Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
створено навчально-дослідні ділянки і сади. При 17 середніх школах збудовані теплиці та оранжереї, де учні 5-9 класів протягом навчального року провадили досліди з ботаніки, основ дарвінізму, вирощували квіти та інші культури. З метою поліпшення політехнічного навчання школи придбали 128 кіноустановок та іншу проекційну апаратуру. Шкільні бібліотеки значно поповнились художньою, науковопопулярною та
іншою літературою. На початку 1959/60 навчального року в шкільних бібліотеках налічувалось понад 1,4 млн. томів книг.
Матеріальна база шкіл створювалась насамперед за рахунок державних асигнувань, які зростали з кожним роком. Поряд з цим
велику допомогу школам подавали промислові підприємства та організації, зокрема колективи заводів «Ленінська кузня», «Більшовик», «Точелектроприлад», «Арсенал», Дарницький шовковий комбінат та інші. Це сприяло здійсненню завдань політехнічного навчання і підготовки учнів до практичної діяльності на виробництві.
Здійснюючи програмні завдання семирічного плану, уряд рік у рік збільшував асигнування на народну освіту. Так, у 1959 році на дальший розвиток народної освіти в Києві було асигновано 251,8 млн. крб., в 1960 вже 325,4 млн. крб. Якщо за 1956-1958 pp. збудовано 20 нових двокомплектних шкіл, 2 школи-інтернати, 32 майстерні, то в одному лише 1959 році до початку навчального року введено в дію 16 нових шкільних приміщень, гуртожиток для школи-інтернату на 300 місць, 11 шкільних майстерень тощо. Ще більшого розмаху набуло шкільне будівництво в 1959-1965 pp. Внаслідок цього в 1967/68 навчальному році в Києві діяли 207 загальноосвітніх шкіл (середніх і восьмирічних), у яких навчалося 166 400 дітей, 63 школи робітничої молоді (разом з заочними), де було 41 480 учнів. У школах працювало 11 050 учителів. Крім того, в спеціальних школах у 1967/68 навчальному році працювало 340 учителів. Таким чином, у ювілейному 1967 році у всіх загальноосвітніх школах Києва вели педагогічну роботу 11 390 вчителів, у т. ч. 90 заслужених учителів школи УРСР.
Велике значення для дальшого розвитку народної освіти мають рішення XXIII з'їзду КПРС і XXIII з'їзду КП України, а також документи III Всесоюзного і III Республіканського з'їздів учителів. У цих важливих документах накреслено шляхи дальшого розвитку народної освіти, визначені конкретні завдання переходу до загальної обов'язкової середньої освіти. Про успішне виконання цих накреслень свідчить те, що вже в 1967 році 90 проц. випусників 8 класів Києва було залучено до продовження навчання в середній школі.
Рік у рік зростає в школах міста рівень загальної і педагогічної культури. Так, за видатні досягнення в справі навчання і комуністичного виховання учнівської молоді 82-у середню школу в 1966 році нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора. Високу успішність і глибокі знання забезпечують учителі школи Л. І. Кириленко, Л. Ф. Великохатська, В. Г. Сергієнко, В. П. Адамовська та інші.
Наприкінці 50-х і особливо на початку 60-х років значного розвитку набули школи подовженого дня. Педагогічні колективи цих шкіл організовували роботу так, щоб якнайширше охопити своїм впливом все життя учнів.
Партійні організації міста, відділи народної освіти, педагогічні колективи шкіл велику увагу приділяють вихованню дітей в дусі комуністичної моралі і радянського патріотизму.
Школи встановлюють широкі зв'язки з підприємствами, науково-дослідними установами, військовими частинами. Цьому, зокрема, сприяють походи піонерів
по місцях бойової слави. Так, улітку 1966 року юні корчагінці 71-ї школи ім. Миколи Островського з берегів Дніпра пройшли по бойовому шляху гвардійської Червонопрапорної ордена Суворова Таманської дивізії, а потім крокували на Красній площі в Москві під прапором цієї дивізії. І коли вони разом з багатьма іншими юними патріотами проголошували слова клятви: «Батьківщино, ми будемо зміцнювати і примножувати твою велич натхненною працею, кипучою енергією молодості творити майбутнє», то ці слова стали для них сповненими конкретним і важливим змістом їх щоденного життя: у навчанні, праці, громадській діяльності.
Київ у період боротьби за створення матеріально-технічної бази комунізму (1959— 1968 pp.)
