Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Іванків

Сторінка 2 з 6
було сказано, що «коли й далі стягатиметься встановлена сума поземельного оброку, то селяни позбудуться навіть і денного харчування разом зі своєю родиною». Зверталися зі скаргами хлібороби і до інших властей, та все залишалося по-старому.

Селяни й ремісники терпіли від злиднів, хвороб, неписьменності. На всю волость (Іванків став волосним центром у 1866 р.) була лише одна лікарня на 10 ліжок, два фельдшери та акушерка. В разі хвороби жителі зверталися до знахарів, шептух. Мало дбали власті і про освіту. 1887 року в містечку відкрили церковнопарафіяльну школу, де навчалося 36 дітей. Прагнення простих людей до знань лякало місцеві власті: у ньому вони вбачали крамолу. Коли селяни на волосному сході ухвалили організувати бібліотеку і зібрати 100 крб. на придбання книг, таке «вільнодумство» не сподобалося Київському губернському у селянських справах присутствію. Воно дозволило зібрати лише 50 карбованців.
Глухими залишалися власті до потреб народу і тоді, коли траплялося велике лихо. У березні 1892 року в Іванкові сталася пожежа, під час якої згоріло понад 180 хат. Погорільці звернулися по допомогу до київського губернатора. Після тривалої тяганини він розпорядився виділити селянам за плату ділянку лісу, а в грошовій допомозі відмовив.
На початку XX ст. у містечку Іванкові налічувалося 396 дворів, проживало 3138 жителів. Значну частину населення становила сільська біднота. На місцевих підприємствах - 2 шкіряних, 2 цегельних заводах, в 4 кузнях та на 5 млинах - працювала невелика кількість робітників. Збіднілі селяни вимушені були займатися теслярством, кравецтвом та іншими ремеслами. А хто не знаходив роботи, йшов на заробітки до інших місць.
Жорстока експлуатація, політичне безправ'я, злидні викликали у трудящих люту ненависть до гнобителів. У роки першої російської буржуазно-демократичної революції робітники й селяни Іванкова активно боролися проти експлуататорів. 1905 року в містечку відбувалися мітинги, під час яких робітники вимагали запровадити 8-годинний робочий день, підвищити заробітну плату, а селяни наполягали на конфіскації поміщицької землі, звільненні їх від сплати податків тощо. Більш масово й організовано діяли трудящі у 1906 році, коли революційний рух охопив весь Радомишльський повіт. Жителі Іванкова й сусіднього села Блідчі вчинили напад'на панський маєток. Вони вимагали передати землю тим, хто її обробляє. Виступ селян придушили війська. Багатьох учасників повстання засудили й вислали до Сибіру.
Боротьбу проти гнобителів селяни продовжували і далі. 1908 року вони кілька раз підпалювали поміщицький маєток, хліб. Одного разу, коли службовці економії кинулися рятувати панське добро, селяни не підпустили їх до місця пожежі. Відомо також, що селянин І. Кощенко побив кілком пана Фолнецького. Присутні при цьому кричали: «Бийте панів, кидайте їх у вогонь!» У квітні 1909 року жителі Іванкова знову виступили проти поміщика. Управитель економії змушений був надіслати повітовим властям телеграму. Він просив спорядити до Іванкова загін козаків для втихомирення селян, які «провадять підпали, потрави та порубку лісів». Прибулі війська розправилися з повстанцями. їх прилюдно били й сікли різками.
Столипінська реформа призвела до ще більшого зубожіння основної маси селянства й зростання куркульських господарств. У 1912 році в Іванкові із загальної кількості 324 господарств 233 були безземельними або малоземельними, у т. ч. 46 - зовсім не мали землі, 93 - мали від 1 до 3 десятин, 112 - від 3 до 15. В той же час 26 господарств володіло 350 десятинами землі.
Під час першої світової війни становище трудящих ще погіршилося. У багатьох сім'ях відчувалася нестача робочих рук. Майже всі чоловіки були на фронті. 50 селянських господарств змушені були продати або віддати свої наділи за борги поміщикові й куркулям, а 30 - здати землю «з половини», бо її нічим було обробляти й засівати.
Коли на початку березня 1917 року в Іванкові стало відомо про повалення самодержавства в Росії, селяни роззброїли поліцію і створили Раду селянських депутатів. Вона мала підтримку більшості населення. Про його революційні настрої свідчить привітання, надіслане київській більшовицькій газеті «Голос социал-демократа», в якому говорилося: «Шлемо привіт газеті «Социал-демократ». Бажаємо міцніти та нести світ до темряви».
З перемогою Великої Жовтневої соціалістичної революції в історії Іванкова відкрилася нова яскрава сторінка. У січні 1918 року було створено революційний комітет, очолюваний більшовиком A. Л. Яворським. Ревком опублікував заяву, в якій зазначалося, що віднині уся влада в Іванкові належить робітникам і Селянам. Керуючись ленінським Декретом про землю, ревком конфіскував і роздав селянам землю, посівний матеріал, реманент, худобу, що раніше належали поміщикові.
Але не відразу утвердилася Радянська влада в Іванкові. В кінці лютого 1918 року його захопили німецькі війська. З допомогою українських буржуазних


Іванків