Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Активними помічниками партії в ідеологічному і культурному вихованні трудящих після Великої Вітчизняної війни були київські літератори.
Літературне обличчя Києва визначалося передусім діяльністю письменників, що жили й працювали в місті, і зокрема роботою Спілки письменників України. Крім президії та правління, у ній створюється ряд комісій та секцій (прози, поезії, драматургії, дитячої літератури, теорії літератури і критики), які мали всебічно сприяти творчості членів Спілки та ночаткуючих авторів. На засіданнях комісій і секцій обговорювалися рукописи, видані книги, проблеми розвитку окремих жанрів. Згодом була організована військова комісія, по зв'язках із зарубіжними митцями, бюро по пропаганді художнього слова та інші.
6 грудня 1948 року відкрився II з'їзд письменників України. На ньому, як і на всіх наступних
письменницьких форумах, були присутні керівники Комуністичної партії та уряду Радянської України, представники трудящих, діячі мистецтва і культури, делегації письменників братніх народів.
У жовтні 1954 року відбувся III з'їзд письменників, який висвітлив значні досягнення української літератури за минулі б років і водночас викрив недоліки і окремі помилки, що мали місце в цей період. У роботі з'їзду брали участь видатні сучасні письменники М. Шолохов, С. Смирнов, В. Закруткін, П. Бровка, А. Кешоков, Я. Насирлі.
10 березня 1959 року відкрився IV з'їзд письменників України, на якому було простежено основні тенденції у розвитку мистецтва слова на новому етапі, що характеризувалися передусім посиленням його гуманістичного й аналітичного пафосу, заглибленням у складні життєві процеси часу, дедалі частішим звертанням до проблем етики й моралі. ЦК Комуністичної партії України у привітанні IV з'їзду письменників, високо оцінивши роботу літераторів республіки, закликав керівні органи Спілки «вміло спрямовувати ініціативу широкої літературної громадськості по зміцненню зв'язків з життям, з практикою комуністичного будівництва, більше уваги приділяти творчій роботі, питанням виховання літературної молоді».
Через сім з половиною років, у листопаді 1966 року, письменники України зібралися на V з'їзд своєї організації, на якому обговорювались перспективи дальшого розвитку сучасного мистецтва слова, а також стояло питання про необхідність підвищувати ідейно-естетичні критерії при оцінці нових художніх творів.
У дні роботи з'їздів трудящі Києва зустрічалися з гостями та українськими письменниками на вечорах дружби братніх літератур. Ці зустрічі стали традиційними, вони свідчать про зміцнення дружніх зв'язків між національними літературами Радянського Союзу, між усіма народами неосяжної Соціалістичної Вітчизни.
Між з'їздами письменників періодично скликалися пленуми правління СПУ та наради, які відіграли значну роль у літературному житті республіки. Лише за 1945-1955 pp. у Києві відбулося понад 20 нарад дитячих письменників, критиків і літературознавців, молодих авторів, прозаїків, нарисовців, перекладачів, на яких обговорювались актуальні питання розвитку літератури.
Безперервно збільшувалось число членів СПУ. Якщо, наприклад, до IV з'їзду письменницька організація прийшла в кількості 520 чоловік, то перед V з'їздом у її складі було вже близько 800 чоловік. Найбільше в літературу приходять випускники університету та педагогічного інституту, де є спеціальні факультети, які готують висококваліфікованих філологів і журналістів. До того ж, тут є літературні студії, що об'єднують здібну молодь, дають їхнім творам першу путівку в життя. Після війни університет закінчили Б. Степанюк, Н. Тихий, М. Гірник, Ю. Мушкетик, Т. Коломієць, В. Симоненко, Б. Олійник, А. Косматенко та багато інших, які нині активно працюють на літературній ниві. Викладачі обох вузів видали чимало цінних досліджень, присвячених вітчизняному і зарубіжному мистецтву слова.
Численні студії, гуртки і об'єднання працюють також на заводах, великих будовах, у палацах піонерів.
Велику роль у вихованні нових літературних сил відіграють періодичні видання «Літературна газета» (з 16 лютого 1962 р. «Літературна Україна»), літературно-художні та громадсько-політичні журнали «Україна», «Вітчизна», «Радуга», «Всесвіт». Питання марксистської критики і літературознавства широко висвітлюються в новому журналі «Радянське літературознавство». Значною подією в житті столиці був вихід газети «Вечірній Київ» (з 1 червня 1951 p.), яка друкує багато віршів, нарисів, оповідань, статей київських авторів.
У повоєнний час, як і раніше, систематично святкувались у Києві ювілеї видатних українських, російських та зарубіжних письменників: 150-річчя з дня народження
Київ у період боротьби за створення матеріально-технічної бази комунізму (1959— 1968 pp.)
