Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Бородянка

Сторінка 2 з 8
Певний вплив на посилення селянського руху мала поява в районі Бородянки озброєних загонів учасників польського повстання 1863 року. 27 квітня біля містечка вони вступили в бій з царськими військами, але зазнали поразки.
Безземельні й малоземельні селяни все більше поривали з сільським господарством і йшли на заробітки до промислових центрів. Так, тільки в 1885 році селянам Бородянської волості (її створено в 1866 році) було видано для «отлучки» 203 паспорти.

У зв'язку з будівництвом залізниці Київ-Брест, яка проходила через Бородянку, кількість жителів у містечку почала швидко зростати. 1900 року тут було вже 469 дворів з населенням 2850 чоловік. Розширення економічних зв'язків Бородянки з промисловими центрами країни зумовило появу невеликих підприємств, що переробляли сільськогосподарську сировину.
На початку XX ст. до Бородянки почали проникати соціал-демократичні ідеї. 31 жовтня 1903 року на призовному пункті були розкидані прокламації Київського комітету РСДРП, які закликали до боротьби за повалення царизму. У 1908-1909 pp. у містечку діяла соціал-демократична група. 1909 року вона вела роботу і на ст. Тетерів, де організовувала сходки робітників. У поліцейських донесеннях повідомлялося, що соціал-демократичний вплив на залізниці дедалі більше зростав.
Напередодні першої світової війни становище трудового селянства ще більше погіршилося. У 1912 році в Бородянці налічувалося 434 селянські господарства, яким належало всього 2743 десятини землі. Але й ця земля розподілялася нерівномірно. 104 господарства були безземельними або малоземельними, тоді як 82 заможні мали 1144 десятини землі. 36 господарств зовсім не мали худоби.
Жителі не одержували потрібної медичної допомоги. Довгий час не тільки в Бородянці, а й у всій волості не було жодного лікаря чи фельдшера. Вперше приватний лікар появився в Бородянці 1894 року. У наступному році в старому будиночку відкрили приймальну палату, де проводилось амбулаторне обслуговування хворих, а також стояло 6 ліжок для тяжко хворих. На 1900 рік медична служба Бородянки та волості складалася з лікаря, фельдшера і повитухи. Цей же лікар обслуговував ще й приймальну палату Макарівської волості. Отже, на сучасний Макарівський і Бородянський райони був лише один лікар.
Ледь жевріла й народна освіта. Однокласну церковнопарафіяльну школу в Бородянці відкрили 1887 року. Навчання 40 дітей проводилося в селянських хатах і в старому напівзруйнованому попівському будинку, але й цей будинок через п'ять років піп продав під шинок. 1895 року збудували нове приміщення з однією класною кімнатою. На початку XX ст. тут навчалося понад 100 учнів, у т. ч. 15 дівчат. Проте, закінчували цю школу не більше 5-10 проц. усіх учнів. Тому більшість дітей так і залишилася неписьменною. Жінки були неписьменними майже всі, серед чоловіків налічувалося грамотних лише 20 процентів.
У першій половині березня 1917 року в містечку стало відомо про перемогу Лютневої революції. Революційно настроєні селяни 17 березня створили у Бородянці селянський комітет, який усунув представників старої влади, роззброїв поліцію, почав відбирати поміщицьку землю. Але згодом буржуазний Тимчасовий уряд повернув усе майно і землю поміщикові.
У перші ж тижні після Великої Жовтневої соціалістичної революції трудящі містечка приступили до впровадження в життя ленінського Декрету про землю.
Вони поділили між собою поміщицькі землі, коні та велику рогату худобу, сільськогосподарський реманент. Проти цих революційних заходів виступили представники контрреволюційної Центральної ради. 15 листопада 1917 року штаб Київського військового округу доповідав Київському губернському комісару, що 153-й дивізії дано розпорядження забезпечити охорону бородянських та інших маєтків. Губернський комісар 23 листопада 1917 року вимагав від повітового начальника міліції вжити усіх заходів для припинення «безпорядків» у Бородянці. З Василькова до Бородянки для придушення виступу селян надіслали роту солдатів.
Трудящі маси, керовані більшовиками, розгромили контрреволюційні буржуазно-націоналістичні органи Центральної ради і на початку 1918 року встановили у Бородянці Радянську владу. Та їхню мирну працю перервав наступ німецьких інтервентів. 22 лютого 1918 року червоногвардійські загони під командуванням В. Н. Боженка і Г. І. Чудновського вели кровопролитні бої з переважаючими силами окупантів і гайдамаків, стримуючи їх наступ на Київ по лінії Бородянка-Буча-Ірпінь. Червоногвардійці-залізничники завдали загарбникам удару в районі станцій Клавдієве і Бородянка. Але наприкінці лютого кайзерівські війська, які рвалися до Києва, захопили Бородянку.
В листопаді 1918 року німецьких загарбників було вигнано з Бородянки, але незабаром містечко захопили петлюрівці. В кількох боях, що відбулися на


Бородянка