Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Ревком мобілізував трудящих на боротьбу з ними. У квітні створено Ірпінський партійний комітет, який керував також діяльністю комуністів навколишніх сіл. У результаті широкої роз'яснювальної роботи серед селянських мас було зібрано для потреб Червоної Армії багато хліба, теплого одягу. Сотні селян направлено в червоноармійські частини. Формувалися бригади трудового фронту.
Весною 1919 року Ірпінь став волосним центром. У ньому проживало близько З тис. чоловік. У середині березня відбулися вибори до селищної та волосної Рад робітничих і селянських депутатів. Одним із керівників селищної Ради був робітник-залізничник Д. П. Павлов, делегат II з'їзду Рад України.
Виконком Ради розгорнув активну діяльність. Він наклав контрибуцію на місцевих багатіїв і тих, що приїхали з Києва на відпочинок, конфіскував будинки та майно прихильників петлюрівців. Сім'ї робітників з халуп переселилися у конфісковані будинки великих домовласників. Було зміцнено міліцію, проведено вибори народного суду.
Під час тижня фронту залізничники з участю молоді побудували клуб. З цієї нагоди 8 квітня 1919 року партійний осередок надіслав В. І. Леніну телеграму: «Ірпінський комуністичний осередок, зібравшись 7 квітня на урочисте відкриття клубу комуністів, шле Вам привіт, дорогий товаришу, як великому вождеві світового пролетаріату, висловлюючи радість і впевненість у перемозі пролетаріату. Клянемося перед червоним прапором твердо і стійко стояти на сторожі комунізму!».
Ірпінські комуністи свято виконували клятву, дану Іллічеві. Під їх керівництвом організувалися і стали працювати профспілки залізничників, лісорубів, робітників торфорозробок, учителів. Під час наступу денікінців комуністи першими пішли на фронт, ведучи за собою сотні добровольців. У серпні, коли ворог захопив Київ, ірпінці брали участь у боях у складі 60-ї дивізії 12-ї армії, яка тримала оборону на річці Ірпінь.
На початку вересня 1919 року денікінці захопили селище. Вони тероризували трудяще населення, вже в перші дні розстрілявши 11 чоловік.
Члени підпільної групи, які підтримували зв'язки з комуністами Києва і своїм ревкомом, що відійшов з загонами Червоної Армії, проводили агітаційну роботу серед трудящих, спрямовану проти ворога, передавали командуванню 12-ї армії відомості про рух військових ешелонів через станцію Ірпінь. 20 вересня група військ 12-ї армії на чолі з Й. Е. Якіром перейшла в контрнаступ. Після жорстоких боїв на початку жовтня Ірпінь було визволено. З першого ж дня ірпінці подавали допомогу Червоній Армії. Під керівництвом ревкому, який з 15 жовтня відновив діяльність, робітники працювали на спорудженні укріплень7, налагодили рух поїздів між Коростенем та Ірпенем, що підвозили на фронт поповнення, боєприпаси, продовольство. Але з 17 жовтня тут знову розгорнулися бої. Контрнаступ білогвардійців стримувала 58-а стрілецька дивізія 12-ї армії під командуванням героя громадянської війни І. Ф. Федька, яка займала оборону на лівому березі Ірпеня. Наприкінці жовтня селище кілька разів переходило з рук у руки. 19 грудня воно остаточно було визволено від денікінців.
Партійний осередок, у якому налічувалося 15 комуністів, очолюваних І. Л. Курдюковим, ревком знову розгорнули свою діяльність. Під їх керівництвом трудящі приступили до відбудови господарства. Довелося долати величезні труднощі. В Ірпені спалахнула епідемія тифу. В селищі був лише один лікар та кілька фельдшерів. У боротьбі проти епідемії значну підтримку подав Київський повітовий ревком. З його допомогою відкрито лікарню, налагоджено постачання продовольством.
Взимку, 28 грудня, відбулися вибори до селищної Ради робітничих, селянських д червоноармійських депутатів. Рада взялася за поліпшення житлових і побутових умов трудящих. Було відбудовано млин, вживалися заходи щодо припинення самовільної порубки лісу, готувалися до відкриття шкіл.
У січні 1920 року обрано волосний ревком. У його складі працювали комуністи Левинський, Поруков, Яншин. Партосередок, у якому в лютому налічувалося 28 членів, та волревком розгорнули роботу серед селян волості. Вони створювали в селах партійні осередки, згуртовували бідняцький актив, проводили агітаційну та культурно-масову роботу. Селяни активніше стали постачати військовим частинам і робітникам хліб, продукти, збирати кошти для зміцнення Червоної Армії.
