Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Значні, сучасні за формами та обладнанням споруди виросли в багатьох районах. Зокрема, на Печерській площі споруджено Будинок проектних організацій, на площі Перемоги найбільший у республіці універмаг. Створено новий тип будинків шкіл, поліклінік, торговельних установ.
Серед нових будівель слід назвати чудовий подарунок Радянської влади дітям Палац піонерів, зведений на місці Микільського монастиря поруч з парком Слави, недалеко від старовинного ансамблю Києво-Печерської лаври.
Автори проекту Палацу піонерів архітектори А. Мілецький, Е. Більський, інженери А. Печонов і Л. Лінович, художники А. Рибачук та Ю. Мельничук використали всі новітні матеріали і засоби художньої виразності, щоб створити красиву зручну споруду.
Композиція палацу спрямована на повне єднання з мальовничим парковим оточенням. Великі бетонні плити перед головним фасадом, водний басейн з фантастичним мозаїчним дном та піднесений вгору флагшток у вигляді обеліску роблять площу перед палацом урочистою. Архітектура палацу базується на контрастах великих площин з грубою фактурою дрібного природного каменю та прозорого скла. В палаці можуть перебувати одночасно 2500 дітей. Тут є актовий зал, кімнати для роботи гуртків, студій, обсерваторія тощо.
У післявоєнні роки в Києві збудовано кілька стадіонів, а найбільші стадіони довоєнного періоду Республіканський та «Динамо» грунтовно реконструйовано і розширено.
В 1958-1960 pp. за проектом архітекторів М. Г. Гречини, О. І. Заварова та інженера В. I. Реняха збудовано Палац спорту світлу чотириповерхову споруду з скла і алюмінію. Тут одночасно можуть тренуватися представники різних видів спорту, не заважаючи один одному. У палаці проводяться змагання хокеїстів і фігуристів, виступають артистичні групи «Балет на льоду». Головна арена оточена з чотирьох боків високими трибунами, які вміщують 12 тис. глядачів. Палац має свій мікроклімат, що робить його приємним місцем відпочинку в будь-яку пору року.
В умовах забудови районів стандартними будівлями архітектори Києва надають кожному житловому масиву своєрідних рис. Так, масив Нивок пересікає широкий проспект Щербакова, а масив на Русанівській затоці відокремлений прекрасною набережною. Всі масиви озеленені.
Істотним недоліком у забудові житлових масивів є обмежена 5-поверхова висота споруд. З 1965 року почали споруджувати 9-поверхові будинки баштового типу, що внесло в силует міста певну різноманітність. Надалі передбачається спорудження 14-16-поверхових житлових будинків.
Перший післявоєнний генеральний план забудови Києва успішно виконано. В 1966-1967 pp. інститут «Київпроект» за участю Науково-дослідного інституту містобудівництва та інших проектних організацій склав новий генеральний план розвитку міста. Рада Міністрів УРСР затвердила його в листопаді 1967 року. Розробкою генерального плану керувала авторська бригада у складі головного архітектора міста Б. І. Приймака, архітекторів Г. М. Слуцького, В. М. Гречини, Н. Г. Мусатової, І. П. Бронштейна, I. Л. Казимірова, А. Б. Григорянц, Я. Б. Левітана.
Новий генеральний план передбачає дальший розвиток Києва столиці Радянської України, одного з великих індустріальних, науково-технічних і культурних центрів нашої країни. Передбачається дальше зростання населення міста, але більш повільними темпами, ніж досі. В 1968 році воно перевищило 1400 тис. чоловік, а в 1980 році досягне 1800 тис. чоловік. Житловий фонд міста за цей період зросте з 12 млн. кв. метрів до 21,6 млн. кв. метрів.
Територіальний розвиток Києва запроектовано як на правому, так і на лівому березі Дніпра з засвоєнням під забудову заплави ріки, де методом гідронамиву утворюють великі масиви з підняттям території забудови вище рівня весняної повені. Дніпро стане головною архітектурно-композиційною віссю міста.
Центральний район Києва намічається забуду
вати багатоповерховими будинками адміністративно-господарських установ, наукових та інших закладів.
Розвиватиметься мережа столичного метрополітену за схемою трьох діаметрів, що будуть перетинатися в центрі міста. Територію Києва переріжуть магістралі швидкісного міського транспорту.
Багато уваги в генеральному плані приділяється озелененню міста, утворенню здорових умов побуту, праці та відпочинку киян. Промислові підприємства, що порушують санітарний режим жилих районів, будуть поступово виведені на інші
Київ у період боротьби за створення матеріально-технічної бази комунізму (1959— 1968 pp.)
