Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Васильків

Сторінка 3 з 9
Тяжкі умови життя, жорстока експлуатація і політичне безправ'я штовхали трудящих на боротьбу за поліпшення свого становища. 25 грудня 1905 року під впливом революційних виступів у країні робітники шкірзаводу Вайсберга оголосили страйк. Вони вимагали підвищити заробітну плату, не звільняти з роботи без згоди всіх робітників, поліпшити ставлення до них адміністрації. Вимоги робітників були задоволені.
Через деякий час застрайкували 32 робітники ювелірних майстерень, які вимагали підвищення заробітної плати, встановлення 9-годинного робочого дня, надання щорічних двотижневих відпусток. У роки реакції царський уряд жорстоко переслідував тих, хто брав участь у революційній боротьбі. У квітні 1909 року у Васильківській тюрмі, розрахованій на 90 чоловік, перебувало понад 250 політичних в'язнів. 1914 року в місті утворилася більшовицька група, але через деякий час її організаторів заарештували.
На початку березня 1917 року в Василькові стало відомо про повалення самодержавства. До міста повернувся один з організаторів першої більшовицької групи Я. Б. Рудой і очолив новостворену групу, яка керувала революційною боротьбою трудящих. До її складу ввійшли А. Самійленко, Б. Будницька, С. Рахман та ін.5 Незважаючи на те, що група не налічувала й 10 чоловік, вона брала активну участь у проведенні виборів до Рад на початку березня 1917 року. У Василькові були обрані три Ради - Ради робітничих, солдатських депутатів, а також Рада гарнізону. У створенні Васильківських Рад велику допомогу подала Київська Рада робітничих депутатів.
Більшовицька група розгорнула активну боротьбу за маси. З її ініціативи 17 березня трудящі вийшли на демонстрацію з вимогами негайного укладення миру, запровадження 8-годинного робочого дня, конфіскації поміщицьких земель. У сей день відбулася також демонстрація солдатів військових частин, розташованих у місті. 25 березня 1917 року більшовики організували мітинг з метою залучення широких мас трудящих до активної боротьби за свої інтереси. Після мітингу робітники провели збір коштів у фонд більшовицької газети «Голос социал-демократа». Під впливом революційного руху робітників і солдатів дедалі більше загострювалася боротьба селян за землю. 14 травня 1917 року у Василькові відбувся повітовий селянський з'їзд, який прийняв рішення про негайний розподіл поміщицьких земель. Піднесення революційного руху викликало занепокоєння губернського комісара Тимчасового уряду. В жовтні 1917 року він звернувся з проханням до штабу Київського військового округу про посилення військових частин у Василькові.
Після перемоги Жовтневого збройного повстання в Петрограді, у Василькові розгорнулась боротьба за владу Рад. Намагаючись зберегти буржуазний суспільний лад, Центральна рада, спираючись на загони вільного козацтва, встановила у місті режим жорстокого терору, розігнала Ради. У середині січня 1918 року частини 2-го гвардійського корпусу, що підтримували Радянську владу, рухаючись на Київ, визволили Васильків. Під керівництвом більшовиків у місті були створені органи Радянської влади. Відповідальні ділянки роботи очолили комісари-більшовики, зокрема керівник партійної організації Я. Б. Рудой став громадським комісаром. Разом з робітниками комісари запровадили 8-годинний робочий день, прийняли постанову про охорону праці тощо.
Наприкінці Лютого 1918 року Васильків окупували австро-німецькі загарбники. Боротьбу проти окупантів та їх ставленика Скоропадського очолили більшовики. У складних умовах підпілля вони згуртували сили партійної організації, яка в серпні 1918 року налічувала 22 чоловіка. 9 жовтня відбулася нарада представників організацій КП(б)У Васильківського і Сквирського повітів. На ній було вирішено створити сільські, волосні та повітові ревкоми і активно виступити на допомогу Червоній Армії. У Васильківському повіті були сформовані загони Червоної гвардії, які вели боротьбу з окупантами.
Після краху німецької окупації в листопаді 1918 року Васильків захопили війська Директорії. У місті пройшла нова хвиля арештів. Але, незважаючи на жорстокий терор, боротьба за владу Рад не припинялася. Робітники шкірзаводу Вайсберга комуністи Нефедьєв, Федоров та інші створили бойові десятки. Ще до приходу регулярних червоних частин трудящі Василькова разом з робітничим загоном, що прибув з цукрового заводу с. Григорівки (нині Обухівського району) у кількості 1ЗО чоловік, розгромили січовиків. 6 лютого 1919 року влада в місті перейшла до військово-революційного комітету. Проте наступного дня після артилерійського обстрілу січовики, які відступали з Києва, знову захопили Васильків. Три дні тривав у місті погром. Було вбито 103 чоловіка. Петлюрівці оголосили заложниками все чоловіче населення і погрожували стратити 100 чоловік за кожного вбитого січовика. Вони пограбували підприємства, магазини, квартири. Життя міста завмерло, населення з надією і нетерпінням чекало приходу Червоної Армії.
Українські радянські війська 19 лютого 1919 року визволили Васильків. Одразу ж у місті відновили діяльність партійна організація та ревком з


Васильків