В квітні 1920 року в Ірпені відбулися нові вибори до Ради, у складі якої було 19 комуністів і 5 безпартійних. Рада і партосередок мобілізували трудящих
Ірпінь
Сторінка 2 з 7
17 комуністів і кілька десятків співчуваючих. Комуністи спрямовували ірпінців на налагодження роботи транспорту, підприємств, заготівлю торфу і дров, організовували суботники. Весною 1919 року, коли відбудували мости через річки Ірпінь і Бучу, на Дільниці відновився рух поїздів. У цей час загострилася боротьба з куркулями та бандитами, які намагалися перешкодити нормальній роботі залізниці. Весною 1919 року Ірпінь став волосним центром. У ньому проживало близько З тис. чоловік. У середині березня відбулися вибори до селищної та волосної Рад робітничих і селянських депутатів. Одним із керівників селищної Ради був робітник-залізничник Д. П. Павлов, делегат II з'їзду Рад України.
Виконком Ради розгорнув активну діяльність. Він наклав контрибуцію на місцевих багатіїв і тих, що приїхали з Києва на відпочинок, конфіскував будинки та майно прихильників петлюрівців. Сім'ї робітників з халуп переселилися у конфісковані будинки великих домовласників. Було зміцнено міліцію, проведено вибори народного суду.
Під час тижня фронту залізничники з участю молоді побудували клуб. З цієї нагоди 8 квітня 1919 року партійний осередок надіслав В. І. Леніну телеграму: «Ірпінський комуністичний осередок, зібравшись 7 квітня на урочисте відкриття клубу комуністів, шле Вам привіт, дорогий товаришу, як великому вождеві світового пролетаріату, висловлюючи радість і впевненість у перемозі пролетаріату. Клянемося перед червоним прапором твердо і стійко стояти на сторожі комунізму!».
Ірпінські комуністи свято виконували клятву, дану Іллічеві. Під їх керівництвом організувалися і стали працювати профспілки залізничників, лісорубів, робітників торфорозробок, учителів. Під час наступу денікінців комуністи першими пішли на фронт, ведучи за собою сотні добровольців. У серпні, коли ворог захопив Київ, ірпінці брали участь у боях у складі 60-ї дивізії 12-ї армії, яка тримала оборону на річці Ірпінь.
На початку вересня 1919 року денікінці захопили селище. Вони тероризували трудяще населення, вже в перші дні розстрілявши 11 чоловік.
Члени підпільної групи, які підтримували зв'язки з комуністами Києва і своїм ревкомом, що відійшов з загонами Червоної Армії, проводили агітаційну роботу серед трудящих, спрямовану проти ворога, передавали командуванню 12-ї армії відомості про рух військових ешелонів через станцію Ірпінь. 20 вересня група військ 12-ї армії на чолі з Й. Е. Якіром перейшла в контрнаступ. Після жорстоких боїв на початку жовтня Ірпінь було визволено. З першого ж дня ірпінці подавали допомогу Червоній Армії. Під керівництвом ревкому, який з 15 жовтня відновив діяльність, робітники працювали на спорудженні укріплень7, налагодили рух поїздів між Коростенем та Ірпенем, що підвозили на фронт поповнення, боєприпаси, продовольство. Але з 17 жовтня тут знову розгорнулися бої. Контрнаступ білогвардійців стримувала 58-а стрілецька дивізія 12-ї армії під командуванням героя громадянської війни І. Ф. Федька, яка займала оборону на лівому березі Ірпеня. Наприкінці жовтня селище кілька разів переходило з рук у руки. 19 грудня воно остаточно було визволено від денікінців.
Партійний осередок, у якому налічувалося 15 комуністів, очолюваних І. Л. Курдюковим, ревком знову розгорнули свою діяльність. Під їх керівництвом трудящі приступили до відбудови господарства. Довелося долати величезні труднощі. В Ірпені спалахнула епідемія тифу. В селищі був лише один лікар та кілька фельдшерів. У боротьбі проти епідемії значну підтримку подав Київський повітовий ревком. З його допомогою відкрито лікарню, налагоджено постачання продовольством.
Взимку, 28 грудня, відбулися вибори до селищної Ради робітничих, селянських д червоноармійських депутатів. Рада взялася за поліпшення житлових і побутових умов трудящих. Було відбудовано млин, вживалися заходи щодо припинення самовільної порубки лісу, готувалися до відкриття шкіл.
У січні 1920 року обрано волосний ревком. У його складі працювали комуністи Левинський, Поруков, Яншин. Партосередок, у якому в лютому налічувалося 28 членів, та волревком розгорнули роботу серед селян волості. Вони створювали в селах партійні осередки, згуртовували бідняцький актив, проводили агітаційну та культурно-масову роботу. Селяни активніше стали постачати військовим частинам і робітникам хліб, продукти, збирати кошти для зміцнення Червоної Армії.
В квітні 1920 року в Ірпені відбулися нові вибори до Ради, у складі якої було 19 комуністів і 5 безпартійних. Рада і партосередок мобілізували трудящих