Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Розширився і зміцнів інститут інженерів цивільної авіації. Починаючи з 1954 року прийом до інституту збільшився в 4 рази. В цьому ж році створено тут аспірантуру. За досягнуті успіхи в галузі підготовки спеціалістів для цивільного повітряного флоту в 1956 році інститут був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.
Важливі завдання перед вузами країни поставив XX з'їзд КПРС. У рішеннях з'їзду вказувалось на необхідність всемірно поліпшувати якість підготовки спеціалістів, наблизити вузи до виробництва. З'їзд підкреслив також, що постановка навчальної роботи у вищих учбових закладах повинна відповідати сучасному рівню техніки.
Міська партійна організація подала велику допомогу вузам Києва в перебудові навчально-виховного процесу, налагодженні тісних контактів між інститутами і найбільшими підприємствами міста. Так, молодь, що навчалась у технологічному інституті легкої промисловості, проходила практику на 20 заводах і фабриках Києва, здобуваючи тут виробничі кваліфікації. Оволодівали робочими професіями також студенти автошляхового, політехнічного, інженерно-будівельного та інших інститутів міста.
Значною подією в житті вищої школи України було святкування в 1959 році 125-річногО ювілею Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Указом Президії Верховної Ради СРСР університет нагороджено орденом Леніна. Центральний Комітет КП України і Рада Міністрів Української РСР надіслали колективу університету привітання, в якому говорилось: «Київський університет є один з найстаріших вищих учбових закладів України. Його багаторічна історія нерозривно пов'язана з розвитком передової суспільно-політичної думки і революційновизвольної боротьби на Україні. Університет вніс значний вклад у розвиток радянської науки, в справу підготовки науково-педагогічних кадрів та спеціалістів для народного господарства і культури нашої країни».
У зв'язку з технічним прогресом, що набрав широкого розмаху в період розгорнутого будівництва комунізму в країні, XXI з'їзд КПРС звернув увагу на необхідність збільшити підготовку кадрів у системі заочного і вечірнього навчання. Здійснюючи постанови партії, чимало вузів Києва відкрили нові вечірні і заочні відділення, загальнотехнічні та загальнонаукові факультети, збільшили прийом молоді, що поєднувала навчання з роботою на підприємствах і в колгоспах. У 1960 році молодь, яка навчалась у вузах без відриву від виробництва, становила половину всіх студентів України. Лише в Київському державному університеті на заочному і вечірньому відділеннях налічувалось 7 тис. студентів.
Рік у рік розширювалась діяльність київських вузів. Якщо в 1958/59 навчальному році кількість студентів дорівнювала 64,1 тис. чоловік, то в 1960/61 навчальному році вона зросла до 71 тис. чоловік. У 1958 році вузи Києва випустили 8952 спеціалісти, а в 1960 році 10 219; в 1958 році було 1105 аспірантів, а в 1960 році 1852.
Український народ завжди вважав своїм інтернаціональним обов'язком подання всебічної допомоги іншим народам у розвитку їх національної культури, науки, освіти. В 1960 році при Київському університеті відкрито підготовчий факультет, на якому почали навчання студенти з багатьох країн Європи, Азії, Африки і Латинської Америки. Чимало студентів з різних країн світу згодом було прийнято і в інші вузи Києва.
Велику роль у справі дальшого розвитку вищої школи в роки семирічки відіграли постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про заходи по поліпшенню підготовки науковців і науково-педагогічних кадрів» (1961 р.), «Про дальший розвиток науково-дослідної роботи у вищих учбових закладах» (1964 р.), «Про заходи по поліпшенню підготовки спеціалістів і вдосконаленню керівництва вищою і середньою спеціальною освітою в країні». Виконуючи ці постанови, партійні організації Києва подавали колективам вузів конкретну, дійову допомогу. Особлива увага приділялася добору науково-педагогічних кадрів, комплектуванню вузів студентами за рахунок кращих людей з виробництва, удосконаленню навчальних планів і програм у відповідності з найновішими досягненнями вітчизняної і зарубіжної науки, організації виробничої практики студентів, ширшому залученню їх до активної участі в науково-дослідній роботі.
Особливо тісні зв'язки з виробництвом у процесі виконання планів науководослідної роботи встановили кафедри політехнічного інституту. У співдружності з конструкторами, інженерами і раціоналізаторами Харківського турбогенераторного заводу ім. С. М. Кірова, київських заводів «Більшовик» і «Ленінська кузня», Сестрорецького інструментального заводу ім. Войкова було розроблено ряд важливих проблем, що дозволило суттєво вдосконалити
Київ у період боротьби за створення матеріально-технічної бази комунізму (1959— 1968 pp.)
