Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Навколо театру М. Садовського розгорнулася боротьба між представниками передової київської громадськості, насамперед трудовою інтелігенцією, робітничим класом, з одного боку, та представниками націоналістичного і чорносотенного табору, - з другого. Рупор націоналістичної буржуазії газета «Рада» намагалася відвернути театр від соціально загостреної тематики, тягнула його в болото національної обмеженості. Чорносотенці на сторінках своїх органів - газети «Киевлянин» та журналу «Киевский театрал» - глумилися з українського театру і мистецтва взагалі, пророкуючи йому безславну загибель.
Проте театр М. Садовського мужньо проводив свою лінію на розвиток мистецтва, доступного для народу, розширяв репертуар, залучаючи кращі п'єси українських і російських драматургів. Великою заслугою цього театру була постановка вперше в історії українського театру таких п'єс російської класики, як «Ревізор» М. В. Гоголя, «Сватання» та «Ведмідь» А. П. Чехова, «Від неї всі
скверни» Л. М. Толстого, «Гірка доля» О. Ф. Писемського; п'єс зарубіжних авторів: «Мораль пані Дульської» Г. Запольської, «Мазепа» Ю. Словацького, «Стара шахта» де Граціє і «Загибель „Надії"» Г. Гейєрманса.
Передові діячі російської театральної культури, зокрема К. С. Станіславський, підтримували творчі зв'язки з представниками українського театру. Творче спілкування з театром М. Садовського здійснював MX AT під час своїх гастролей у Києві. Все це сприяло розвитку українського демократичного театрального мистецтва, взаємозбагачувало українських і російських митців.
Театр М. Садовського у Києві - це одне з найвизначніших явищ в історії українського театру. Він вивів український театр на рівень кращих театрів світу. Театр Садовського, а також трупи М. Л. Кропивницького, П. К. Саксаганського, І. К. Карпенка-Карого заклали основи для дальшого розквіту українського театрального мистецтва у роки Радянської влади.
У передреволюційні роки в мистецтві театру спостерігалися серйозні ідейно-художні зриви. На його сцені з'являються п'єси В. Винниченка та інших декадентів. З театру пішли провідні актори, почався його поступовий занепад.
В цей же період у театральному житті Києва виникають нові форми театрального мистецтва - народжуються робітничі самодіяльні художні гуртки. Це були провісники нового, першого в історії світової культури робітничого театру, який після перемоги Радянської влади на Україні становив перший етап у розвитку радянського театрального мистецтва.
Київ у період імперіалізму та буржуазно-демократичних революцій (1900—1917 рр.)
Сторінка 43 з 47
не перекручуй» М. П. Старицького, «Камінний господар» Лесі Українки.Навколо театру М. Садовського розгорнулася боротьба між представниками передової київської громадськості, насамперед трудовою інтелігенцією, робітничим класом, з одного боку, та представниками націоналістичного і чорносотенного табору, - з другого. Рупор націоналістичної буржуазії газета «Рада» намагалася відвернути театр від соціально загостреної тематики, тягнула його в болото національної обмеженості. Чорносотенці на сторінках своїх органів - газети «Киевлянин» та журналу «Киевский театрал» - глумилися з українського театру і мистецтва взагалі, пророкуючи йому безславну загибель.
Проте театр М. Садовського мужньо проводив свою лінію на розвиток мистецтва, доступного для народу, розширяв репертуар, залучаючи кращі п'єси українських і російських драматургів. Великою заслугою цього театру була постановка вперше в історії українського театру таких п'єс російської класики, як «Ревізор» М. В. Гоголя, «Сватання» та «Ведмідь» А. П. Чехова, «Від неї всі
скверни» Л. М. Толстого, «Гірка доля» О. Ф. Писемського; п'єс зарубіжних авторів: «Мораль пані Дульської» Г. Запольської, «Мазепа» Ю. Словацького, «Стара шахта» де Граціє і «Загибель „Надії"» Г. Гейєрманса.
Передові діячі російської театральної культури, зокрема К. С. Станіславський, підтримували творчі зв'язки з представниками українського театру. Творче спілкування з театром М. Садовського здійснював MX AT під час своїх гастролей у Києві. Все це сприяло розвитку українського демократичного театрального мистецтва, взаємозбагачувало українських і російських митців.
Театр М. Садовського у Києві - це одне з найвизначніших явищ в історії українського театру. Він вивів український театр на рівень кращих театрів світу. Театр Садовського, а також трупи М. Л. Кропивницького, П. К. Саксаганського, І. К. Карпенка-Карого заклали основи для дальшого розквіту українського театрального мистецтва у роки Радянської влади.
У передреволюційні роки в мистецтві театру спостерігалися серйозні ідейно-художні зриви. На його сцені з'являються п'єси В. Винниченка та інших декадентів. З театру пішли провідні актори, почався його поступовий занепад.
В цей же період у театральному житті Києва виникають нові форми театрального мистецтва - народжуються робітничі самодіяльні художні гуртки. Це були провісники нового, першого в історії світової культури робітничого театру, який після перемоги Радянської влади на Україні становив перший етап у розвитку радянського театрального мистецтва.