Сторінка 56 з 58
інженернобудівельного інституту. Його громадське і функціональне призначення підкреслюється крупними членуваннями обсягів, виділенням центральної частини та великими вікнами, що дають багато світла в аудиторії, кабінети та лабораторії. Автори проекту архітектори Л. Б. Каток, В. І. Гопкало, М. Р. Ліберберг, А. А. Дубінська, І. Б. Фокічева та інженер Л. Є. Лінович створили один з кращих у місті сучасних будинків вищого навчального закладу.Значні, сучасні за формами та обладнанням споруди виросли в багатьох районах. Зокрема, на Печерській площі споруджено Будинок проектних організацій, на площі Перемоги найбільший у республіці універмаг. Створено новий тип будинків шкіл, поліклінік, торговельних установ.
Автори проекту Палацу піонерів архітектори А. Мілецький, Е. Більський, інженери А. Печонов і Л. Лінович, художники А. Рибачук та Ю. Мельничук використали всі новітні матеріали і засоби художньої виразності, щоб створити красиву зручну споруду.
Композиція палацу спрямована на повне єднання з мальовничим парковим оточенням. Великі бетонні плити перед головним фасадом, водний басейн з фантастичним мозаїчним дном та піднесений вгору флагшток у вигляді обеліску роблять площу перед палацом урочистою. Архітектура палацу базується на контрастах великих площин з грубою фактурою дрібного природного каменю та прозорого скла. В палаці можуть перебувати одночасно 2500 дітей. Тут є актовий зал, кімнати для роботи гуртків, студій, обсерваторія тощо.
У післявоєнні роки в Києві збудовано кілька стадіонів, а найбільші стадіони довоєнного періоду Республіканський та «Динамо» грунтовно реконструйовано і розширено.
В 1958-1960 pp. за проектом архітекторів М. Г. Гречини, О. І. Заварова та інженера В. I. Реняха збудовано Палац спорту світлу чотириповерхову споруду з скла і алюмінію. Тут одночасно можуть тренуватися представники різних видів спорту, не заважаючи один одному. У палаці проводяться змагання хокеїстів і фігуристів, виступають артистичні групи «Балет на льоду». Головна арена оточена з чотирьох боків високими трибунами, які вміщують 12 тис. глядачів. Палац має свій мікроклімат, що робить його приємним місцем відпочинку в будь-яку пору року.
В умовах забудови районів стандартними будівлями архітектори Києва надають кожному житловому масиву своєрідних рис. Так, масив Нивок пересікає широкий проспект Щербакова, а масив на Русанівській затоці відокремлений прекрасною набережною. Всі масиви озеленені.
Істотним недоліком у забудові житлових масивів є обмежена 5-поверхова висота споруд. З 1965 року почали споруджувати 9-поверхові будинки баштового типу, що внесло в силует міста певну різноманітність. Надалі передбачається спорудження 14-16-поверхових житлових будинків.
Перший післявоєнний генеральний план забудови Києва успішно виконано. В 1966-1967 pp. інститут «Київпроект» за участю Науково-дослідного інституту містобудівництва та інших проектних організацій склав новий генеральний план розвитку міста. Рада Міністрів УРСР затвердила його в листопаді 1967 року. Розробкою генерального плану керувала авторська бригада у складі головного архітектора міста Б. І. Приймака, архітекторів Г. М. Слуцького, В. М. Гречини, Н. Г. Мусатової, І. П. Бронштейна, I. Л. Казимірова, А. Б. Григорянц, Я. Б. Левітана.
Новий генеральний план передбачає дальший розвиток Києва столиці Радянської України, одного з великих індустріальних, науково-технічних і культурних центрів нашої країни. Передбачається дальше зростання населення міста, але більш повільними темпами, ніж досі. В 1968 році воно перевищило 1400 тис. чоловік, а в 1980 році досягне 1800 тис. чоловік. Житловий фонд міста за цей період зросте з 12 млн. кв. метрів до 21,6 млн. кв. метрів.
Територіальний розвиток Києва запроектовано як на правому, так і на лівому березі Дніпра з засвоєнням під забудову заплави ріки, де методом гідронамиву утворюють великі масиви з підняттям території забудови вище рівня весняної повені. Дніпро стане головною архітектурно-композиційною віссю міста.
Центральний район Києва намічається забуду
вати багатоповерховими будинками адміністративно-господарських установ, наукових та інших закладів.
Розвиватиметься мережа столичного метрополітену за схемою трьох діаметрів, що будуть перетинатися в центрі міста. Територію Києва переріжуть магістралі швидкісного міського транспорту.
Багато уваги в генеральному плані приділяється озелененню міста, утворенню здорових умов побуту, праці та відпочинку киян. Промислові підприємства, що порушують санітарний режим жилих районів, будуть поступово виведені на інші