Сторінка 22 з 58
політехнічний інститут як його факультети, а стоматологічний інститут об'єднано з медичним.Розширився і зміцнів інститут інженерів цивільної авіації. Починаючи з 1954 року прийом до інституту збільшився в 4 рази. В цьому ж році створено тут аспірантуру. За досягнуті успіхи в галузі підготовки спеціалістів для цивільного повітряного флоту в 1956 році інститут був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.
Міська партійна організація подала велику допомогу вузам Києва в перебудові навчально-виховного процесу, налагодженні тісних контактів між інститутами і найбільшими підприємствами міста. Так, молодь, що навчалась у технологічному інституті легкої промисловості, проходила практику на 20 заводах і фабриках Києва, здобуваючи тут виробничі кваліфікації. Оволодівали робочими професіями також студенти автошляхового, політехнічного, інженерно-будівельного та інших інститутів міста.
Значною подією в житті вищої школи України було святкування в 1959 році 125-річногО ювілею Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Указом Президії Верховної Ради СРСР університет нагороджено орденом Леніна. Центральний Комітет КП України і Рада Міністрів Української РСР надіслали колективу університету привітання, в якому говорилось: «Київський університет є один з найстаріших вищих учбових закладів України. Його багаторічна історія нерозривно пов'язана з розвитком передової суспільно-політичної думки і революційновизвольної боротьби на Україні. Університет вніс значний вклад у розвиток радянської науки, в справу підготовки науково-педагогічних кадрів та спеціалістів для народного господарства і культури нашої країни».
У зв'язку з технічним прогресом, що набрав широкого розмаху в період розгорнутого будівництва комунізму в країні, XXI з'їзд КПРС звернув увагу на необхідність збільшити підготовку кадрів у системі заочного і вечірнього навчання. Здійснюючи постанови партії, чимало вузів Києва відкрили нові вечірні і заочні відділення, загальнотехнічні та загальнонаукові факультети, збільшили прийом молоді, що поєднувала навчання з роботою на підприємствах і в колгоспах. У 1960 році молодь, яка навчалась у вузах без відриву від виробництва, становила половину всіх студентів України. Лише в Київському державному університеті на заочному і вечірньому відділеннях налічувалось 7 тис. студентів.
Рік у рік розширювалась діяльність київських вузів. Якщо в 1958/59 навчальному році кількість студентів дорівнювала 64,1 тис. чоловік, то в 1960/61 навчальному році вона зросла до 71 тис. чоловік. У 1958 році вузи Києва випустили 8952 спеціалісти, а в 1960 році 10 219; в 1958 році було 1105 аспірантів, а в 1960 році 1852.
Український народ завжди вважав своїм інтернаціональним обов'язком подання всебічної допомоги іншим народам у розвитку їх національної культури, науки, освіти. В 1960 році при Київському університеті відкрито підготовчий факультет, на якому почали навчання студенти з багатьох країн Європи, Азії, Африки і Латинської Америки. Чимало студентів з різних країн світу згодом було прийнято і в інші вузи Києва.
Велику роль у справі дальшого розвитку вищої школи в роки семирічки відіграли постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про заходи по поліпшенню підготовки науковців і науково-педагогічних кадрів» (1961 р.), «Про дальший розвиток науково-дослідної роботи у вищих учбових закладах» (1964 р.), «Про заходи по поліпшенню підготовки спеціалістів і вдосконаленню керівництва вищою і середньою спеціальною освітою в країні». Виконуючи ці постанови, партійні організації Києва подавали колективам вузів конкретну, дійову допомогу. Особлива увага приділялася добору науково-педагогічних кадрів, комплектуванню вузів студентами за рахунок кращих людей з виробництва, удосконаленню навчальних планів і програм у відповідності з найновішими досягненнями вітчизняної і зарубіжної науки, організації виробничої практики студентів, ширшому залученню їх до активної участі в науково-дослідній роботі.
Особливо тісні зв'язки з виробництвом у процесі виконання планів науководослідної роботи встановили кафедри політехнічного інституту. У співдружності з конструкторами, інженерами і раціоналізаторами Харківського турбогенераторного заводу ім. С. М. Кірова, київських заводів «Більшовик» і «Ленінська кузня», Сестрорецького інструментального заводу ім. Войкова було розроблено ряд важливих проблем, що дозволило суттєво вдосконалити