічувала 170 членів і кандидатів у члени партії, то в 1932 році - 360, з них робітників - 23. Активним помічником її була молодь. У 1932 році у Василькові діяло 14 комсомольських осередків, які об'єднували 417 чоловік. Профспілкові організації всю роботу перенесли в цехи та групи. Замість 13 профспілкових об'єднань виникло 28 цехових і 19 загальнозаводських комітетів.
Партійні, радянські й громадські організації Василькова у вересні 1930 року одержали могутнє знаряддя мобілізації мас на соціалістичне будівництво - газету «За більшовицькі темпи».
Значні зміни сталися в економіці міста в роки довоєнних п'ятирічок. Були реконструйовані цехи 4-го шкірзаводу. В 1938 році на місці темного, низького приміщення, де завжди стояв сморід від зольних батарей, виріс новий, просторий зольний цех. При ньому збудували лазню, відкрили червоний куток. За дострокове виконання плану в 1937 році завод нагородили перехідним Червоним прапором Наркомату легкої промисловості УРСР. Першість серед підприємств шкіряної промисловості республіки він утримував і в наступному році. Систематично перевиконував виробничі


Васильків