Вишгород

Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче

Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ

Пошук від

Вишгород

Сторінка 2 з 7

Константинополя, серед яких були й вишгородці.
Господарство вишгородських бояр базувалось на праці феодально залежних селян. Податки і побори на користь феодалів - власників землі, на якій було розташоване місто, лягали також на плечі юридично вільних городян. Відомі численні скарги вишгородських міських низів на насильства з боку князівських та боярських урядовців. Так, у 1146 році городяни Вишгорода поскаржились великому князю київському на дії тіуна Тудора і вимагали обмеження поборів.

Вишгород був також важливим стратегічним пунктом, що входив до системи оборони центральної території Київської держави, могутньою фортецею Київської Русі, міцним форпостом Києва в боротьбі проти печенігів і половців. Місто оточували потужні вали і рови довжиною близько 3 км із стінами та вежами над ними. Князі постійно дбали про зміцнення цих укріплень. Під стінами Вишгорода, який надійно захищав Київ з півночі, не раз відбувалися кровопролитні битви з кочівниками. Після того, як у 1093 році вишгородці розгромили половців, слава про цю неприступну фортецю залунала по всій Русі. Протягом 1136-1146 pp. половці ще кілька разів зазнавали тут поразки.
Із посиленням феодальних усобиць Вишгород у XII ст. почав втрачати своє значення і перетворився на другорядний уділ, який київські князі віддавали найближчим родичам, щоб забезпечити собі їх допомогу в боротьбі за великокнязівський стіл. У 1167 році під час князівських усобиць Вишгород оточили війська Володимира Мстиславича і довгий час тримали його в стані облоги, а в 1169, 1172 та 1211 pp. місто пограбували війська чернігівських та суздальських князів, які ходили походами на Київ. З середини XII ст., водночас із занепадом Києва як центра держави, втрачав своє значення і Вишгород. Літописи востаннє згадують про нього як про місто, що відігравало самостійну роль в економічному та лолітичному житті, у 1213 році. Під час монголо-татарської навали у 1240 році Вишгород був вщент зруйнований і спустошений.
З 1362 і до 1569 року Вишгород перебував під владою феодальної Литви. В цей час це було невелике село, що належало Спасо-Преображенському Межигірському монастирю. В 1482 році Вишгород зазнав нових руйнувань під час походу на Україну кримського хана Менглі-Гірея. Після Люблінської унії 1569 року село захопила шляхетська Польща. Власником його лишився Межигірський монастир, якому в 1580 році було підтверджено право на збирання тут податків.
З встановленням польсько-шляхетського панування посилився соціальний гніт. Духовенство поступово закріпачувало селян Вишгорода. Вони мали давати на користь Межигірського монастиря 2 діжки меду на рік та виконувати різні повинності: підводну, ремонтувати шляхи, будувати укріплення. Польсько-шляхетські загарбники гальмували розвиток української культури. За наказом польської адміністрації у Вишгороді були розібрані руїни давнього храму Бориса і Гліба, а матеріал використано для будівництва костьолу в Києві.
Посилення гніту викликало обурення народних мас, яке нерідко виливалось у відкриті виступи проти гнобителів. Так, у 1592 році під час повстання К. Косинського один із загонів козаків разом з місцевими селянами напав на Межигірський монастир, вигнав звідти ігумена - королівського ставленика і знищив королівські грамоти, в яких були зафіксовані феодальні повинності.
В 1595 році Вишгород увійшов до складу королівських маєтностей і став центром Вишгородського староства. Надаючи йому великого військового значення як форпостові Києва, польський дороль на початку XVII ст. наказав відновити тут укріплення - вал і замок з вежами. Люстрацід Київського воєводства та Київського замку 1616, 1618 і 1622 pp. називають Вишгород «орендою при Києві». Тут було 100 господарств, які сплачували щорічно чинш, давали на 9 злотих жита, на 28 злотих вівса, 14 возів сіна, 28 курей, на 22 злотих меду. Від орендарів озер, плати за перевіз тощо державці одержували ще 300 злотих на рік, від здачі в оренду 4 млинів, крім млинарської третини,- 150 злотих.
Селяни Вишгорода боролися проти ненависного польсько-шляхетського гніту. У 1630 році в районі Межигірського монастиря і сусіднього з ним Вишгорода відбулися сутички між повстанцями і польським військом. Під час визвольної війни українського народу 1648-1654 pp. населення Вишгорода активно виступило проти польсько-шляхетського панування, за возз'єднання з братнім російським народом. У травні 1648 року в Київському повіті спалахнуло повстання, в якому взяли участь і вишгородці. Вишгород був визволений з-під влади шляхетської Польщі і з 1649 року ввійшов до складу Київської сотні Київського полку. У 1654 році після Переяславської ради населення міста присягнуло на вірність Росії.
Після визвольної війни тривала боротьба між селянами Вишгорода та Межигірським монастирем. У 1656 році монастир дістав універсал на володіння Вишгородом, згідно з яким селяни мали відбувати на користь власника «вшелякоє послушенство і повинності». Вони повинні були платити натуральний

Дивиться також інші населені пункти цього району:

{module…</div>">Нижча Дубечня

{…</div>">Микільська Борщагівка

{/di…</div>">Вишневе

Боярка

Інформаційно-пізнавальний портал | Київська область в складі УРСР

Вишгород

Вишгород