Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
З кожним роком збільшує випуск продукції фабрика шкіргалантерейних виробів, яка до 1960 року була невеликою промартіллю «Прогрес». Якщо 1964 року валова продукція її становила близько 1 млн. крб., то в 1967 році - 5,8 млн. крб. За високі виробничі показники колективу на честь 50-річчя Великого Жовтня вручено пам'ятний Червоний прапор Київського обкому КП України, обласної Ради депутатів трудящих і обласної ради профспілок, а групу працівників відзначено урядовими нагородами, в т. ч. О. Я. Соснову - орденом Леніна, М. Г. Скляра - орденом Трудового Червоного Прапора. На базі невеликої промартілі в 1960 році створено меблеву фабрику, яка за десятиріччя втричі збільшила випуск виробів. У ювілейному 1967 році столяра І. І. Торгонського нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора. За післявоєнні роки стали до ладу ще троє нових підприємств: 1955 року - деревообробний завод, 1966 - ремонтно-будівельне управління і комбінат комунальних підприємств.
Змінилася структура промисловості міста. У 1961 році третину продукції міста давали підприємства будівельних матеріалів, 28,5 проц.- деревообробної промисловості, 22,7 - машинобудівної, 13,9- побутового обслуговування населення, 11 проц.- легкої промисловості. Наприкінці семирічки провідне місце належало підприємствам машинобудування і будматеріалів. Частка їх продукції становила понад 60 процентів.
Швидкий розвиток промисловості сприяв зростанню селища та кількості населення, поліпшенню його культурно-побутових умов. У 1956 році Ірпінь став містом районного підпорядкування. У ньому жило 12 тис. чоловік. Все більше уваги приділялося благоустрою. У 1963 році Ірпінь переведено до категорії міст обласного підпорядкування. Через два роки в ньому жило 22,1 тис. населення. Протягом 1963- 1969 pp. тут побудовано близько 50 великих комунальних будинків, в яких одержали квартири 2 тис. сімей. Справили новосілля і 970 індивідуальних забудовників. За цей час заасфальтовано 27,2 км доріг і 14,4 км тротуарів. На маршрутах, що зв'язують місто з Києвом та навколишніми селищами, регулярно курсують автобуси.
В 1964 році в місті почалися будівництво водопроводу та газифікація. На кінець 1969 року голубе паливо одержала 1821 квартира, а протяжність водопроводу становила понад 10 км. Побудовано будинок торгівлі. Ірпінців обслуговує понад 20 промтоварних і продовольчих магазинів, ресторан, 6 їдалень, 2 чайні. Значно розширився побутовий комбінат, що має в Ірпені 11 цехів, у яких трудиться близько 110 чоловік.
У місті працюють центральна, дитяча та дві дільничні лікарні, дві поліклініки, пункт невідкладної допомоги, молочна кухня, три дитячі комбінати. Населення обслуговує 85 лікарів і близько 170 медпрацівників з середньою спеціальною освітою. Заслужений авторитет у трудящих завоювали лікарі, нагороджені орденами, А. П. Теплова, А. Трубникова.
Ірпінь з його красивою природою став чудовою здравницею. В 4 санаторіях і 2 будинках відпочинку лікується і відпочиває щомісяця понад 3 тис. чоловік, їх обслуговує 44 лікарі і 106 медпрацівників з середньою освітою. Влітку в 17 піонерських таборах оздоровляється 10 тис. дітей.
Розширилася мережа освітніх закладів. У 1969 році в місті побудовано нове приміщення середньої школи на 960 місць.
У 1970 році у 3 середніх, 2 восьмирічних і початковій школах та школі робітничої молоді навчалося близько 3 тис. учнів і працювало 394 вчителі. Серед них 28 відмінників народної освіти УРСР. За багаторічну і бездоганну педагогічну роботу вчителів середньої школи В. А. Мишцука і О. Ф. Шолоха в 1953 році було нагороджено орденами Леніна.
За післявоєнний час Іртиський гірничо-паливний технікум, який у 1968 році реорганізовано в індустріальний, випустив понад 8 тис. спеціалістів. У 1956 році в місті створено ще один спеціальний середній навчальний заклад - сільськогосподарський технікум бухгалтерського обліку. За 15 років існування його закінчило 3100 чоловік.
