Київ у період боротьби за створення матеріально-технічної бази комунізму (1959— 1968 pp.)
Розвиток культури Києва в період завершення побудови соціалізму і розгортання комуністичного будівництва (1945— 1968 pp.)
Народна освіта
Комуністична партія і уряд, поряд з відбудовою промисловості й міського господарства і дальшого його розвитку, багато уваги приділяли культурному будівництву в столиці Радянської України, зокрема народній освіті.
Основні завдання післявоєнної п'ятирічки в галузі шкільного будівництва полягали в тому, щоб у 1950 році довести кількість семирічних і середніх шкіл по Союзу РСР до 193 тис., охопивши навчанням до 31,8 млн. дітей, забезпечити загальне обов'язкове навчання дітей з семирічного віку як у місті, так і на селі. Крім
Незважаючи на труднощі післявоєнного часу, кияни досягли серйозних успіхів у галузі народної освіти вже в перший рік п'ятирічки. В 1945/46 навчальному році в Києві працювало 100 шкіл, з них 73 середні (59 336 учнів), 18 семирічних (7135 учнів) і лише 9 початкових (1314 учнів). У школах міста працювало 2681 учитель. Спостерігалось зростання шкіл спільного навчання. В 1945 році в Києві їх налічувалось 25. Це свідчило про те, що роздільне навчання не виправдовувало себе.
Під керівництвом партійних організацій у 1945/46 навчальному році була проведена значна робота по забезпеченню необхідних умов для навчання дітей-сиріт і дітей фронтовиків. Так, у Радянському районі через відділ народної освіти 894 учні одержували безплатно гарячі сніданки, 750 учнів одяг і взуття. При 6-й школі Шевченківського району працювала їдальня для 350 дітей-сиріт. У Московському районі було забезпечено гарячими сніданками 450 учнів. Багато шкіл залучили на допомогу дітям великі кошти шефських організацій та батьківських комітетів.
Урочистий вечір, присвячений дружбі російського, українського і всіх братніх радянських народів, у Жовтневому палаці культури. 6 жовтня 1967 р.
У Києві в перші післявоєнні роки велась велика робота по відбудові навчальної бази шкіл, і все ж зростання шкільної мережі було недостатнє, порівнюючи
із зростанням кількості учнів. Так, у 1947 році в 16 шкільних приміщеннях роботу проводили по дві школи. Багато шкіл працювало у дві, а то і в три зміни. Крім того, не вистачало підручників і навчального приладдя. Все це не могло не впливати негативно на хід навчально-виховної роботи, на засвоєння учнями матеріалу і навіть на стан їх здоров'я.
Районні партійні організації, відділи народної освіти докладали багато зусиль, щоб забезпечити нормальну роботу шкіл. У 1950 році було ліквідовано заняття в третю зміну і реорганізовано частину початкових шкіл у семирічні, а семирічні ,в середні. Остання обставина дала можливість не переводити учнів в інші школи після закінчення ними четвертих і сьомих класів, що мало особливо велике значення для дітей, які жили на околицях міста.
Крім загальноосвітніх середніх шкіл, у 1950 році в Києві було 29 технікумів, в яких навчалось 13 332 учні на стаціонарі і 950-заочно. В 16 дитячих будинках перебувало 1534 вихованці; 67 дитячих садків відвідувало 6120 дітей.
Ще більш величні завдання постали перед працівниками народної освіти в п'ятій п'ятирічці. Як і в попередні роки, школи Києва, виконуючи рішення Комуністичної партії з ідеологічних питань, підвищували рівень всієї навчально-виховної роботи. Здійснювались завдання, поставлені XIX з'їздом КПРС, особливо щодо розгортання політехнічного навчання.
Піклування про сиріт було і залишилось одним з першорозрядних у діяльності шкіл та органів народної освіти. Завдяки активній участі громадськості, особливо батьківських комітетів при школах, багато дітей-сиріт змогли здобути семирічну і середню освіту.
В 1950-1955 pp. школи Києва зустрілися з труднощами, які були результатом недавньої війни. Починаючи з 1948/49 навчального року в київських школах різко зменшилась кількість дітей у перших класах. Якщо в 1944/45 навчальному році до перших класів було прийнято 18 085 учнів, то в 1951/52 році 7990, в 1952/53 10 107, і тільки в 1954/55 навчальному році кількість учнів перших класів становила 15 660 чоловік. Це пояснюється тим, що в роки війни народжуваність різко скоротилась. Таке становище вносило в шкільну роботу чимало як організаційних, так і чисто педагогічних труднощів.