Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Іванків

Сторінка 4 з 6
господарств об'єдналися в колгосп «Перемога». Зі створенням у 1932 році ще одного колгоспу- ім. Політбюро ЦК КП(б)У у селі завершилась суцільна колективізація. Колгоспи обслуговувала Іванківська МТС, що була організована 1931 року.

У наступний час колгоспи ім. Політбюро ЦК КП(б)У та ім. Комінтерну (колишній «Перемога») значно зміцніли. Вільна творча праця викликала до життя соціалістичне змагання й ударництво серед колгоспників, яке знаменувалося виконанням і перевиконанням виробничих планів. На полях вирощувались високі врожаї зерна, картоплі, льону. Високопродуктивним ставало громадське тваринництво. Високих показників добився колгосп ім. Політбюро ЦК КП(б)У. У 1939 році він був учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки.
В довоєнні роки у Іванкові були створені підприємства легкої та харчової промисловості: льонопереробний і маслоробний заводи, райпромхарчокомбінат. Вони працювали на місцевій сільськогосподарській сировині. Цегельний завод випускав будівельні матеріали.
Неухильно поліпшувався добробут, зростав культурно-освітній рівень широких мас трудящих. В 1941 році населення районного центру обслуговували лікарня, поліклініка, амбулаторія, пологовий будинок, дитяча консультація, аптека. Напередодні війни було завершено ліквідацію неписьменності серед дорослих. Тепер освіта, культура ставали надбанням усіх робітників, колгоспників. 1937 року відбувся перший випуск середньої школи. Центрами культурно-освітньої роботи стали будинок культури, бібліотека, кінотеатр.
Бурхливо розквітали народні таланти. Значно зросла кількість умільців української народної художньої вишивки, декоративного ткацтва й розпису. У ЗО-40-х роках були широко відомі твори декоративного розпису селянки М. О. Примаченко. 1938 року їй присвоєно почесне звання майстра народної творчості УРСР.
Віроломний напад фашистської Німеччини перервав мирне життя радянських людей. Сотні жителів Іванкова вступили до лав Червоної Армії, щоб зі зброєю в руках захищати завоювання соціалізму. А ті, що залишилися на місці, всебічно допомагали фронту.
23 серпня 1941 року німецько-фашистські загарбники вдерлися до Іванкова. Почалися страшні дні окупації. Вже у серпні - жовтні фашисти пограбували державне й колгоспне майно, населення, розстріляли 500 чоловік.
Проте жителі Іванкова не скорилися ворогові. Вони саботували розпорядження гітлерівських властей, допомагали партизанам продовольством. На боротьбу з окупантами їх надихала підпільна організація, до якої входили К. М. Терентюк, В. А. Хоменко, К. Р. Фещенко, О. А. Груша, Б. Д. Тарасенко, О. Данилевський та інші. Багато героїчних справ звершили радянські патріоти. Вони вели агітаційну роботу серед населення. Влаштувавшись на роботу до установ окупантів, підпільники добували цінні відомості, документи, які передавали народним месникам. У боротьбі з ворогом майже усі підпільники загинули.
На території Іванківського району у 1942-1943 pp. діяв партизанський загін ім. Щорса (командир - А. Є. Петров, комісар - М. С. Федоренко), що об'єднував 200 бійців. Народні месники знищували карателів, нападали на військові частини противника, висаджували в повітря мости.
У вересні 1943 року з Чернігівського партизанського з'єднання М. М. Попудренка у район Іванкова була надіслана група партизан у складі М. І. Зелінського, М. Н. Никипорця, О. Ю. Старкова, яка мала завдання ще ширше розгорнути народну боротьбу проти окупантів. На базі цієї групи було створено ще один партизанський загін з 100 бійців, який активно діяв аж до приходу частин Червоної Армії.
11 листопада 1943 року війська 1-го Українського фронту з боями форсували річку Тетерів і визволили Іванків. Радянські воїни розгромили тут значне угрупування гітлерівців. Було знищено до 1,5 тис. ворожих солдатів і офіцерів, захоплено 12 танків, 38 гармат, 20 тракторів, 75 автомашин тощо.
Трудящі Іванкова свято бережуть пам'ять про радянських воїнів, що загинули в боях за визволення селища. Тепер у центрі Іванкова, в парку культури й відпочинку, височить пам'ятник загиблим героям.
Окупанти завдали великої шкоди Іванкову. Були зруйновані підприємства, колгоспи, будинки адміністративних і культурно-освітніх закладів, багато жителів було угнано до Німеччини.
Після визволення Іванкова трудящі під керівництвом партійної організації доклали чимало зусиль, щоб якнайшвидше залікувати рани, заподіяні війною. Вже 1944 року стали до ладу маслоробний, льонопереробний та цегельний заводи. В дуже складних умовах провадилася перша весняна сівба в місцевих колгоспах. Не вистачало робочих рук, реманенту, насіння, тягла. Але труднощі було подолано. Колгоспники виростили врожай і здали в фонд оборони хліб та інші продукти, внесли на будівництво танкової колони й ескадрильї літаків 233 тис. карбованців.
Колгоспи ім. Комінтерну та ім. Політбюро ЦК КП(б)У в 1948 році повністю


Іванків