Сторінка 28 з 58
Література
Активними помічниками партії в ідеологічному і культурному вихованні трудящих після Великої Вітчизняної війни були київські літератори.
Літературне обличчя Києва визначалося передусім діяльністю письменників, що жили й працювали в місті, і зокрема роботою Спілки письменників України. Крім президії та правління, у ній створюється ряд комісій та секцій (прози, поезії, драматургії, дитячої літератури, теорії літератури і критики), які мали всебічно сприяти творчості членів Спілки та ночаткуючих авторів. На засіданнях комісій і секцій обговорювалися рукописи, видані книги, проблеми розвитку окремих жанрів. Згодом була організована військова комісія, по зв'язках із зарубіжними митцями, бюро по пропаганді художнього слова та інші.
6 грудня 1948 року відкрився II з'їзд письменників України. На ньому, як і на всіх наступних
У жовтні 1954 року відбувся III з'їзд письменників, який висвітлив значні досягнення української літератури за минулі б років і водночас викрив недоліки і окремі помилки, що мали місце в цей період. У роботі з'їзду брали участь видатні сучасні письменники М. Шолохов, С. Смирнов, В. Закруткін, П. Бровка, А. Кешоков, Я. Насирлі.
10 березня 1959 року відкрився IV з'їзд письменників України, на якому було простежено основні тенденції у розвитку мистецтва слова на новому етапі, що характеризувалися передусім посиленням його гуманістичного й аналітичного пафосу, заглибленням у складні життєві процеси часу, дедалі частішим звертанням до проблем етики й моралі. ЦК Комуністичної партії України у привітанні IV з'їзду письменників, високо оцінивши роботу літераторів республіки, закликав керівні органи Спілки «вміло спрямовувати ініціативу широкої літературної громадськості по зміцненню зв'язків з життям, з практикою комуністичного будівництва, більше уваги приділяти творчій роботі, питанням виховання літературної молоді».
Через сім з половиною років, у листопаді 1966 року, письменники України зібралися на V з'їзд своєї організації, на якому обговорювались перспективи дальшого розвитку сучасного мистецтва слова, а також стояло питання про необхідність підвищувати ідейно-естетичні критерії при оцінці нових художніх творів.
У дні роботи з'їздів трудящі Києва зустрічалися з гостями та українськими письменниками на вечорах дружби братніх літератур. Ці зустрічі стали традиційними, вони свідчать про зміцнення дружніх зв'язків між національними літературами Радянського Союзу, між усіма народами неосяжної Соціалістичної Вітчизни.
Між з'їздами письменників періодично скликалися пленуми правління СПУ та наради, які відіграли значну роль у літературному житті республіки. Лише за 1945-1955 pp. у Києві відбулося понад 20 нарад дитячих письменників, критиків і літературознавців, молодих авторів, прозаїків, нарисовців, перекладачів, на яких обговорювались актуальні питання розвитку літератури.
Безперервно збільшувалось число членів СПУ. Якщо, наприклад, до IV з'їзду письменницька організація прийшла в кількості 520 чоловік, то перед V з'їздом у її складі було вже близько 800 чоловік. Найбільше в літературу приходять випускники університету та педагогічного інституту, де є спеціальні факультети, які готують висококваліфікованих філологів і журналістів. До того ж, тут є літературні студії, що об'єднують здібну молодь, дають їхнім творам першу путівку в життя. Після війни університет закінчили Б. Степанюк, Н. Тихий, М. Гірник, Ю. Мушкетик, Т. Коломієць, В. Симоненко, Б. Олійник, А. Косматенко та багато інших, які нині активно працюють на літературній ниві. Викладачі обох вузів видали чимало цінних досліджень, присвячених вітчизняному і зарубіжному мистецтву слова.
Численні студії, гуртки і об'єднання працюють також на заводах, великих будовах, у палацах піонерів.
Велику роль у вихованні нових літературних сил відіграють періодичні видання «Літературна газета» (з 16 лютого 1962 р. «Літературна Україна»), літературно-художні та громадсько-політичні журнали «Україна», «Вітчизна», «Радуга», «Всесвіт». Питання марксистської критики і літературознавства широко висвітлюються в новому журналі «Радянське літературознавство». Значною подією в житті столиці був вихід газети «Вечірній Київ» (з 1 червня 1951 p.), яка друкує багато віршів, нарисів, оповідань, статей київських авторів.
У повоєнний час, як і раніше, систематично святкувались у Києві ювілеї видатних українських, російських та зарубіжних письменників: 150-річчя з дня народження