Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
В 1960 році колгосп було реорганізовано в радгосп, який невдовзі став прибутковим господарством, що спеціалізується на вирощуванні насіння цукрових буряків. Його земельна площа становила 2323 га. В 1965 році він виростив 3384 цнт насіння цукрових буряків. На фермах радгоспу налічується понад 500 голів великої рогатої худоби. На кожні 100 га орної землі було вироблено по 493 цнт молока та. 107,5 цнт м'яса. Середня врожайність зернових у 1969 році становила 33,9 цнт з гектара. На полях радгоспу працювали 25 тракторів, 14 комбайнів, 23 автомашини. За сумлінну працю ордена Леніна удостоєні робітники радгоспу А. С. Скочинський, Л. П. Білан, А. М. Ковбасюк, Г. Радчук.
Невпинно зростала потужність цукрового заводу, чому у великій мірі сприяла реконструкція підприємства, проведена у 1959 році. Якщо в 1950 році завод виробив 60 тис. цнт цукру, у 1955 - 138, то в 1965 році - 230 тис. цнт. За досягнуті успіхи у 1966 році колектив заводу одержав перехідні Червоні прапори Міністерства харчової промисловості СРСР та ВЦРПС і Міністерства харчової промисловості УРСР та Республіканської ради профспілок, директора заводу В. В. Розенберга нагороджено орденом Леніна.
У 1967 році на підприємстві було переоснащено мийне відділення, конденсаторну установку, розширено станцію фільтрів. Ініціаторами підвищення продуктивності праці виступали комуністи, зокрема І. К. Кутовий та Ф. К. Іщенко, які нагороджені орденом Трудового Червоного Прапора.
Підвищується добробут трудящих, поліпшується благоустрій села. При заводі діє дитячий комбінат. Тільки протягом 1968 року закінчено будівництво 8-ми квартирного двоповерхового будинку для тваринників та будинків для робітників і службовців. Телевізори, радіоприймачі, холодильники, пральні машини є звичайними невід'ємними речами в побуті жителів села.
У селі є лікарня на 25 ліжок, при ній - пологове відділення, кабінет фізлікування, зубний кабінет. В лікарні трудяться 15 медпрацівників з вищою і середньою спеціальною освітою.
Незрівнянно зріс культурний рівень трудівників села. У 1966 році сільська семирічна школа реорганізована в середню. Для неї у 1970 році збудовано нове приміщення на 560 місць. Багато робітничої молоді вчиться заочно у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах республіки. Серед вихованців школи - українські радянські письменники М. Я. Зарудний, В. О. Міняйло. Понад 50 колишніх учнів школи працюють вчителями, лікарями, інженерами, спеціалістами сільського господарства.
У сільському клубі з залом на 400 місць регулярно демонструються кінофільми, читаються лекції членами сільського відділення товариства «Знання», відбуваються концерти художньої самодіяльності та вистави як місцевих аматорів, так і приїжджих професійних колективів. Діяльна культосвітня робота ведеться в заводському клубі. Тут влаштовуються шахові турніри, спортивні ігри, вечори художньої самодіяльності. Завжди людно у сільській бібліотеці, де зібрано понад 13 тис. книжок.
Трудящі Городища-Пустоварівського впевнено крокують у майбутнє, будуючи разом з усім радянським народом нове комуністичне суспільство.
Городище-Пустоварівське
Сторінка 5 з 5
засіяли 1125 га землі, в т. ч. зерновими культурами - 758 га, цукровими буряками - 85 га, 111 га займали інші технічні культури. Зросло поголів'я худоби, яке становило 224 голови великої рогатої худоби, 65 коней, 310 Свиней. Порівняно з 1944 роком прибуток колгоспу потроївся.Невпинно зростала потужність цукрового заводу, чому у великій мірі сприяла реконструкція підприємства, проведена у 1959 році. Якщо в 1950 році завод виробив 60 тис. цнт цукру, у 1955 - 138, то в 1965 році - 230 тис. цнт. За досягнуті успіхи у 1966 році колектив заводу одержав перехідні Червоні прапори Міністерства харчової промисловості СРСР та ВЦРПС і Міністерства харчової промисловості УРСР та Республіканської ради профспілок, директора заводу В. В. Розенберга нагороджено орденом Леніна.
У 1967 році на підприємстві було переоснащено мийне відділення, конденсаторну установку, розширено станцію фільтрів. Ініціаторами підвищення продуктивності праці виступали комуністи, зокрема І. К. Кутовий та Ф. К. Іщенко, які нагороджені орденом Трудового Червоного Прапора.
Підвищується добробут трудящих, поліпшується благоустрій села. При заводі діє дитячий комбінат. Тільки протягом 1968 року закінчено будівництво 8-ми квартирного двоповерхового будинку для тваринників та будинків для робітників і службовців. Телевізори, радіоприймачі, холодильники, пральні машини є звичайними невід'ємними речами в побуті жителів села.
У селі є лікарня на 25 ліжок, при ній - пологове відділення, кабінет фізлікування, зубний кабінет. В лікарні трудяться 15 медпрацівників з вищою і середньою спеціальною освітою.
Незрівнянно зріс культурний рівень трудівників села. У 1966 році сільська семирічна школа реорганізована в середню. Для неї у 1970 році збудовано нове приміщення на 560 місць. Багато робітничої молоді вчиться заочно у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах республіки. Серед вихованців школи - українські радянські письменники М. Я. Зарудний, В. О. Міняйло. Понад 50 колишніх учнів школи працюють вчителями, лікарями, інженерами, спеціалістами сільського господарства.
У сільському клубі з залом на 400 місць регулярно демонструються кінофільми, читаються лекції членами сільського відділення товариства «Знання», відбуваються концерти художньої самодіяльності та вистави як місцевих аматорів, так і приїжджих професійних колективів. Діяльна культосвітня робота ведеться в заводському клубі. Тут влаштовуються шахові турніри, спортивні ігри, вечори художньої самодіяльності. Завжди людно у сільській бібліотеці, де зібрано понад 13 тис. книжок.
Трудящі Городища-Пустоварівського впевнено крокують у майбутнє, будуючи разом з усім радянським народом нове комуністичне суспільство.