Великих досягнень здобуто і в розвитку культурно-освітніх закладів. У міській бібліотеці в 1970 році налічувалося понад 60 тис. книжок. Вона брала участь у загальносоюзному огляді, присвяченому 50-річчю Великого Жовтня, і завоювала звання культурно-освітнього закладу відмінної роботи. Понад 25 тис. томів - у фонді міської бібліотеки для дітей. Крім того, працюють бібліотеки на всіх підприємствах, у школах. Хорошим місцем відпочинку ірпінців є будинок культури Бучанського заводоуправління, побудований 1953 року. Тут виступають артисти Києва, поети, Демонструються кінофільми, працюють гуртки художньої самодіяльності. У 1970 році споруджено будинок культури на комбінаті стінових матеріалів і
Ірпінь
Сторінка 6 з 7
КП України, обласної Ради депутатів трудящих і обласної ради профспілок. Його занесено також до Книги пошани Київщини. На підприємстві є 163 комуністи і 170 комсомольців, які ведуть перед як на виробництві, так і в громадському житті. З кожним роком збільшує випуск продукції фабрика шкіргалантерейних виробів, яка до 1960 року була невеликою промартіллю «Прогрес». Якщо 1964 року валова продукція її становила близько 1 млн. крб., то в 1967 році - 5,8 млн. крб. За високі виробничі показники колективу на честь 50-річчя Великого Жовтня вручено пам'ятний Червоний прапор Київського обкому КП України, обласної Ради депутатів трудящих і обласної ради профспілок, а групу працівників відзначено урядовими нагородами, в т. ч. О. Я. Соснову - орденом Леніна, М. Г. Скляра - орденом Трудового Червоного Прапора. На базі невеликої промартілі в 1960 році створено меблеву фабрику, яка за десятиріччя втричі збільшила випуск виробів. У ювілейному 1967 році столяра І. І. Торгонського нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора. За післявоєнні роки стали до ладу ще троє нових підприємств: 1955 року - деревообробний завод, 1966 - ремонтно-будівельне управління і комбінат комунальних підприємств.
Змінилася структура промисловості міста. У 1961 році третину продукції міста давали підприємства будівельних матеріалів, 28,5 проц.- деревообробної промисловості, 22,7 - машинобудівної, 13,9- побутового обслуговування населення, 11 проц.- легкої промисловості. Наприкінці семирічки провідне місце належало підприємствам машинобудування і будматеріалів. Частка їх продукції становила понад 60 процентів.
Швидкий розвиток промисловості сприяв зростанню селища та кількості населення, поліпшенню його культурно-побутових умов. У 1956 році Ірпінь став містом районного підпорядкування. У ньому жило 12 тис. чоловік. Все більше уваги приділялося благоустрою. У 1963 році Ірпінь переведено до категорії міст обласного підпорядкування. Через два роки в ньому жило 22,1 тис. населення. Протягом 1963- 1969 pp. тут побудовано близько 50 великих комунальних будинків, в яких одержали квартири 2 тис. сімей. Справили новосілля і 970 індивідуальних забудовників. За цей час заасфальтовано 27,2 км доріг і 14,4 км тротуарів. На маршрутах, що зв'язують місто з Києвом та навколишніми селищами, регулярно курсують автобуси.
В 1964 році в місті почалися будівництво водопроводу та газифікація. На кінець 1969 року голубе паливо одержала 1821 квартира, а протяжність водопроводу становила понад 10 км. Побудовано будинок торгівлі. Ірпінців обслуговує понад 20 промтоварних і продовольчих магазинів, ресторан, 6 їдалень, 2 чайні. Значно розширився побутовий комбінат, що має в Ірпені 11 цехів, у яких трудиться близько 110 чоловік.
У місті працюють центральна, дитяча та дві дільничні лікарні, дві поліклініки, пункт невідкладної допомоги, молочна кухня, три дитячі комбінати. Населення обслуговує 85 лікарів і близько 170 медпрацівників з середньою спеціальною освітою. Заслужений авторитет у трудящих завоювали лікарі, нагороджені орденами, А. П. Теплова, А. Трубникова.
Ірпінь з його красивою природою став чудовою здравницею. В 4 санаторіях і 2 будинках відпочинку лікується і відпочиває щомісяця понад 3 тис. чоловік, їх обслуговує 44 лікарі і 106 медпрацівників з середньою освітою. Влітку в 17 піонерських таборах оздоровляється 10 тис. дітей.
Розширилася мережа освітніх закладів. У 1969 році в місті побудовано нове приміщення середньої школи на 960 місць.
У 1970 році у 3 середніх, 2 восьмирічних і початковій школах та школі робітничої молоді навчалося близько 3 тис. учнів і працювало 394 вчителі. Серед них 28 відмінників народної освіти УРСР. За багаторічну і бездоганну педагогічну роботу вчителів середньої школи В. А. Мишцука і О. Ф. Шолоха в 1953 році було нагороджено орденами Леніна.
За післявоєнний час Іртиський гірничо-паливний технікум, який у 1968 році реорганізовано в індустріальний, випустив понад 8 тис. спеціалістів. У 1956 році в місті створено ще один спеціальний середній навчальний заклад - сільськогосподарський технікум бухгалтерського обліку. За 15 років існування його закінчило 3100 чоловік.
Великих досягнень здобуто і в розвитку культурно-освітніх закладів. У міській бібліотеці в 1970 році налічувалося понад 60 тис. книжок. Вона брала участь у загальносоюзному огляді, присвяченому 50-річчю Великого Жовтня, і завоювала звання культурно-освітнього закладу відмінної роботи. Понад 25 тис. томів - у фонді міської бібліотеки для дітей. Крім того, працюють бібліотеки на всіх підприємствах, у школах. Хорошим місцем відпочинку ірпінців є будинок культури Бучанського заводоуправління, побудований 1953 року. Тут виступають артисти Києва, поети, Демонструються кінофільми, працюють гуртки художньої самодіяльності. У 1970 році споруджено будинок культури на комбінаті стінових матеріалів і