Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Узин

Сторінка 3 з 6
десятини. Свої досягнення колективні господарства й радгосп демонстрували на організованій у 1925 році районній сільськогосподарській виставці.
На кінець відбудовного періоду в Узині, крім цукрового заводу та сільськогосподарських артілей, були ще сільськогосподарське кредитне товариство, конярське товариство, цегельня, млин. Населення зросло до 5,2 тис. чоловік.
Партійна і комсомольська організації, сільська Рада велику увагу приділяли питанням культурного будівництва. 1925 року в Узині працювали семирічна й початкова школи, школа малописьменних, сім лікнепів, бібліотека, селянський будинок. Активно діяли комсомольці. Вони були застрільниками організації гуртків ліквідації неписьменності та художньої самодіяльності. З їх допомогою заводський клуб став центром культурно-освітньої роботи на селі. Трудівники села з великим задоволенням дивилися вистави «Назар Стодоля», «Наталка Полтавка», слухали концерти. На початку 20-х років тут створюються літературні гуртки. У робітничому клубі Узина тоді виступали керівник Київської філії Всеукраїнської спілки пролетарсько-селянських письменників «Плуг» С. Б. Щупак та український радянський письменник В. М. Ярошенко.
1929 року в Узині, як і в усій країні, розпочалася масова колективізація. Кращою агітацією за колективні методи ведення господарства були досягнення бурякорадгоспу ім. В. І. Леніна та перших колективних господарств. Важливу роль у справі здійснення суцільної колективізації відіграла МТС, створена 1932 року спочатку в Янківці, а потім переведена до Узина. Політвідділ МТС разом з політвідділом бурякорадгоспу та робітниками цукрового заводу організовували селян на боротьбу з куркульством, на здійснення суцільної колективізації. На кінець 1933 року колективізацію в основному завершили. Було створено вісім колгоспів: «Комсомолець», «Новий шлях» (колишня артіль «Надія»), ім. Політвідділу, ім. 17 Партз'їзду, «Більшовик», «Комунар», «Перемога», «Промінь» (колишній ТСОЗ «Червоний плугатар»). Пізніше останні чотири господарства об'єдналися, створивши колгосп ім. И. В. Сталіна. На початку травня 1936 року в Узині побував секретар ЦК КП(б)У П. П. Постишев, який оглянув посіви цукрових буряків, зустрівся з робітниками МТС та колгоспниками, дав багато порад щодо кращої організації праці.
З року в рік міцніли колгоспи, росла продуктивність праці, врожайність полів і продуктивність тваринництва. Так, колгосп ім. Політвідділу в 1936 році зібрав по 15,5 цнт зернових культур і 268 цнт цукрових буряків з гектара. Для поширення досвіду й показу кращих зразків сільськогосподарської продукції восени 1936 року відбулася міжрайонна виставка. На ній були відзначені колгоспи - ім. Й. В. Сталіна, «Новий шлях», ім. Політвідділу та бурякорадгосп. Тоді ж проходив зліт п'яти- сотенниць району, на якому В. С. Харченко з колгоспу ім. 17 Партз'їзду поділилася досвідом про те, як вона виростила 340 цнт цукрових буряків з га. Трактористи Ю. В. Ярмоленко, Л. К. Дідик, А. Я. Андрущенко та машиніст МТС С. К. Гуменний в 1938 році стали учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки.
Завдяки неухильному зростанню економіки колгоспів і підприємств у передвоєнні роки поліпшувалося матеріальне становище трудящих, підвищувалися заробітки робітників і колгоспників. Так, сім'я колгоспника І. Т. Лісниченка з артілі ім. Політвідділу виробила в 1936 році 879 трудоднів і одержала 3166 кг хліба, 132 кг цукру, 1248 крб. грішми. Змінювався на краще загальний вигляд села, у якому 1939 року проживало 7252 чоловіка. Тут упорядковувалися вулиці, споруджувалися нові будівлі.
Значні зрушення сталися в галузі медичного обслуговування трудящих, освіти й культури. Напередодні Великої Вітчизняної війни в Узині діяли районна лікарня, відкрита в 1934 році, та поліклініка, де працювали 6 лікарів і 20 чоловік середнього медперсоналу. Діти навчалися в середній, двох семирічних та двох початкових школах. У селі було 4 клуби - 2 колгоспних, один при МТС і один при цукровому заводі. В клубах і бібліотеках проводилася різноманітна й цікава робота.
Подальший господарський і культурний розвиток села був перерваний віроломним нападом фашистської Німеччини на нашу Батьківщину. Близько 1500 жителів Узина пішли на фронт. 24 липня 1941 року в село вдерлися гітлерівські загарбники. Настали тяжкі дні окупації. Було введено трудову повинність, виконувати яку зобов'язували навіть дітей, починаючи з 9 років. За вказівкою старости села вони змушені були працювати на фашистів. Окупанти грабували і вбивали радянських людей; 234 юнаків та дівчат силоміць вивезли на каторгу до Німеччини; 44 чоловіка кинули в концтабори.
Проте радянські люди не схилили голови перед поневолювачами. З перших днів окупації розгорнуло діяльність партійне підпілля. На цукровому заводі активну пропаганду проти фашистів вели комуністи Я. М. Гарнага, П. П. Забрейко, К. К. Коберник, Ф. О. Тищенко та інші. Робітниця О. А. Глуха з осені 1942 року переховувала у своїй хаті двох червоноармійців, які втекли


Узин