Сторінка 20 з 58
збудовано і обладнано 237 майстерень, У всіх середніх школах учні 8-10 класів проходили виробниче навчання на фабриках, заводах, у виробничо-навчальних майстернях. Для проведення з учнями практичних занять з біології і сільського господарства при 109 школах створено навчально-дослідні ділянки і сади. При 17 середніх школах збудовані теплиці та оранжереї, де учні 5-9 класів протягом навчального року провадили досліди з ботаніки, основ дарвінізму, вирощували квіти та інші культури. З метою поліпшення політехнічного навчання школи придбали 128 кіноустановок та іншу проекційну апаратуру. Шкільні бібліотеки значно поповнились художньою, науковопопулярною та
Матеріальна база шкіл створювалась насамперед за рахунок державних асигнувань, які зростали з кожним роком. Поряд з цим
велику допомогу школам подавали промислові підприємства та організації, зокрема колективи заводів «Ленінська кузня», «Більшовик», «Точелектроприлад», «Арсенал», Дарницький шовковий комбінат та інші. Це сприяло здійсненню завдань політехнічного навчання і підготовки учнів до практичної діяльності на виробництві.
Здійснюючи програмні завдання семирічного плану, уряд рік у рік збільшував асигнування на народну освіту. Так, у 1959 році на дальший розвиток народної освіти в Києві було асигновано 251,8 млн. крб., в 1960 вже 325,4 млн. крб. Якщо за 1956-1958 pp. збудовано 20 нових двокомплектних шкіл, 2 школи-інтернати, 32 майстерні, то в одному лише 1959 році до початку навчального року введено в дію 16 нових шкільних приміщень, гуртожиток для школи-інтернату на 300 місць, 11 шкільних майстерень тощо. Ще більшого розмаху набуло шкільне будівництво в 1959-1965 pp. Внаслідок цього в 1967/68 навчальному році в Києві діяли 207 загальноосвітніх шкіл (середніх і восьмирічних), у яких навчалося 166 400 дітей, 63 школи робітничої молоді (разом з заочними), де було 41 480 учнів. У школах працювало 11 050 учителів. Крім того, в спеціальних школах у 1967/68 навчальному році працювало 340 учителів. Таким чином, у ювілейному 1967 році у всіх загальноосвітніх школах Києва вели педагогічну роботу 11 390 вчителів, у т. ч. 90 заслужених учителів школи УРСР.
Велике значення для дальшого розвитку народної освіти мають рішення XXIII з'їзду КПРС і XXIII з'їзду КП України, а також документи III Всесоюзного і III Республіканського з'їздів учителів. У цих важливих документах накреслено шляхи дальшого розвитку народної освіти, визначені конкретні завдання переходу до загальної обов'язкової середньої освіти. Про успішне виконання цих накреслень свідчить те, що вже в 1967 році 90 проц. випусників 8 класів Києва було залучено до продовження навчання в середній школі.
Рік у рік зростає в школах міста рівень загальної і педагогічної культури. Так, за видатні досягнення в справі навчання і комуністичного виховання учнівської молоді 82-у середню школу в 1966 році нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора. Високу успішність і глибокі знання забезпечують учителі школи Л. І. Кириленко, Л. Ф. Великохатська, В. Г. Сергієнко, В. П. Адамовська та інші.
Наприкінці 50-х і особливо на початку 60-х років значного розвитку набули школи подовженого дня. Педагогічні колективи цих шкіл організовували роботу так, щоб якнайширше охопити своїм впливом все життя учнів.
Партійні організації міста, відділи народної освіти, педагогічні колективи шкіл велику увагу приділяють вихованню дітей в дусі комуністичної моралі і радянського патріотизму.
Школи встановлюють широкі зв'язки з підприємствами, науково-дослідними установами, військовими частинами. Цьому, зокрема, сприяють походи піонерів
по місцях бойової слави. Так, улітку 1966 року юні корчагінці 71-ї школи ім. Миколи Островського з берегів Дніпра пройшли по бойовому шляху гвардійської Червонопрапорної ордена Суворова Таманської дивізії, а потім крокували на Красній площі в Москві під прапором цієї дивізії. І коли вони разом з багатьма іншими юними патріотами проголошували слова клятви: «Батьківщино, ми будемо зміцнювати і примножувати твою велич натхненною працею, кипучою енергією молодості творити майбутнє», то ці слова стали для них сповненими конкретним і важливим змістом їх щоденного життя: у навчанні, праці, громадській діяльності.