Київ у період імперіалізму та буржуазно-демократичних революцій (1900—1917 рр.)
Архітектура
Стихійність забудови і конкуренція домовласників призвели до різностильності архітектури Києва початку XX століття. Поруч уживалися будинки, створені в стилі різних епох - класицизму і барокко, ампіру і модерну.
В кінці XIX - на початку XX століття відбувалася досить швидка забудова Печерська, Звіринця, Лук'янівки, Куренівки, Деміївки і Солом'янки. Проте ці райони, які розташовувалися навколо центру,
При загальному плануванні і забудові міста не бралося до уваги його розташування на березі Дніпра. Не була архітектурно оформлена набережна ріки. Загальний вигляд цього району псували будинки, які виходили до Дніпра своїми дворовими фасадами, і розташовані тут дрібні промислові підприємства.
Для архітектури періоду імперіалізму властивий стилістичний різнобій - стилізація, тобто підробка архітектурного оформлення будинків під класичні і середньовічні стилі, еклектизм і модерн.
У середині 900-х років великого поширення набув так званий стиль «ренесансизм», який являв собою підробку під ренесанс XV-XVI століть, сприйнявши від нього лише деякі формальні елементи. В цьому стилі архітектором Г. П. Шлейфером у 1898 році було споруджено будинок драматичного театру Соловцова (тепер театр ім. І. Франка). В стилі показної величності ренесансу у 1899-1901 pp. за проектом петербурзького архітектора В. О. Шрефера було споруджено будинок оперного театру з великим залом, що вміщував понад 1600 глядачів.
Водночас на зміну еклектичній архітектурі кінця XIX століття приходить стиль модерн, який відображав смаки буржуазії і являв собою пристосування архітектурних стилів до нових типів споруд і будівельних матеріалів - конструкцій з заліза, бетону і скла. Проте ці матеріали використовувалися як декоративні, будинки оздоблювалися орнаментами з фантастичних квітів, ускладненими формами балконів та карнизів, прикрасами з чавуну, залізобетону і скла. До споруд в цьому стилі відноситься будинок повул.Карла Маркса, 15 (архітектори Е. П. Братман і Г. П. Шлейфер), будинок по вул. Енгельса, 23 (архітектор Е. П. Братман), багато будинків по вулицях Чкалова, Червоноармійській та інші. Найбільш значними громадськими спорудами в стилі модерн є будинок міської залізничної станції на Пушкінській вулиці (архітектор О. М. Вербицький) і готель «Київ».
Для пізнього модерну властиве деяке спрощення декоративного оформлення будівель. Такою стриманістю форм відзначається будинок Критого ринку на Бессарабці (архітектор Г. Ю. Гай), спорудження якого було закінчено у 1910 році. В його архітектурі видно прояв конструктивістського раціоналізму. Завдяки розвитку інженерно-будівельної техніки перекриття великого залу ринку було розроблене у вигляді скляного даху на металевому каркасі. Деякі частини будівлі і скульптурні прикраси виконані в стилі модерн.
Окремі модерністи намагалися штучно використати і переробити стилі минулих епох, внаслідок чого з'являються будинки, стилізовані під класичний, готичний, романський та інші стилі. Одним з представників цього напряму був відомий архітектор В. В. Городецький. В 1902-1903 pp. він збудував будинок з химерами (по вул. Орджонікідзе, 10), архітектурі якого особливо властивий відхід від реальної дійсності у світ фантазії. В оформленні будівлі використані зображення диких звірів і різних деталей з бетону. Цим же архітектором були споруджені в давньогрецькому стилі будинок Міського музею (нині Музей українського мистецтва), в стилі німецької готики костьол (по вул. Червоноармійській) та в мавританському стилі караїмська кенаса (нині кінотеатр «Зоря»).
Після 1907 року в архітектурі жилих будинків спостерігається відхід від модерністських форм. Замість цього архітектори прагнуть показати матеріал і конструкції. Характерними для цього періоду є будинок по вул. Чкалова, 74 (архітектор П. Ф. Альошин), будинок по вул. Вєтрова, 19 і 21 (архітектор І. К. Ледоховський), будинок на розі Стрілецької і Рейтарської (архітектор О. М. Вербицький).
До визначних оригінальних споруд цього періоду відносяться: будинок Музею
західного і східного мистецтва, який поєднував риси готики, рококо і класики (архітектор Р. Ф. Мельцер); будинок банку на вул. Жовтневої революції в стилі північноіталійської готики та раннього Відродження (архітектори О. В. Кобелєв і 0. М. Вербицький), прикрашений полірованими лабрадорськими колонами і ліпним орнаментом (скульптор Є. Сало); будинок Російського для зовнішньої торгівлі банку на Хрещатику (архітектор Ф. І, Лідваль).
Київський архітектор В. М. Риков у ці роки створив ряд високохудожніх споруд в стилі італійського Відродження: будинок по вул. Бульварно-