Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Васильків

Сторінка 2 з 9
солодовня, кузня, цегельня, кілька шинків. У місті існували 4 ремісничі цехи: шевський, кравецький, ткацький, теслярський.
За даними опису, у Василькові 46,4 проц. усіх господарств займалися хліборобством. Вони платили
податки, відбували панщину 3-5 днів на тиждень (залежно від земельного наділу) та виконували інші повинності - лагодили греблі, будували укріплення тощо. У 1755 році лавра замінила панщину на чинш. Селяни мали давати монастирю гроші, хліб, сіно, дрова та інше. Чинш був ще важчим тягарем, і на вимогу громади в 1761 році було відновлено панщину. Жителі міста скаржилися, що працюють, як на каторзі. До того ж, управитель жорстоко карав непокірних, а на їх протести зухвало заявляв, що він «ними ще висушить багна і переверне гори». 1786 року в результаті секуляризації монастирських земель володіння Печерської лаври перейшли в казну.
Після возз'єднання Правобережної України з Росією Васильків утратив значення прикордонного містечка і, хоч 1797 року став центром повіту і одержав герб, значної ролі в економічному житті уже не відігравав. Усі вулиці й площі міста в той час були не забруковані, кам'яних будинків, крім адміністративних, не було, переважали невеличкі дерев'яні будівлі. Виділялася своєю архітектурою лише кам'яна церква св. Феодосія, споруджена в 1758 році2, ймовірно, кріпаком Києво-Печерської лаври, «каменных дел мастером» С. Ковніром. Церква збереглася до наших днів. У 1792 році збудовано ще одну кам'яну церкву- Миколаївську.
Перший навчальний заклад у місті - парафіяльну школу - відкрили в 1833 році, в 1837 році - школу для дітей прилеглих сіл. Але вони не могли охопити всіх дітей шкільного віку, тому в 1847 році на одного письменного жителя міста припадало 33 неписьменні.
Важливою подією в житті Василькова першої чверті XIX століття було повстання Чернігівського полку. Після організації Південного товариства у березні 1821 року, крім головної, Тульчинської управи, було створено Кам'янську і Васильківську управи. Останню очолили С. І. Муравйов-Апостол та М. П. Бестужев-Рюмін. Члени Васильківської управи збиралися в будинку по вулиці Київській (тепер вул. Декабристів), де жив С. І. Муравйов-Апостол.
Про поразку повстання в Петербурзі керівники Південного товариства дізналися майже через два тижні. 29 грудня 1825 року (10 січня 1826 р.) в с. Трилісах, де була розквартирована 5-а мушкетерська рота Чернігівського полку, почалося повстання, яке підтримали роти, розташовані у Василькові. Захопивши Васильків, повсталий полк пройшов через села Велику Мотовилівку та Пологи, але 3 (15) січня 1826 року був розгромлений біля села Ковалівки вірними царю військами. 9 повстанців загинули, близько 50 - поранено. Тяжко пораненого С. І. Муравйова-Апостола, М. П. Бестужева-Рюміна та інших учасників заарештували. Царський уряд жорстоко розправився з повсталими. С. І. Муравйов-Апостол і М. П. Бестужев-Рюмін були повішені, решту офіцерів заслали на каторгу на різні строки або розжалували і відправили в діючу армію на Кавказ.
У середині XIX ст.. Васильків став досить великим на той час містечком. У 1858 році тут налічувалось 11 401 чоловік населення, яке займалося переважно хліборобством, чумацьким промислом, дрібною торгівлею. У Василькові було 5 невеличких тютюнових фабрик, миловарня, пивоварний і 2 цегельні заводи, а також завод сальних свічок. Щотижня відбувалися торги і 4 рази на рік ярмарки.
Особливо пожвавився розвиток Василькова у пореформений період. В його
економіці значне місце посіла обробка шкір. У 1885 році тут працювали 4 шкіряні та цегельний заводи, миловарня. Частина населення займалася хліборобством, ремеслами та промислами. У 1881 році в місті було 118 шевців, 113 кравців,. 40 гончарів. Широкого розвитку набуло вишивання очіпків. У Василькові проживало 3068 селян. Малоземельні, які не мали змоги прогодуватися із своїх наділів, ходили на заробітки до Києва, в Донбас, у поміщицькі економії південних губерній. Тільки в 1895 році Васильківська управа видала 550 паспортів. Характерною рисою економіки Василькова кінця XIX ст. була наявність великої кількості дрібних торговців. У 1897 році в місті налічувалося 13 крамниць і 15 рундуків, 48 шинків і 7 трактирів.
З розвитком промисловості, ремесла і торгівлі зростало населення Василькова, яке на 1900 рік досягло 18 580 чоловік. Площа міста становила 9 кв. верст. Забудовувалося воно без будь-якого плану. З 2085 будинків лише ЗО було цегляних. Надзвичайно непривабливий вигляд мала Кодня - його західна частина, де жила біднота. Міські власті мало дбали про медичне обслуговування населення. У медамбулаторії та невеличкій лікарні на 20 ліжок, яка містилася в дерев'яному бараці, працювало 4 лікарі і 5 фельдшерів. На низькому рівні була й народна освіта. З навчальних закладів тут діяли міське двокласне училище, 5 чоловічих і одна жіноча школи грамоти3, які, звичайно, не могли охопити навчанням усіх дітей шкільного віку.


Васильків