Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Васильків

Сторінка 6 з 9
завдання завод «Транспортер». У 1937 році він на два місяці раніше виконав річний план і випустив додатково продукції на 1,5 млн. крб.2 Стали до ладу й нові підприємства місцевої промисловості - у 1939 році організовано райпромкомбінат, у 1940 році - райхарчокомбінат. Згідно з постановою ВУЦВК і РНК УРСР від 5 березня 1934 року Васильків віднесено до категорії міст.

Широкого розмаху на підприємствах набув стахановський рух, який очолили партійні організації. Ініціатором стахановського руху на 4-му шкірзаводі виступив комуніст Г. А. Прохватило. Дванадцятирічним хлопчиком прийшов він у 1911 році на завод і разом з такими, як сам, працював по 13-14 годин на день, за що одержував за зміну 10 коп.3 Лише після Жовтневої революції став він кваліфікованим робітником, а в 1936 році - майстром цеху. На заводі «Транспортер» почин О. Г. Стаханова підхопили М. Липський, Г. Березанський, В. Хлюпа, К. Калашник. Вони виконували норми на 150-200 проц. У листопаді 1936 року на 4-му шкірзаводі по- стахановському працювали вже 187 чоловік, на «Транспортері» - 70 чоловік. На Підприємствах виростала радянська технічна інтелігенція. У 1938 році на 4-му шкірзаводі працювало 53 інженери. Творчі пошуки спеціалістів, їхні раціоналізаторські пропозиції сприяли вдосконаленню технології виробництва, поліпшенню умов праці, підвищенню її продуктивності. Так, інженер А. П. Браверман сконструював систему для механічної подачі вапняного молока в зольний цех, що давало щорічно 60 тис. крб. економії; токар заводу «Транспортер» К. А. Калашник удосконалив 7 верстатів, внаслідок чого завод економив щороку ЗО тис. карбованців.
За роки перших п'ятирічок трудящі Василькова багато зробили для впорядкування міста. Було розбито сквери, збудовано новий міст через річку Стугну, забруковано вулицю Юних комунарів, обсаджено деревами та обгороджено садиби. Тільки в 1939 році на благоустрій асигновано 575 тис. крб. У 1940 році розпочалася генеральна реконструкція міста. Було побудовано приміщення середньої школи та фельдшерського технікуму. Передбачалося будівництво Центрального будинку культури, театру з залом на 700 глядачів, нових шкіл, санаторію, парку культури й відпочинку. В 1941 році у Василькові працювали 4 продовольчі та 3 промтоварні магазини, універмаг, ресторан і кілька їдалень.
Значно поліпшилося медичне обслуговування населення. В лікарні на 120 ліжок, пологовому будинку на 10 ліжок, двох поліклініках, чотирьох медамбулаторіях і протитуберкульозному диспансері працювали 60 лікарів і 106 фельдшерів. У лікарні були обладнані лікувальні кабінети. В місті діяли 5 дитячих ясел на 245 місць.
Успішно розгорталася боротьба за широкий розвиток народної освіти й культури трудящих. У 1930/31 навчальному році вже всі діти шкільного віку були охоплені навчанням, а в 1939/40 - у Василькові діяли 4 середні, 4 семирічні і 2 початкові школи. 1930 року відкрито агрономічний технікум (з 1934 року-міжрайонна агрошкола), а 1932 року - фельдшерський технікум. Щороку вони випускали по 70-90 спеціалістів. Працювало 2 бібліотеки, 2 кінотеатри, 2 клуби і колгоспний театр, який у 1939 році на обласному огляді зайняв друге місце.
Мирне, творче життя радянських людей перервала війна. 31 липня 1941 року німецько-фашистські загарбники вдерлися до міста і почали встановлювати т, зв. «новий порядок». Вони намагалися насамперед знищити партійний, радянський і комсомольський актив. Масові розстріли стали звичайним явищем. У вересні 1941 року гітлерівці зібрали на Лікарську вулицю 105 жителів і почали заганяти їх на машини для відправки до місця страти. Люди зрозуміли їхній намір і вчинили опір. Але всі вони були розстріляні. Масовими розправами відзначили фашисти річницю свого перебування у Василькові. Тільки в липні 1942 року на Покровському кладовищі, в Ковалівських ярах, в урочищі Круглику вони стратили 106 чоловік. На залізничній станції Васильків-І фашисти розстріляли 150 полонених черво-ноармійців. Багато радянських солдатів та офіцерів загинуло на пересильному пункті для військовополонених, який окупанти створили на території млина «Заготзерно». За час окупації фашисти знищили у Василькові близько тисячі радянських громадян, не рахуючи військовополонених, вивезли з району до Німеччини на каторжні роботи 4600 юнаків і дівчат.
Трудящі Василькова, незважаючи на репресії, не скорилися ворогові, не виконували розпоряджень окупаційних властей. Уже в листопаді 1941 року міська управа повідомляла про випадки саботажу та спроби знищити господарські об'єкти, за що 5 чоловік було страчено. Влітку 1942 року серед військовополонених, які працювали на млині, виникла підпільна група. До її складу входили Д. Ф. Сумароков, К. Т. Єременко, І. Д. Дубинін та ін. Вони залучили в організацію місцевих жителів. Через деякий час активними підпільниками стали Г. П. Шевченко, М. І. Статін, М. С. Козаков, Г. С. Пономарьов. Навесні 1943 року підпільна організація налічувала понад 60 чоловік. Її керівникам вдалося встановити зв'язок з підпільним обкомом,


Васильків