Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Переяслав-Хмельницький

Сторінка 11 з 13
17 вересня 1941 року Переяслав окупували німецько-фашистські загарбники. Вони запровадили жорстокий режим грабежу й насильства. Дле, незважаючи на терор, жителі міста розгорнули непримиренну боротьбу проти ненависного ворога, саботували розпорядження окупаційних властей, псували сільськогосподарські машини, ховали або знищували худобу, хліб. Комуніст О. Ф. Бабак, А. В. Коцюбинська, М. І. Кудря допомагали партизанам зброєю, одягом, продуктами харчування, Ф. П. Іваха - медикаментами. За зв'язок з партизанами в 1943 році були розстріляні робітники держмлина М. А. Артюх і М. М. Сердюк, колгоспники І. Крячок, Т. Крячок, комуніст П. Г. Мисюра, директор Переяславського педучилища В. Г. Удод.
В роки окупації підпільники разом з народними месниками партизанського з'єднання ім. В. І. Чапаева здійснили в Переяславі кілька бойових операцій. Так, партизани й підпільники вивели з ладу на 2,5 місяці міський млин, зберегли від вивезення гітлерівцями устаткування маслозаводу, 5 тис. тонн шкірсировини, 3 тис. кубоетрів будівельного лісоматеріалу. Група партизанів у складі п'яти чоловік вночі з 6 на 7 вересня 1943 року підірвали залізничну колію поблизу станції Переяславська і пустила під укіс німецький ешелон. Комісія по розслідуванню злодіянь, вчинених німецькими загарбниками в Переяславі, встановила жахливі картини звірячої розправи над мирним беззахисним населенням. 20 вересня 1943 року фашистські окупанти зігнали на монастирський двір понад 300 жителів міста та навколишніх сіл і розстріляли їх. Ще один жахливий злочин учинили гітлерівці на міському кладовищі, де вони вбили понад 700 чоловік.
21 вересня 1943 року воїни 178-ї й 183-ї танкових бригад 10-го танкового корпусу 40-ї армії визволили Переяслав від німецько-фашистських загарбників. Того ж дня надвечір передові частини Червоної Армії вийшли до Дніпра поблизу Переяслава. В боях за визволення міста загинув син білоруського народу генерал-майор М. М. Івановський, який похований у братській могилі в центральному парку «Дружба народів». На могилі визволителів встановлено пам'ятник. За виявлені героїзм і мужність під час визволення міста і району 14 воїнам Червоної Армії присвоєно звання Героя Радянського Союзу. За хоробрість і відвагу в боротьбі проти гітлерівців у роки Вітчизняної війни багато переяславців нагороджено ордеами й медалями. Серед них полковника П. Ф. Сябрюка - орденом Леніна, двома орденами Червоного Прапора, орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня; підполковника Л. П. Сенченка - орденами Леніна, Червоного Прапора, Богдана Хмельницького 2-го ступеня, Червоної Зірки; підполковника М. А. Лов'ягіна - трьома орденами Червоного Прапора.
Після визволення Переяслава його жителі під керівництвом райкому КП(б)У та райвиконкому, що одразу відновили свою діяльність, взялися за відбудовні роботи.
Окупанти завдали місту великої шкоди. Вони зруйнували майже всі промислові підприємства, адміністративні й громадські будівлі, знищили районну бібліотеку.
Велику допомогу у відбудові промисловості й сільського господарства подали російські брати - трудівники Раменського району Московської області.
У жовтні 1943 року відновили роботу лісопильня, цегельний і шкіряний заводи, маслозавод, дві хлібопекарні; в січні 1944 року - артіль «Об'єднана праця», а в квітні - артіль «Інвалід-робітник».
12 жовтня 1943 року, враховуючи велике історичне значення Переяславської ради, яка навіки скріпила дружбу між українським і російським народами, а таож зважаючи на великі заслуги Б. Хмельницького у возз'єднанні України з Росією, Указом Президії Верховної Ради СРСР місто Переяслав було перейменоване на Переяслав-Хмельницький.
Здійснювалася відбудова закладів охорони здоров'я, освіти, культури. В 1944 році почали працювати лікарня, дитсадок, дитбудинок, школи, педучилище, будинок культури.
Трудящі Переяслав-Хмельницького, прагнучи допомогти Червоній Армії в остаточному розгромі гітлерівських окупантів, працювали з величезним напруженням. За трудовий героїзм 626 жителів було нагороджено медалями «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941 - 1945 рр.» Населення вносило у фонд оборони свої заощадження, передплачувало облігації воєнної позики, посилало фронтовикам теплі речі, взуття.
Після війни швидкими темпами почала розвиватися промисловість. 1946 року працювали промартілі ім. В. В. Куйбишева, ім. Б. Хмельницького, ім. М. І. Калііна. Наступного року вже діяли райпромкомбінат, райхарчокомбінат, 7 артілей промислової кооперації. Пізніше чотири з них об'єдналися в артіль «Переяславська рада». Після реконструкції в 50-х роках маслозавод було перетворено на сироварний завод. Став до ладу хлібозавод.
За семирічку реконструйовано старі й споруджено нові підприємства. 1961 року на базі артілі ім. Б. Хмельницького засновано фабрику художніх виробів, а


Переяслав-Хмельницький