Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Бородянка

Сторінка 4 з 8
забезпечували високі врожаї на полях комуни. Праця і життя комунарів яскраво свідчили про переваги колективного господарства перед одноосібним. Немала заслуга в цьому належала партійній організації, яку очолював В. Т. Боярчук. Комуну «Спартак», як зразкове соціалістичне господарство, в 1926 році відвідала делегація італійської молоді.
 
У перші ж роки Радянської влади поліпшувалась і охорона

здоров'я трудящих. 1922 року в Бородянській лікарні вперше почали проводитися хірургічні операції, подавалася інша медична допомога. З великою теплотою бородянці згадують лікаря Бойченка.
Партійна організація, Рада й KHС приділяли велику увагу ліквідації неписьменності і розгортанню серед населення культурно-освітньої роботи. Для цього було мобілізовано актив інтелігенції. Вчителі зібрали понад 200 власних книг і в 1923 році відкрили сільську бібліотеку. Одне з приміщень, що належало до революції графу Шембеку, переобладнали в народний театр на 400 місць; тут проводилися лекції, влаштовувалися концерти. Самодіяльний учнівський гурток показав першу виставу. У 1927 році в селі почала діяти стаціонарна кіноустановка. Разом з комуністами велику організаційну й культосвітню роботу провадили комсомольці.
Територіальна партійна організація, яка зростала за рахунок сільської бідноти й комсомольців і в 1930 році налічувала 25 чоловік, невтомно роз'яснювала трудівникам переваги колективного господарювання. У соціалістичній перебудові села серйозну допомогу комуністам подавали незаможні селяни. 1929 року сільський KHС об'єднував 175 членів, серед яких було 10 комуністів, 22 комсомольці, 47 жінок. Комітет незаможних селян зміцнював бідняцько-середняцький союз, ізолював куркульство, активно боровся за проведення колективізації та зміцнення молодих колективних господарств. У 1929 році до комуни було подано 240 заяв. Тоді ж понад 60 господарств бідняків об'єдналися в товариство спільного обробітку землі (ТСОЗ). Очолили це товариство О. Я. Гриша і П. А. Духненко. Навесні 1930 року ТСОЗ об'єднався з комуною «Спартак», а в липні того ж року на базі комуни організовано два колгоспи: ім. Леніна і «Жовтень». Наприкінці року вони об'єдналися в одну сільськогосподарську артіль ім. Леніна.
Куркульство намагалося зірвати кооперування селян, розвалити колгосп. Сільрада, райвиконком, партійна організація, при підтримці селян-бідняків зламали опір куркулів, деяких було виселено з Бородянки. На 1932 рік колективізацію в основному було закінчено.
Колективне господарство завдяки невтомній праці його трудівників успішно розвивалось. У 1933 році його очолив комуніст І. Г. Карпенко. Самовіддано працювали бригадир О. П. Качаленко, колгоспники П. С. Сліпенко, В. X. Мазоха, ланкові М. Г. Бордзуха, Я. М. Патока, Н. І. Бородюк та інші. В 1937 році колгосп добився значних успіхів у піднесенні врожайності. Озимої пшениці він зібрав по 15 цнт з площі 340 га, льону-зерна - по 5,3 цнт, льоноволокна - по 4 цнт, картоплі - по 147 цнт з кожного гектара.
Основною технічною культурою в господарстві був льон. Передові колгоспники артілі ім. Леніна, наслідуючи приклад п'ятисотенниць, оволодівали агротехнікою і добивалися кращих результатів. За одержання високих урожаїв льону М. Г. Бордзуха була учасницею Всесоюзної сільськогосподарської виставки і відзначена Великою срібною - медаллю.
Напередодні Великої Вітчизняної війни колгосп ім. Леніна зайняв перше місце в районі по надоях молока і на Всесоюзній сільськогосподарській виставці 1940 року премійований автомашиною. Учасниками виставки були сільські майстри високих урожаїв: Г. Д. Нездолій, Ф. Є. Віденко, Я. М. Патока та інші передовики, які систематично, з року в рік одержували на великих площах по 190 й більше центнерів картоплі з гектара.
Радянська держава з року в рік збільшувала асигнування на охорону здоров'я, медичний персонал поповнювався кваліфікованими кадрами. Якщо в 1927 році в Бородянській лікарні було лише 16 ліжок і працював 1 лікар, то в 1939 році лікарня розширилась до 75 ліжок і в ній працювало 18 лікарів, фельдшерів та акушерок.
Змінювалося обличчя Бородянки, поліпшувалися матеріально-побутові умови життя людей. Підвищувався їхній культурний рівень. У селі діяли семирічна й середня школи, будинок культури. На середину 30-х років неписьменність повністю ліквідували. Газети й журнали одержувала кожна колгоспна сім'я.
З початком Великої Вітчизняної війни майже все доросле населення працювало на спорудженні протитанкового рову між Бородянкою і Берестянкою, допомагало радянським людям, які евакуювалися зі Львова, Бреста, Житомира. У серпні 1941 року на підступах до села відбувалися запеклі бої з ворогом. 24 серпня 1941 року гітлерівці окупували Бородянку.
Трудящі чинили рішучий опір загарбникам. У квітні 1942 року в селі створено підпільну групу, до якої увійшло 24 чоловіка. На чолі її став комуніст, офіцер Червоної Армії Д. Г. Титов. Незабаром було створено й


Бородянка